01 квітня 2024 року м. Київ № 640/6574/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»
до1. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; 2. Головного управління ДПС у м. Києві
простягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (позивач/ ТОВ «Аскоп-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вдповідач-1), Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач-2) про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" пені у розмірі 674334,70 грн. нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 08.08.2018р. по 05.03.2021р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 відкрито провадження у справі.
Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2021 замінено відповідача у справі №640/6574/21 - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ: 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код: ЄДРПОУ 44116011), як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ: 43005393).
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
15 грудня 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 справу прийнято до провадження судді Жукової Є.О., розгляд справи розпочато спочатку, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тривалим порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що призвело до додаткового нарахування пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.
Відповідач-1 в поданому відзиві зазначає, органи Казначейства не займаються питаннями оподаткування та узгодженням сум бюджетного відшкодування. Дії органів Казначейства в процесі бюджетного відшкодування ПДВ є похідними від дій податкових органів. Головним управлінням Казначейства виконані всі приписи та норми законодавства щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ на рахунок Позивача. Згідно інформаційного запиту, надісланого Державною казначейською службою України, Головним управлінням Казначейства було перераховано кошти у сумі 5706742,00 гривень платіжним дорученням від 05.03.2021 № 195387725 з призначенням платежу: «На виконай.викон.листа суду 21.01.2021 по справі № 826/22870/15 щодо стягнення ПДВ стягувану ТОВ «Аскоп-Україна».
Відповідач-2 посилається на порушення позивачем шестимісячного процесуального строку на судове стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Також зазначає, за даними інформаційної системи органу ДПС відсутня можливість нарахування пені на суму залишку бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що ТОВ «Аскоп-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом в березні 2021 року. Провадження у даній справі було відкрито 16.03.2021. На момент звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення пені Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду був сформований правовий висновок (зокрема, у постанові від 14.03.2019 у справі № 822/553/17; в постанові від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та інших постановах) про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Вирішуючи питання додержання позивачем строків звернення до суду, суд враховує наступне.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.11.2023 у справі №640/1386/21, у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету, суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.
Так, загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах й, водночас, передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
У постанові від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
За правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних правовідносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується зі статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду, слід урахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18, керуючись вищевказаним твердженням судової палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що і вимога щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимога щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб'єктом владних повноважень встановленого законом обов'язку, можуть бути пред'явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 відступила від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року у справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року у справі №280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів, та сформулювала висновок, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів відповідно до вимог положень частини другої статті 122 КАС.
Велика Палата Верховного Суду у постанові 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 також сформулювала висновок, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.
Постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Надаючи оцінку доводам відповідача-2, викладені у відзиві від 06.02.2024 вх.№12591 щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом, визначеного ст. 122 КАС України, зазначає наступне.
З метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону (пунктом 200.23 статті 200 ПК України) забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов'язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань.
Разом з тим підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово.
Конституційний Суд України в Рішенні від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 наголосив, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах».
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Такі висновки відображені, зокрема, у рішеннях Суду у справах «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року, пункт 40), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, заява № 59498/00, від 19 березня 1997 року, пункт 34), «Шаренок проти України» (заява № 35087/02, від 22 лютого 2005 року, пункт 25).
Саме тому наведені вище правові підходи Велика Палата Верховного Суду змінила в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, у якій, констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, вказала на те, що такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку, та, як наслідок, визнала єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.
Запроваджуючи новий підхід до вирішення цієї категорії справ, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, врахувала рішення ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року (заява № 803/02), у якому Суд зазначив, що юридична особа - платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (пукти 31, 32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні з відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики та зазначив, що стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушував «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (пункт 40).
Отже, в матеріально-правовому аспекті позивач захищає гарантоване йому державою право на бюджетне відшкодування сплачених сум ПДВ, закріплене статтею 200 ПК України.
Приводом звернення до суду в цьому випадку є не рішення чи дія суб'єкта владних повноважень, а саме бездіяльність держави в особі її органів щодо невиконання законодавчо встановленого і підтвердженого судовими рішеннями, що набрали законної сили, обов'язку. Своєю чергою, звертаючись із вимогою про стягнення належних платникові сум бюджетного відшкодування, позивач у межах цієї справи вимагав лише виконання обов'язку держави у спосіб, установлений Великою Палатою Верховного Суду, і не заявляв вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Суд увагу на те, що на момент звернення позивачем з позовом до суду була чинною правова позиція Верховного Суду висловлена, зокрема, у постановах від 14 березня 2019 року по справі № 822/553/17 та від 15 лютого 2021 року по справі № 280/4452/18 про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
Зміни в сталій судовій практиці, які відбулися в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, відбулися вже під час розгляду цієї адміністративної справи в суді.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.03.2023 у справі № 540/10639/22, зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов'язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання, було предметом дослідження Верховним Судом у справі №640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підстави вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справ №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року), №500/1149/21 (постанова від 04 серпня 2022 року).
З огляду на викладене вище, враховуючи, що зміни в сталій судовій практиці, які відбулися в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, відбулися вже під час розгляду даної адміністративної справи, при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду суд, враховуючи висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №640/11650/21 та постанові від 16 березня 2023 року у справі №640/10639/22, суд дійшов висновку, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, останнім строк звернення не порушений.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, 20 травня 2015 року ТОВ «Аскоп-Україна» подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в електронній формі податкову декларацію № 9100995372 з податку на додану вартість за квітень 2015 року, в рядку 30 якої заявило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 5 706 742,00 грн.
ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві в період з 18 по 28 серпня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства на предмет правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2015 року, за результатами якої складно Акт № 6820/26-53-28/30579869 від 28 серпня 2015 року.
На підставі зазначеного Акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0000162800 від 16 вересня 2015 року про відмову у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 294 055,00 грн.
Стосовно решти суми - 1 412 678,00 грн. податковим органом не встановлено порушень при декларуванні до бюджетного відшкодування, не складалося та не направлялося на адресу позивача податкових повідомлень про зменшення або відмову у наданні такого бюджетного відшкодування.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2019 у справі №826/22870/15, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000162800 від 16.09.2015, №0000182800 від 16.09.2015; стягнуто з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5 706 742 грн.
Сторонами не заперечується, сума ПДВ в загальному розмірі 5 706 742,00 грн. (1 412 687,00 грн. + 4 294 055,00 грн.) була відшкодована ТОВ «Аскоп-Україна» з бюджету лише 05.03.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №826/22870/15.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у справі № 826/12556/18, що набрало законної сили відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, було стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» пеню в сумі 812 115,27 грн., нараховану на суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 1 412 687,00 грн. за період з 11.09.2015 року по 07.08.2018 року.
У зв'язку з тривалим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Аскоп-Україна» відповідно до вимог п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України додатково нарахувало на суму бюджетної заборгованості пеню за період з 08.08.2018 по 05.03.2021 (дата погашення заборгованості) в розмірі 674334,70 грн., що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ПК України).
Підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.
Як слідує зі змісту вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції станом на час формування суми податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню), до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Згідно з пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Як визначено пунктами 200.8, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до із пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Згідно пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у т.ч. заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Так, станом на час виникнення спірних правовідносин, механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначався Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 (Порядок № 39)
Відповідно до пункту 6 Порядку №39, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст.ст. 73,83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.
Згідно із пунктом 7 Порядку №39, орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: 3-х робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ.
Пунктом 8 Порядку №39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування ДВ, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.
Відповідно до пункту 9 Порядку №39, на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: 3-х операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; 5-ти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Отже, за правилами Порядку №39, у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов'язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.
21.12.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України», який набрав чинності з 01.01.2017 року, яким змінено порядок бюджетного відшкодування ПДВ платникам цього податку, який не передбачає надання контролюючим органом відповідного висновку та його направлення до органу державного казначейства. Відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Так, згідно з підпунктами 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і надалі, в редакції з 01.01.2017 року), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
За приписами пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з: ґ) дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797-VІІІ, визначено, що до 10.01.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.
До 01.02.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (пункт 56).
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року №26 затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 цієї постанови набирав чинності з 01.04.2017 року.
Зазначеною постановою встановлено, що до набрання чинності цим Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 01.01.2017 року.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість, або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 року втратив чинність Порядок №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Податкового кодексу України.
Пунктом 10 Порядку №68 встановлено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Таким чином, реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017 року, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику ПДВ, контролюючим органом щодо цього платника.
При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
Водночас, починаючи з 01.04.2017 року, передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.07.2020 року у справі №821/852/17, від 10.06.2020 року у справі №640/1032/19, від 15.01.2020 року у справі №360/746/19, від 19.02.2019 року у справі №810/2980/17, від 27.02.2018 року у справі №822/1877/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №826/22870/15 стягнуто з Державного бюджету України через Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5706742 грн.
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням підтверджується наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку рахунок в розмірі 5706742 грн., що не підлягає додатковому доказуванню.
Водночас після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017 року, ГУ ДФС у м. Києві мало внести до Реєстру і Тимчасового реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.
Відповідачами не заперечується, Головним управлінням Казначейства було перераховано кошти у сумі 5 706 742,00 гривень платіжним дорученням від 05.03.2021 №195387725 з призначенням платежу: «На виконай.викон.листа суду 21.01.2021 по справі № 826/22870/15 щодо стягнення ПДВ стягувану ТОВ «Аскоп-У країна».
Отже, сума ПДВ в розмірі 5706742,00 грн. була відшкодована позивачу лише 05 березня 2021 року.
У свою чергу, пунктом 200.23 статті 200 ПК України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.
Наведені норми встановлюють обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.
Таким чином, після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набула статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені.
Наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.11.2020 року у справі №808/660/16, від 03.04.2020 року у справі №2а-1870/9166/12, від 06.05.2020 року у справі №0870/9386/12, від 14.05.2020 року у справі №1540/4795/18.
Отже, не вчинення податковим органом дій щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування призвело до несвоєчасного перерахування на рахунок позивача узгодженої суми бюджетного відшкодування у визначений строк, що є підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зокрема, судом встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у справі № 826/12556/18, що набрало законної сили відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, було стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» пеню в сумі 812 115,27 грн., нараховану на суму бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 1 412 687,00 грн. за період з 11.09.2015 року по 07.08.2018 року.
Розраховуючи суму пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна» за період 08.08.2018 по 05.03.2021, суд враховує наступне.
Відповідно до постанов Національного банку України у період з 08.08.2018 року по 08.10.2020 року облікова ставка НБУ змінювалася та становила такі розміри:
З 08.08.2018 року по 06.09.2018 року - 17,50%
З 07.09.2018 року по 25.04.2019 року - 18,00%
З 26.04.2019 року по 18.07.2019 року 17,50%
З 19.07.2019 року по 05.09.2019 року - 17,00%
З 06.09.2019 року по 24.10.2019 року -16,50%
З 25.10.2019 року по 12.12.2019 року - 15,50%
З 13.12.2019 року по 30.01.2020 року 13,50%
З 31.01.2020 року по 12.03.2020 року - 11,00%
З 13.03.2020 року по 23.04.2020 року - 10,00%
З 24.04.2020 року по 11.06.2020 року - 8,00%
З 12.06.2020 року по 23.10.2020 року - 6,00%
З 24.10.2020 року по 04.03.2021 року - 6,00%
З 05.03.2021 року по 05.03.2021 року - 6,50%.
Відповідно, використовуючи формулу нарахування пені: облікова ставка НБУ х 120%/365 днів, сума пені, що підлягає нарахуванню за вказаний період складає 674334,70 грн., а відтак, наданий позивачем розрахунок пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь ТОВ «Аскоп-Україна», відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, відповідно твердження відповідача у цій частині є необґрунтованими.
При цьому, жодних заперечень щодо наданого позивачем розрахунку від відповідачем не висловлено.
В контексті ефективного засобу правового захисту права платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування цього податку, судом також враховується висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника податків на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2014 року, вказала, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку.
Застосувавши норму частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції та висновки ЄСПЛ щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000 року, у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 року, у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві пені за період з 08.08.2018 року по 05.03.2021 року у сумі 674334,70 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Київського окружного адміністративного суду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 10115,02 грн, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп- Україна" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, код ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літера «Б», код ЄДРПОУ30579869) пеню за період з 08.08.2018 по 05.03.2021 у сумі 674334,70 грн (шістсот сімдесят чотири тисячі триста тридцять чотири гривні 70 коп.).
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, 1 поверх, літ. "Б", код ЄДРПОУ 30579869) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 10115,02 грн (десять тисяч сто п'ятнадцять гривень 02 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.