29 березня 2024 рокусправа № 380/24076/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУПФ України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову допомогу згідно п. 7-1 розділ) XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 18.05.2023 та 21.08.2023 звернулася до відділу управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем 03.06.2022 прийнято рішення №134650018270 про відмову у такій виплаті з посиланням на те, що права на призначення грошової допомоги, передбаченої вимогами п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка немає, оскільки відсутній необхідний стаж, а саме 30 років на посадах, які дають право на призначення такої допомоги. Відповідач вказав, що до спеціального стажу не зараховано період роботи з 06.09.1990 по 31.08.1993 на посаді заступника директора по національному вихованню, оскільки дана посада не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Крім цього, відповідачем вказано про відсутність підстав зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак і призначення грошової допомоги періоди роботи на виборній посаді з 09.04.1998 по 30.06.2006 та періоди з 10.04.1998 по 29.05.2006 та з 01.09.2007 по 18.03.2008 роботи за сумісництвом. Водночас, позивачка вважає, що має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачем протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті такої грошової допомоги. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач 16.11.2023 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований таким. До стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не зараховано періоди роботи з 10.04.1998 по 29.05.2006 та з 01.09.2007 по 18.03.2008, оскільки позивачка працювала за сумісництвом. Також не зарахований період роботи на посаді заступника директора по національному вихованню Бісковицької середньої школи, оскільки вищевказана посада не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 11.03.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з даними трудової книжки позивачки (серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 в межах спірного періоду працювала:
- з 06.09.1990 по 31.08.1993 на посаді заступника директора по національному вихованню Бісковицької СШ;
- з 01.09.1993 по 12.04.1998 на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі Бісковицької СШ;
- з 13.04.1998 по 29.05.2006 вчителем математики Бісковицької середньої школи за сумісництвом з тижневим навантаженням 9,5 годин з 10.04.1998;
- з 09.04.1998 по 30.06.2006 заступником голови Самбірської районної ради;
- з 02.04.2008 по 18.03.2008 головним спеціалістом відділу освіти Самбірської РДА.
Позивачка 18.05.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй грошову допомогу в розмірі десяти місячний пенсій на день призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач листом від 12.06.2023 № 1300-5307-8/84261 відмовив у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що відповідно до п. 7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Зазначено, що до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не зараховано періоди роботи з 09.04.1998 по 30.06.2006 та з 01.09.2007 по 18.03.2008, оскільки позивачка працювала за сумісництвом. Також не зарахований період роботи на посаді заступника директора по національному вихованню Бісковицької середньої школи, оскільки вищевказана посада не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909.
Не погоджуючись з такою відмовою у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачка звернулася з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (Закон №1058-IV) передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.1ст.10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений «Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», яким передбачено, що посади директор, заступник директора з виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу належать до категорії педагогічних працівників.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 позивачка в період з 06.09.1990 по 31.08.1993 працювала на посаді заступника директора по національному вихованню Бісковицької СШ. З 01.091993 переведена на посаду заступника директора по навчально-виховній роботі цієї школи.
Зі змісту довідки Бісковицької сільської ради судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.09.1990 по 31.08.1993 працювала на посаді заступника директора з національного виховання, яка була введена, у зв'язку із ліквідацією у штатних розписах навчальних закладів посади організатора з позакласної та позашкільної роботи на підставі листа управління народної освіти Львівського облвиконкому від 06.09.1990 №6-2187 «Про посаду заступника директора з національного виховання учнівської молоді» та відповідає посаді заступника директора з виховної роботи.
Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, «директор» та «заступник директора з виховної роботи» до педагогічних посад.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909, також передбачено посаду, яка відноситься до педагогічних посад «заступник директора з виховної роботи».
Отже, період роботи ОСОБА_1 з 06.09.1990 по 31.08.1993 на посаді заступника директора з національного виховання зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Так, відповідач повідомив позивачці про те, що немає підстав для виплати їй одноразової допомоги згідно із п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що період роботи ОСОБА_1 з 13.04.1998 по 29.05.2006 вчителем математики Бісковицької середньої школи за сумісництвом не може бути зарахований до спеціального трудового стажу.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до яких, належать учителі загальноосвітніх навчальних закладів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»» затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.
Згідно з п.4 Порядку №78 працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом - не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу з педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
Тобто, основною умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин на рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).
У постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №352/1740/16-а, від 29.11.2019 у справі №414/53/17, від 21.05.2020 у справі №338/263/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…Згідно із пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" (далі - Порядок №78), працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.
Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.
За наведеного правового регулювання, зарахування роботи на посаді вчителя до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати)».
Із змісту трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд встановив, що позивачка в період з 10.04.1998 по 29.05.2006 працювала вчителем математики Бісковицької середньої школи за сумісництвом з тижневим навантаженням 9,5 годин.
Застосовуючи наведені висновки суд вважає, що спірний період роботи позивачки на посаді вчителя математики за сумісництвом підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно, право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.
Щодо позовних вимог про призначення та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги згідно п. 7-1 розділ) XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
Чинним законодавством України повноваження щодо призначення пенсій за віком покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законом №1058, необхідних для призначення пенсії покладається саме на останніх.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належним способом захисту порушених прав позивачки у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 20.04.2023 з урахуванням висновків суду.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні позивачці грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати позивачці періоди роботи з 06.09.1990 по 31.08.1993 та з 10.04.1998 по 29.05.2006 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 18.05.2023 з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивачки з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 06.09.1990 по 31.08.1993 та з 10.04.1998 по 29.05.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 18.05.2023 з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан