справа №380/6536/24
про забезпечення позову
02 квітня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, каб. 205, ЄДРПОУ 26256622) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходів забезпечення позову та зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) виконавчого комітету Львівської міської ради №321 від 05.03.2024 р. «Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Володимира Великого, 59-Б (споруда №1)». В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.03.2024 №321 вирішено демонтувати вирішено демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_2 . Рішення ВК ЛМР прийняте на підставі листа Франківської районної адміністрації ЛМР від 02.02.2024 за №4-35-5247. В даному рішенні вказано строки його виконання, які закінчуються швидше ніж судом буде розглянута справа та прийнято рішення, що унеможливлює здійснення правосуддя та реалізацію права на справедливий суд. Якщо рішення вже буде виконане, очевидно що визнання його протиправним не дасть позивачу жодного ефекту та не принесе ніякого результату. Враховуючи, що відповідач має намір вчинити дії щодо демонтажу об'єкту який належить позивачу та встановлений правомірно, наявні достатні правові підстави для зупинення дії рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 26256622) №321 від 05.03.2024.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Для можливості застосування судом вищезазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.
Суд зазначає, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа № 826/9263/17, адміністративне провадження № К/9901/44796/18).
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
За приписами п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
У силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2023 № 380/10756/22, в якій Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.
Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі № ЗД/380/67/20 у подібних правовідносинах, де предметом спору як і справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.
У зазначеній вище постанові Верховий Суд, за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які наявні у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Суд не залишає поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 04.06.2021 у справі № 160/8226/20, про те, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (висновки у постановах Верховного Суду у справах № 640/23179/19, № 460/549/20, № 826/16216/18).
Предметом оскарження є рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №321 від 05.03.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-Б (споруда №1)».
Позивач просить зупинити дію оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що визначені у спірному рішенні терміни демонтажу тимчасових споруд спливають раніше, ніж завершиться розгляд справи, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі та забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.
Суд з оскаржуваного рішення встановив, що рекомендовано суб'єкту підприємницької діяльності здійснити демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди у добровільному порядку. Термін: протягом 20 календарних днів. У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-Б (споруда № 1) комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією. Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління»: Здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації. Термін: протягом 60 календарних днів.
Ураховуючи, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №321 прийнято 5.03.2024 і позивачем у визначений цим рішенням термін добровільно не здійснено демонтаж тимчасової споруди, де він провадить підприємницьку діяльність, у зв'язку із незгодою з рішенням відповідача і оскарження такого в судовому порядку, то термін демонтажу уповноваженим відповідачем органом спливає 3.05.2024.
Оскільки провадження у цій справі відкрито 2.04.2024, то об'єктивно розгляд справи з прийняттям рішення по суті і набрання судовим рішенням законної сили відбудеться за межами визначених рішенням відповідача №321 від 05.03.2024 термінів та у разі виконання останнього забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду, буде ускладненим або неможливим.
Згідно ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність об'єктивних обставин для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення дії рішення відповідача №321 від 5.03.2024.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову- задовольнити.
Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №321 від 05.03.2024 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-Б (споруда №1)» до набрання законної сили рішенням у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня підписання ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суд роз'яснює, що заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 157 КАС України скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 153 КАС України.
Суддя Р.М. Брильовський