01 квітня 2024 р. № 400/2737/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення 41 743,52 грн,
Позивач, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю , звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 41 743,52 грн.
Суд перевірив відповідність позовної заяви вимогам, встановлених статтею 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, і дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 року у справі № 160/8707/19, від 06.02.2018 року у справі № П/811/2242/15, від 05.07.2018 року у справі № 809/1933/16 та від 08.08.2019 року у справі № 809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
При цьому, Верховним Судом зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.
Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.
До суду з позовом позивач звернувся 27.03.2024 року, тобто з пропуском 3-місячного строку звернення до суду.
До позову позивач додав клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив, що строк пропущено у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Так, ухвалою суду від 30.08.2023 по справі № 400/9523/23 повернуто позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 41743,52 грн. у зв'язку з несплатою судового збору.
У клопотанні позивач зазначив, що кошти на сплату судового збору надійшли на рахунок позивача з Державного бюджету України частково 14.12.2023 року, а залишок - 27.12.2023.
Відділенням 27.12.2023 було сплачено судовий збір в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 2023 рік - 2684,00 грн. Сплачувати судовий збір в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 2024 рік - 3028,00 грн., у позивача не було правових підстав. Станом на 01.01.2024 року у відділення були відсутні кошти за напрямом "Судові витрати" для доплати судового збору у встановленому розмірі. Кошти на сплату судового збору надішли у березні 2024, та залишок судового збору був перерахований у березні 2024.
При цьому позивач не вказує які поважні причини зумовили неможливість звернення до суду з позовом у 2023 році, після надходження коштів, достатніх для сплати судового збору за ставками, що були дійсні у 2023 році, - з 27.12.2023 по 31.12.2023.
Відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 року по справі № 640/11452/19.
На виконання вищезазначеного позивачу необхідно надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від їх волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Наслідками подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, є залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позову шляхом подання суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
3. Роз'яснити позивачу, що наслідками невиконання ухвали суду відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є повернення позовної заяви.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Гордієнко