01 квітня 2024 р. № 400/4329/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить:
"1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області код ЄДРПОУ 13844159 щодо невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 року по справі № 400/4329/22 щодо проведення перерахунку та виплати мені ОСОБА_1 різниці недоотриманої пенсї за період з 01.12.2019 р. по 30.11.2022 рік у розмірі 138 200,94 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ід 30.11.2022 року по справі № 400/4329/22 ухваленого , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНПП НОМЕР_1 у невиплаті недоотриману пенсії, яка була нарахована на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 року по справі № 400/4329/22, у сумі 138 200,94 грн".
Заява мотивована невиплатою позивачу доплати за рішенням суду в сумі 138 200,94 грн.
Ухвалою від 22.03.2024 суд прийняв заяву до розгляду, постановив розглянути її без виклику (повідомлення) учасників справи в порядку письмового провадження, запропонував відповідачу подати письмові пояснення по суті заяви позивача та докази на їх підтвердження до 29.03.2024.
На виконання ухвали від 22.03.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що на виконання рішення суду від 30.11.2022 здійснив перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до покладених судом зобов'язань. Розмір пенсії позивача з 01.02.2023 склав 9 008,10 грн, виплату якого забезпечено щомісячно. Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 30.11.2022 у справі № 400/4329/22, становить 138 200,94 грн. Відповідач вказує, що з об'єктивних причин (через відсутність коштів) натепер не має можливості виплатити позивачу доплату в сумі 138 200,94 грн. Посилаючись на пункт 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913, відповідач зазначає, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Натепер, повідомляє відповідач, було проведено виплату за рішеннями суду, що набрали законної сили 19.09.2020. Рішення суду від 30.11.2022 у справі № 400/4329/22 набрало законної сили 31.12.2022, тобто після 19.09.2020, тому черговість виплати коштів за ним ще не настала.
Розглядаючи заяву, суд виходить з такого.
Рішенням від 30.11.2022 у справі № 400/4329/22 суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягає у непроведенні з 01.12.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 18.02.2022 № 33/35-С-46, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області»; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 18.02.2022 № 33/35-С-46, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Миколаївській області», та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 31.12.2022.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача і з лютого 2023 року виплачує пенсію в перерахованому розмірі, що підтверджується документами з пенсійної справи позивача: "ПЕРЕРАХУНОК ПЕНСІЇ Пенсійна справа №1403005878-МВС Пенсія по інвалідності ОСОБА_2 " та "Перегляд виплат за пенсійною справою". Суд ураховує, що позивач не вбачає порушень в діях відповідача у виконанні цієї частини зобов'язань за рішенням суду.
Відповідач нарахував позивачу доплату за попередній період, з грудня 2019 року до січня 2023 року, в сумі 138 200,94 грн, але не виплатив її. Саме з такою невиплатою позивач пов'язує порушення його прав, що зумовило його звернення до суду із завою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, сторони визнають, що 138 200,94 грн позивачу на виконання судового рішення нараховані, але не виплачені.
Згідно з частинами першою, шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Стаття 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає постановлення окремої ухвали.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Зазначені норми свідчать про те, що призначенням судового контролю за статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України та постановлення окремої ухвали є усунення порушень в роботі державного органу і спонукання його до виконання вимог законодавства задля виконання судового рішення.
У цій справі суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки відповідач ужив залежних від нього заходів задля виконання рішення суду в частині виплати позивачу доплати в сумі 138 200,94 грн, а невиконання рішення суду в цій частині має місце з не залежних від відповідача причин.
Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 01.01.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262-ХІІ).
Згідно із статтею 8 Закону України № 2262-ХІІ, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства (пункт 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України).
Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення відповідачем як органом, який фінансується з Державного бюджету в частині виплати пенсій за Законом № 2262-ХІІ, можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розміщеним на вебсайті Пенсійного фонду України звітом про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2022 рік (https://www.pfu.gov.ua/2157129-zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny-za-2022-rik/) підтверджується, що кошти, виділені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, витрачені в повному обсязі.
Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2023 рік відсутній, а бюджет на 2024 рік ще не затверджений.
Суд враховує, що у відповідача відсутня можливість самостійно формувати бюджет, оскільки виділення коштів із Державного бюджету на фінансування погашення заборгованості за рішеннями суду не залежить від відповідача. Також суд узяв до уваги, що відповідні кошти виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідач уніс відомості щодо заборгованості за рішенням суду від 30.11.2022 у справі № 400/4329/22 до "Реєстру судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що підтверджується відомостями, наданими відповідачем.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV, кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
За пунктом 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), одним із основних завдань головного управління є забезпечення виконання бюджету Фонду у межах своєї компетенції.
Відповідач може розпоряджатися виділеними коштами лише в межах компетенції із дотриманням Бюджету Пенсійного фонду України та не має права самостійно здійснювати перерозподіл видатків, визначених цим Бюджетом.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Задля забезпечення виплати позивачу доплати в сумі 138 200,94 грн у порядку черговості відповідач облікував відповідну заборгованості за рішенням суду від 29.11.2019 у справі № 400/2790/19 у "Реєстрі судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
За такого, за умови відсутності коштів для виплати заборгованості за рішенням суду, суд вважає, що відповідач натепер ужив достатніх заходів з виконання рішення суду, нарахувавши суму доплати (боргу) та облікувавши її для наступної виплати після надходження фінансування.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за рішенням суду) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив бездіяльність щодо виконання рішення суду.
Про бездіяльність може свідчити те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив, що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі № 826/17656/16, від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17.
Відповідач не ухиляється від виконання рішення суду і виконання рішення суду в повному обсязі (в частині виплати 138 200,94 грн) залежить в цьому випадку не від дій відповідача, а від виділення йому коштів з Державного бюджету на відповідні бюджетні програми.
На цій підставі суд дійшов переконання про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали та відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна