29 березня 2024 року м.Київ № 826/21859/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості,
Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до суду з позовом до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №902000003/2015/301875/2 від 27.05.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 03.09.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2022 справу прийнято до провадження суду.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
У позові позивач просить
- Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці ДФС від 27.05.2015 №902000003/2015/301875/2 про коригування митної вартості товарів;
- Стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн. у за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Черкаської митниці ДФС на користь ПП «Будпостач».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів є не обґрунтованим, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти є надуманими, не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №826/21859/15.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнано. Зазначено, що під час проведення контрою правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, надані декларантом, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та надані не в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ - 24267110, зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.04.2013 між приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та компанією TAIZHOU OUKE PUMP CO., LTD (Китай) (продавець) був укладений прямий контракт №347, відповідно до умов якого продавець виготовляє та продає, а покупець купує з доставкою на територію України серед іншого насосне обладнання та запчастини до нього.
10.04.2013 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з експедитором дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» договір транспортного експедирування №КН0030FS.
24.12.2014 до контракту від 08.04.2013 №347 було укладено додаткову угоду № 3, згідно з якою сторони домовилися про те, що покупець приймає на себе обов'язок гарантійного ремонту та гарантійне обслуговування на власному сервісному центрі, а у випадку необхідності заміну товарів, які купуються у продавця, а продавець дає покупцю знижку до 15%, яка зазначається в інвойсі.
12.01.2015 продавець надав позивачу прайс листа щодо ціни товарів, а 23.04.2015 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №15OUKEA-008 на насоси та запчастини до насосів за ціною ціною 28 280 доларів США на умовах поставки правил Інкотермс 2000 FOB порт NINGBO в Китаї.
25.04.2015 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №3101 2015 0519 0836 53, згідно з якою насоси для води моделі WQD12 мають ту ж вартість, що зазначена в інвойсі від 23.04.2015 № 15OUKEA-008 та прайс - листі від 12.01.2015 виробника товарів компанії TAIZHOU OUKE PUMP CO., LTD.
27.04.2015 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 4359-0177-504.015.
30.04.2015 на товари, що вказані в комерційному інвойсі був виписаний сертифікат походження форми A №15C3326A2480/00009.
22.05.2015 для підтвердження транспортних витрат експедитор виписав позивачу довідку про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг.
На підставі міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 25.05.2015 №8147 товари були доставлені від Південої митниці ДФС до відповідача.
26.05.2015 позивач для митного оформлення товарів подав відповідачу митну декларацію №902030000/2015/301875, у якій митну вартість товарів визначив у відповідності до вимог ст. 58 МК України за основним методом - за ціною договору з врахуванням ціни, зазначеної в інвойсі від 23.04.2015 № 15OUKEA-008 у сумі 28 280 дол. США.
Для підтвердження митної вартості товарів позивач разом з митною декларацією № 902030000/2015/301875 подав відповідачу документи, серед яких контракт від 08.04.2013 №347, додаткова угода від 24.12.2014 №3 до контракту від 08.04.2013 №347, інвойс від 23.04.2015 № 15OUKEA-008, інвойс від 23.04.2015 № 145UKEA-008 (на запчастини), прайс-лист від 12.01.2015, довідка від 22.05.2015 про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг, страховий сертифікат від 25.05.2015 №00339, лист від 23.03.2015 компанії TAIZHOU OUKE PUMP CO., LTD.
27.05.2015 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №902000003/2015/301875/2 та виписав картку відмови у митному оформленні товарів №902000003/2015/00081.
27.05.2015 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 902030000/2015/301891, по якій надмірно сплатив митні платежі: мито 97,19 грн., додатковий імпортний збір 5273.03 грн., ПДВ 22 166,19 грн., всього на загальну суму 27 536,41 грн.
29.07.2015 керуючись п. 8 ст. 55 МК України позивач листом №193/ЮР направив до відповідача додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, серед яких: експортну декларацію Китаю №3101 2015 0519 0836 53; рахунок фактуру №1004 739 475 на оплату транспортних послуг; договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №КН0030FS; лист “Альфа-Банк” від 25.06.2015 № 55607.27.3-189025.
10.08.2015 відповідач прийняв письмове рішення №679/10/23-70-25-43, яким відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості з огляду на те, що наданими документами не усунуто виявлені розбіжності та не підтверджено відомості щодо ціни товарів.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив його рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування, чиними на час прийняття спірного рішення.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу , який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на у територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в органа доходів і зборів інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 МК України).
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мали право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як встановлено судом, в адміністративному позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.
За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно із позицією Верховного Суду України (постанови від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12), які в силу частини 2 статті 161 та частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахування при вирішенні даної справи, ненадання декларантом запитуваних органом доходів і зборів документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні Вищого адміністративного суду України від 11.11.2014 №826/4003/14 зазначається, що право органу доходів і зборів на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім цього, витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів, що не було зазначено в Рішенні.
Така позиція підтримана Вищим адміністративним судом України у рішенні від 09.12.2014 у справі №826/14921/13-а, де зазначено, що витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Судом встановлено, що в спірному рішенні відповідач не зазначив обставини, які витребувані документи повинні підтвердити.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, відповідач прийшов до висновку, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, а саме:
- відповідно до документу, що підтверджує вартість перевезення, вказано, що страхування вантажу не передбачено, проте присутній документ, що підтверджує вартість страхування №00339 від 25.05.2015;
- в наданих декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості (договір транспортно-експедиційне обслуговування, документи що підтверджують вартість послуг транспортування митниці не надавалися);
- в інвойсі від 23.04.2015 № 15OUKEA-008 відсутня інформація щодо порядку оплати товару та невідомо який спосіб оплати по даній поставці.
Як встановлено судом, твердження органу доходів і зборів про те, що відповідно до документу, що підтверджує вартість перевезення, вказано, що страхування вантажу не передбачено, проте присутній документ, що підтверджує вартість страхування №00339 від 25.05.2015, спростовується тими обставинами, що згідно з п. 2.1. договору про транспортне експедирування від 10.04.2013 №КН0030FS між позивачем (клієнт) та ДП «Кюне і Нагель» (експедитор), сторони домовилися, що клієнт може доручити експедитору організувати страхування вантажу клієнта за рахунок останнього, про що сторони домовляються при погодженні заявки.
Тобто, ДП «Кюне і Нагель» зобов'язане організувати страхування вантажів лише за дорученням позивача, а оскільки позивач не доручав здійснити страхування, то в довідці про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 22.05.2015 ДП «Кюне і Нагель» зазначено, що страхування вантажу не передбачено.
Разом з тим, страхування товарів було здійснено на підставі договору від 01.08.2014 №01011/03/354, укладеному між позивачем та страховим товариством «Мегаполіс», яким було виписано страховий сертифікат від 25.05.2015 №00339. Документи про страхування товарів надані до митниці разом з митною декларацією, а витрати на страхування включені до митної вартості товарів.
Отже, митну вартість товарів було визначено з врахуванням витрат на страхування згідно з страховим сертифікатом від 25.05.2015 №00339.
Стосовно відомостей у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що в наданих декларантом документах відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості (договір транспортно-експедиційне обслуговування, документи що підтверджують вартість послуг транспортування митниці не надавалися), суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У ч. 1 ст. 334 МК України визначено, що органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари через митний кордон України тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Позивач перевозив товари водним та залізничним транспортом.
Підпунктом «є» пункту 2 ч. 1 ст. 335 МК України визначено документи, що подаються для митного контролю при перевезенні водним транспортом, серед яких передбачено: транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.
У статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що при перевезенні водним транспортом коносамент є транспортним (перевізним) документом, у якому зазначаються: найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм).
Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МКУ при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто CMR).
Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 (Конвенція CMR), ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», п. 1 ч. 2 ст. 191 МКУ перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (CMR).
Отже, Митний кодекс України не визначив документи, які повинні підтверджувати вартість транспортування товарів. Транспортні перевізні документи, зокрема коносамент та міжнародна товаротранспортна накладна CMR, що подаються контролюючому органу при перевезенні товарів водним та автомобільним транспортом, не містять відомостей про вартість транспортування.
Відповідачу надана довідка про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг від 22.05.2015, у якій вартість перевезення товарів становить 6323, 20 грн.
Відповідно до рішень ВАСУ від 11.11.2014 у справі №826/18223/13-а та від 16.12.2014 у справі №826/8398/14 - якщо надано довідку про витрати на транспортування, витребування інших документів, які підтверджують витрати на транспортування, є безпідставним.
Така правова позиція була підтримана Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Також, згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Судом також встановлено, що твердження у графі 33 спірного рішення митниці про те, що в інвойсі від 23.04.2015 № 15OUKEA-008 відсутня інформація щодо порядку оплати товару та невідомо який спосіб оплати по даній поставці, не свідчить про наявність підстав для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Така правова позиція підтримана Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 3 Висновків визначено, що «Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів мдодаткових документів у декларанта».
Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 08.07.2022 у справі № 815/1718/16, касаційне провадження № К/9901/64047/18: «Щодо посилання митниці на незазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах, то суди цілком об'єктивно його відхилили, адже спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором».
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Отже, у митного органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до митної декларації були додані документи, що підтверджують митну вартість товарів. Натомість всі зауваження відповідача не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем не у відповідності, а всупереч вимог Митного кодексу України.
Суд встановив, що відповідач у спірному рішенні визначив митну вартість товару №1 за ціною договору щодо ідентичних товарів, товару №2 за резервним методом, а товару №3 за ціною договору щодо подібних товарів. Як джерело інформації для коригування митної вартості відповідачем взято вартість транспортування згідно з митною декларацією від 17.12.2014 №902030000/2014/304369, у якій вартість транспортування становила 19 384,4 грн.
Позивач не погодився із розміром вартості транспортування товарів та пояснив, що згідно з наданою до митниці довідкою про витрати на транспортування від 22.05.2015 вартість перевезення товарів становила 6323,20 грн. Відповідач визнав заниженою таку вартість та на підставі цього здійснив коригування митної вартості. Разом з тим, у подальшому, у липні - серпні 2015 року відповідач здійснив митні оформлення товарів позивача, у яких вартість транспортування товарів, за тим же маршрутом Ningbo (Китай) - Одеса (Україна), становила 2 297,02 грн. - 2 319,2 грн.
Так, за митною декларацією від 22.07.2015 №902030/2015/302338 вартість послуг перевезення контейнера згідно з довідкою від 20.07.2015 про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг, становить 2 297,02 грн., що у 2.76 рази менше від вартості у 6323, 20 грн.
За митною декларацією від 13.08.2015 №902030/2015/302484 вартість послуг перевезення контейнера згідно з довідкою від 11.08.2015 про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг становить 2 230,8 грн., що у 2.84 рази менше від заявлених позивачем витрат на транспортування.
За митною декларацією від 20.08.2015 №902030/2015/302539 вартість послуг перевезення контейнера згідно з довідкою від 18.08.2015 про вартість міжнародних транспортно-експедиційних послуг становить 2 319,2 грн., що у 2.73 рази менше від заявлених позивачем витрат на транспортування.
Таким чином, позивач наголошує, що відповідач безпідставно як джерело інформації для коригування митної вартості використав вартість транспортування згідно з митною декларацією від 17.12.2014 №902030000/2014/304369, так як вартість транспортування значно зменшилася, що підтверджено оформленими відповідачем митними деклараціями.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при її визначенні.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Такі вимоги були підтримані Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18 - митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
Відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання органу доходів і зборів недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі контролюючий орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що 02.10.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», якою утворив Київську митницю Держмитслужби та реорганізував шляхом приєднання до неї Черкаську митницю ДФС.
30.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», якою передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 №460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Черкаську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Черкаської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 44005652; місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 №472 Черкаська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021. В свою чергу, Черкаська митниця ДФС припинена, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони її правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень), що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 03.09.2015 №7839, якій підлягає стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці ДФС від 27.05.2015 №902000003/2015/301875/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652, 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.