02 квітня 2024 р. справа № 400/825/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. №1078,
2) зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період 01.03.18 р. до 31.12.22 р. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність та не нарахував і не виплатив йому щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період 01.03.18 р. до 31.12.22 р. відповідно до абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
Відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 щодо порівняння розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , нарахованого відповідно до постанови КМУ від 07.11.07 р. № 1294 із розміром грошового забезпечення, нарахованого відповідно до постанови КМУ від 30.08.17 р. № 704, в умовах березня 2018 р., сума збільшення розміру грошового забезпечення позивача становить 7 391,85 грн., що сума можливої індексації в березні 2018 р. може становити 4 463,15 грн, а розмір підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації на 2 928,70 грн., на яку вказав позивач як таку, що утворилась в місяці підвищення доходу. Отже, індексація в березні 2018 р. не нараховується, у зв'язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу. За таких умов підстав для нарахування щомісячної фіксованої суми індексації за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. немає.
Суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач з 27.07.14 р. по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та перебуває на всіх видах забезпечення.
13.12.23 р. представник позивача звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію щодо нарахувати й виплатити фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
12.01.24 р. відповідач листом повідомив про невиплату фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078, через відсутність підстав.
Спір у цій справі виник у зв'язку із не нарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 р. № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Так, з 1 грудня 2015 р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Тож з 1 грудня 2015 р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Суд зазначає, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття , як «фіксована індексація» не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 р. № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 р. у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 1 грудня 2015 р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 в редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 р. й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 р. й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 р. до 1 квітня 2021 р. в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 з 2 квітня 2021 р. діє в редакції Постанови № 278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакціях Постанов № 1013, № 141, № 278) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 1 березня 2018 р. набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 р. став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 р. доходу позивача , відповідачеві належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
Відповідний підхід узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 р. в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 р. в справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 р. в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 р. в справі № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 р. в справі № 320/8554/21, від 3 травня 2023 р. в справі № 160/10790/22, від 22 червня 2023 р. в справі № 520/6243/22, а також у постановах від 27 липня 2023 р. в справі № 160/12028/22, від 28 серпня 2023 р. в справі № 420/17338/22, від 26 вересня 2023 р. в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 р. в справі № 420/23176/21, від 9 листопада 2023 р. в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.23 р. у справі № 420/616/23 та інших.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 р. дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 р. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у квітні 2018 р. (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в квітні 2018 р. (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в квітні 2018 р. (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в квітні 2018 р. та сумою грошового забезпечення у березні 2018 р.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у квітні 2018 р. (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для квітня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у квітні 2018 р., поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в квітні 2018 р (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у квітні 2018 р (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у квітні 2018 р. розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Отже, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 р. приписів абзацу 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (березень 2018 р.), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (квітень 2018 р.).
Так, з довідки про грошове забезпечення позивача за період з 01.01.18 р. до 30.04.23 р. вбачається, що сума грошового забезпечення позивача у березні 2018 р. становила 8 807,84 грн., тобто менша на 4 828,12 грн за отриманий позивачем грошовий дохід в лютому 2018 р. 13 635,96 грн.
При цьому, посадовий оклад позивача збільшився лише в квітні 2018 р. Однак, слідуючи за положенням наведених вище норм, суду слід застосовувати саме лютий та березень 2018 р., оскільки 01.03.18 р. набула чинності Постанова КМУ № 704 від 30.08.17 р.
У березні 2018 р. прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за квітень 2018 р. розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 березня 2018 р. помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1 762 грн. х 253,30% : 100 = 4 463,15 грн.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 р. (А) не відбувся, а отже є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 р. (Б). Зазначене підтверджує наявність підстав для виплати позивачу з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. індексацію-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
В свою чергу відповідачем відповідні розрахунки та виплати не здійснено, що підтверджується матеріалами даної справи.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.
Позивач сплатив судовий збір в сумі 1 211,20 грн., однак відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від його сплати, тому судовий збір в сумі 1 211,20 грн. не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки вважається надмірно сплаченим судовим збором та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий судом за клопотанням позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. щомісяця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення 4 463,15 грн. за період з 01.03.18 р. до 31.12.22 р. відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.03 р. № 1078.
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз