02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19051/23 пров. № А/857/494/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Сподарик Н.І. у м. Львові) у справі № 380/19051/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку призначеної пенсії згідно рішення за № 913030125517 від 02.05.2023;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (обчислити) з 01.04.2019 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 13-1 Прикінцевих положень цього Закону.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за чинним пенсійним законодавством прокурори, яким пенсію призначено за умовами Закону України «Про прокуратуру» на час роботи на прокурорських посадах при обчисленні розміну їх пенсії прирівняні до пенсіонерів за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що Законом визначено чітко дві умови у їх сукупності, за яких пенсія не перераховується, у той же час, під ці умови позивач не підпадає, оскільки йому пенсія призначена не за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а за спеціальним Законом - Законом України «Про прокуратуру». А тому позивач вважає, що особи, яким пенсію призначено за Законом України «Про прокуратуру» не підпадають під обмеження, визначені абз.7 ч.4 ст. 42 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 913030125517 від 02.05.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.05.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону, оскільки позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після призначення пенсії 26.07.2016 пропрацював та продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 26.07.2016 та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Після призначення пенсії позивач продовжив працювати в органах прокуратури.
27.04.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії, у якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії у порядку, визначеному ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) та п. 13-1 його Прикінцевих положень у зв'язку із настанням підстави - за кожні два відпрацьовані роки.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.05.2023 № 913030125517 відмовило у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV, оскільки дія вказаної частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку встановленого ст. 26 цього Закону.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За правилами пункту 13-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, з 01.10.2017 пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Відтак, пунктом 13-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в редакції, яка застосовується з 1 жовтня 2017 року, передбачено, що пенсія працюючому пенсіонеру, призначена на умовах Закону України «Про прокуратуру», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що пенсія позивачу призначена з 12.05.2016, тобто, після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а позивач продовжує працювати в органах прокуратури, з 01.10.2017 його пенсія підлягає виплаті у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-IV, у даному випадку - у розмірі пенсії за віком, що також вбачається і з протоколу про перерахунок пенсії.
Апеляційний суд звертає увагу на норми ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV, згідно з якими, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Як слідує з матеріалів справи, що позивач, який на даний час є отримувачем пенсії, розмір якої визначається відповідно до Закону № 1058-IV, після призначення пенсії 26.07.2016 далі продовжує працювати в органах прокуратури понад 24 місяці.
Таким чином, позивач набув право на перерахунок пенсії, оскільки після призначення пенсії він продовжив працювати та після призначення (перерахунку) пенсії здобув не менше 24 місяці страхового стажу.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку його пенсії на підставі заяви відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Щодо доводів апелянта про те, що ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-IV не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про прокуратуру» то колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що такі є необґрунтованим, враховуючи наступне.
Суд наголошує, що ст. 42 Закону № 1058-IV, яка має назву «Індексація та перерахунок пенсій» передбачає не лише порядок індексації, а й перерахунок пенсії, який визначено в частині 4 даної статті. При цьому ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, містить абзац сьомий, який є спеціальним до даної норми, та який передбачає виключні умови, за яких перерахунок пенсії, відповідно до даної частини не здійснюється. Так, відповідно до абз. 7 ч .4 ст. 42 Закону № 1058-IV. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.
Тобто для відмови у перерахунку пенсії у даному випадку має бути наявні одночасно дві умови: 1) призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення», 2) не досягнення віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Водночас, враховуючи, що позивачу пенсія призначена за вислугу років на підставі спеціального Закону - Закону України «Про прокуратури», у даному випадку відсутня одночасна наявність зазначених вище умов.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі № 380/19051/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська