29 березня 2024 року м.Київ № 320/38383/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПП «Будпостач» з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 26.09.2023 №UA403070/2023/000165/2 про коригування митної вартості товарів;
- стягнути судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці на користь ПП «Будпостач».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів митний орган грубо порушив вимоги ч. 3 ст. 53 МК України та протиправно витребував додаткові документи за відсутності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, в результаті протиправно вчинив наступні дії, спрямовані на коригування митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №320/38383/23.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому стверджує, що Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000165/2 від 26.09.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
29.11.2019 між позивачем та компанією SHANDONG DESHILI TOOLS CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт № 1249 відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець купує товари (ручний інструмент та/або набори ручного інструменту, приладдя) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товару позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
07.03.2023 продавець надав позивачу експортний прайс лист щодо ціни імпортованих товарів та проформу інвойс № DE230228 для оплати товарів за ціною 224 288,72 доларів США.
15.03.2023 на підставі контракту № 1249 позивач платіжною інструкцією № 201 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 44 857,74 доларів США.
29.05.2023 на підставі контракту № 1249 позивач платіжною інструкцією № 1 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 71 184,20 доларів США.
10.07.2023 продавець надав позивачу комерційну пропозицію щодо ціни товарів на загальну суму 135 308,47 доларів США та комерційний інвойс № DE230228-2 для відвантаження товарів за ціною 135 308,47 доларів США.
12.07.2023 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320230000122295 за ціною 135 308,47 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційній пропозиції та комерційному інвойсі.
20.07.2023 на підставі контракту № 1249 позивач платіжною інструкцією № 155 перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 108 246,78 доларів США. Загальна сума перерахованих продавцю коштів складає 224 288,72 доларів США, що відповідає ціні товарів, яка вказана у проформі інвойс від 07.03.2023 № DE230228.
24.07.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 229048624.
24.07.2023 на товари вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження № C235522313170039.
01.09.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу рахунок - фактуру на оплату транспортних послуг № 5653255426, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав позивачу для оплати транспортних послуг інвойси №5653255427 та №5653255428.
09.09.2023 митними органами Європейського Союзу були оформлені транзитні декларації форми Т1 №23PL322080NS6522A8, №23PL322080NS6522V4 та №23PL322080NS6523U7, як документи, що застосовуються для товарів, які перетинають територію Євросоюзу транзитом як гарантія доставки товару до місця призначення.
12.09.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав довідку про транспортні витрати № 20, згідно з якою вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами території України становить 104 693,68 грн. та 4 465,91 доларів США.
Відповідно до залізничної накладної УМВС № 04479 товари залізничним транспортом були доставлені від порту у Польщі до відповідача.
Платіжними дорученнями від 15.09.2023 № 50 та від 20.09.2023 № 54 позивач здійснив оплату транспортних витрат перевізнику компанії Maersk A/S (Данія).
25.09.2023 АТ "Сенс Банк" надав довідку № 38515-17.3/2023 про підтвердження оплати позивачем перевізнику наданих транспортних послуг.
26.09.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA403070003927U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 135 308,47 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403070003927U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2023/000268 (див. додаток 23), виписаної відповідачем, а саме:
- контракт від 29.11.2019 № 1249 між продавцем та покупцем з додатковими угодами до нього;
- договір від 24.02.2020 транспортного експедирування №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд»;
- договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем та компанією Maersk A/S (Данія) ;
- прайс лист продавця товарів від 07.03.2023 щодо ціни товарів;
- комерційну пропозицію продавця від 10.07.2023 щодо ціни товарів;
- платіжні інструкції від 15.03.2023 № 201 та від 29.05.2023 № 1, від 20.07.2023 № 155 про оплату позивачем продавцю вартості товару;
- комерційний інвойс від 10.07.2023 № DE230228-2 для відвантаження товарів позивачу;
- коносамент від 24.07.2023 № 229048624;
- митну декларацію Китаю від 12.07.2023 №421320230000122295;
- сертифікат походження від 24.07.2023 № C235522313170039;
- рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 01.09.2023 № 5653255426 на оплату транспортних послуг;
- інвойси перевізника компанії Maersk A/S (Данія) №№5653255427 та 5653255428 для оплати наданих транспортних послуг;
- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.09.2023 № 20 про транспортні витрати;
- транзитні декларації форми Т1 від 09.09.2023 №23PL322080NS6522A8, 23PL322080NS6522V4 та №23PL322080NS6523U7;
- залізничну накладну від 18.09.2023 УМВС № 04479;
- декларацію митної вартості.
26.09.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 940970, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
- транспортні (перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
26.09.2023, у відповідь на повідомлення, позивач направив до митного органу лист № М303_23-1, у якому заявив про категоричну незгоду з вимогами митного органу про надання додаткових документів, та незважаючи на протиправність витребування додаткових документів додатково надав відповідачу:
платіжні доручення від 15.09.2023 № 50, від 20.09.2023 № 54 про оплату позивачем транспортних послуг перевізнику компанії Maersk A/S (Данія);
Довідку АТ "Сенс Банк" від 25.09.2023 № 38515-17.3/2023 про підтвердження оплати позивачем перевізнику наданих транспортних послуг;
Виписку з бухгалтерської документації позивача - видаткові накладні; Інформацію з джерел Інтернету щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю.
26.09.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000165/2, у якому митну вартість товарів визначив за резервним методом. За основу для обрахунку митної вартості товару №1 відповідач взяв ЕМД від 24.02.2023 №UA403070/2023/000116 на рівні 2,52 USD/кг.
26.09.2023 відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2023/000268.
26.09.2023 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 23UA403070003974U5, по якій було надмірно сплачено митні платежі мито 99 995,90 грн., ПДВ 219 990,98 грн., всього на загальну суму 319 986,88 грн.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач оскаржив його рішення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), органи - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу , який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Відповідно до ч. 12 статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митному органу.
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.
Як встановлено судом, в адміністративному позові позивач посилається на ті обставини, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, а тому протиправно вчинив наступні дії, направлені на прийняття рішення про коригування митної вартості.
Як вбачається зі змісту електронного повідомлення від 26.09.2023 №940970 відповідач не навів докази про те, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу, що митний орган уповноважений витребувати додаткові документи за умов, визначених у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
При цьому слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", у якій у пункті 2 Висновків зазначено: «На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, митний орган повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».
Відповідно до правової позиції Верховного суду, зазначеної у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, адміністративне провадження №К/9901/10823/18, врегульовано, що «митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18 визначено:
« 13. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
14. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
15. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності
22. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника».
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №160/7901/18, адміністративне провадження № К/9901/12373/19, від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №К/9901/4996/19.
Отже, митний орган в електронному повідомленні не обґрунтував причини витребування додаткових документів, не зазначив конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості.
Разом з тим, зі змісту у графі 33 оскаржуваного рішення митний орган стверджує, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме:
- на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:
- якщо рахунок сплачено,
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому суд враховує, що митному органу разом з митною декларацією надано:
- Платіжну інструкцію від 15.03.2023 №201 про перерахування продавцю коштів, як передоплату за товар, в розмірі 44 857,74 доларів США;
- Платіжну інструкцію від 29.05.2023 № 1 про перерахування продавцю коштів, як передоплату за товар, в розмірі 71 184,20 доларів США;
- Платіжну інструкцію від 20.07.2023 № 155 про перерахування продавцю коштів, як оплату за товар, в розмірі 108 246,78 доларів США. Загальна сума перерахованих продавцю коштів складає 224 288,72 доларів США, що відповідає ціні товарів, яка вказана у проформі інвойс від 07.03.2023 № DE230228.
Крім цього, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, адміністративне провадження №К/9901/18588/18, визначено, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Стосовно ненадання транспортних (перевізних) документів, суд звертає увагу, що для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403070003927U0 декларант додав документи:
- договір від 24.02.2020 транспортного експедирування №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд»;
- договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем та компанією Maersk A/S (Данія) ;
- коносамент від 24.07.2023 № 229048624;
- рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 01.09.2023 № 5653255426 на оплату транспортних послуг;
- інвойси перевізника компанії Maersk A/S (Данія) №№5653255427 та 5653255428 для оплати наданих транспортних послуг;
- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.09.2023 № 20 про транспортні витрати;
- транзитні декларації форми Т1 від 09.09.2023 №23PL322080NS6522A8, 23PL322080NS6522V4 та №23PL322080NS6523U7;
- залізничну накладну від 18.09.2023 УМВС № 04479.
Згідно з довідкою експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 12.09.2023 № 20 вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами території України становить 104 693,68 грн. та 4 465,91 доларів США.
Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Стосовно ненадання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, суд звертає увагу, що відповідачу разом з митною декларацією надано довідку про транспортні витрати ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.09.2023 №20, у якій зазначено, що вантаж не страхувався.
Відповідно до п. З ч. 2 статті 53 Митного кодексу України - декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування (якщо таке здійснювалось).
При цьому слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", у якій у пункті 5 Висновків зазначено: «якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту».
Також у графі 33 оскаржуваного рішення митний орган стверджує, що відповідно до п.5 договору (контракту) про перевезення від 14.02.2023 №UA00072649 (100% оплата за надані послуги…) Згідно рахунків фактур ТОВ «Мерск Україна ЛТД.» від 01.09.2023 № 5653255427, № 5653255428 рахунок за транспортні перевезення повинен бути сплачений в термін 21 день, проте підтвердження оплати даних рахунків не надано.
Суд встановив, що 01.09.2023 експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу рахунок - фактуру на оплату транспортних послуг № 5653255426, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав позивачу для оплати транспортних послуг інвойси №5653255427 та №5653255428.
Отже, рахунки фактури від 01.09.2023 № 5653255427та № 5653255428 на оплату позивачем послуг на транспортування товарів не були виставлені ТОВ «Мерск Україна ЛТД.».
При цьому суд звертає увагу, що у відповідь на електронне повідомлення від 26.09.2023 № 940970 позивач направив відповідачу платіжні доручення від 15.09.2023 № 50 та від 20.09.2023 № 54, а також довідку АТ «Сенс Банк» від 25.09.2023 № 38515-17.3/2023, які підтверджують оплату транспортних витрат.
Також у графі 33 оскаржуваного рішення митний орган стверджує, що за результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступну митну формальність за кодом "105-2 Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв" та додатково інспектором"106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".
Суд звертає увагу, що в силу вимог ч. 3 ст. 53 МК України митний орган уповноважений витребувати додаткові документи виключно з трьох підстав:
- документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
- документи мають наявні ознаки підробки;
- документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
При цьому суд враховує, що Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684. Згідно з пунктом 4 загальних положень цього Порядку передбачено, що формування інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів передбачає ведення Держмитслужбою бази даних ризиків, до якої окремі посадові особи митних органів вносять інформацію про потенційні ризики недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Отже, бази даних ризиків формується посадовими особами митних органів, що не іде в порівняння з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України, прийнятими Верховною Радою України.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
Суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті п.1 Висновків Узагальнення, визначено: «Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів».
Крім цього, згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 05.09.2019 у справі №819/1020/17, адміністративне провадження №К/9901/43792/18, визначено, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування митницею методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним у декларації».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, адміністративне провадження №К/9901/1809/20 визначено, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18, визначено, що «відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 28.08.2021 у справі № 815/4256/16, касаційне провадження № К/9901/43124/18 встановлено, що наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Отже, у митного органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до митної декларації були додані документи, що підтверджують митну вартість товарів. Натомість всі зауваження відповідача не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем не у відповідності, а всупереч вимог Митного кодексу України.
Судом також встановлено, що згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення митна вартість товарів визначена за резервним методом. За основу для обрахунку митної вартості товару №1 взято ЕМД від 24.02.2023 №UA403070/2023/000116 на рівні 2,52 USD/кг.
У митній декларації, що подавалася позивачем до митного органу, були задекларовані товари, що поставлені за прямим контрактом, на умовах передоплати, за ціною 135 308,47 доларів США, країна походження Китай, товари переміщені відповідно до правил Інкотермс FOB Qindao, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Qindao в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так само, слід врахувати Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 „Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:
- «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що «дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування».
Судом встановлено, що у спірному рішенні не наведено обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконано вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказано у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконано вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не наведено порівняння характеристик товарів, не вказано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.
Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на визначену ним ціну товару.
Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими до митниці документами; відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документів за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України; витребував у позивача додаткові документи, проте не вказав які обставини ці документи повинні підтвердити; не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості; враховуючи, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі, відповідач не довів, що декларантом не правильно визначено митну вартість товарів.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами своєї позиції та правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 4799,80 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією, який підлягає стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 26.09.2023 №UA403070/2023/000165/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43985576, 46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38) на користь ПП «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314), понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 799,80 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять ) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.