Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.03.2024м. ХарківСправа № 922/4902/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", м. Київ \
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбутрансгаз", м.Харків
про стягнення 1 031 183,07 грн
за участю представників:
не з'явилися
В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться позовна заява (подана 20 листопада 2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДБУДТРАНСГАЗ" (Відповідач) за договором фінансового лізингу №10499-FL від 02.08.2021 року заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 1 031 183,07 грн, а також суми судового збору у розмірі 15 467,75 грн.
21 листопада 2023 року судом було постановлено ухвалу про прийняти позову до розгляду, відкриття провадження у справі №922/4902/23 за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання на 07 грудня 2023 року о 11:15.
Ухвалою від 07.12.2023 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі відбудеться 18 січня 2024 року о(б) 11:15 год.
Судом постановлено ухвалу, якою було задоволено клопотання (вх. № 1554 від 18.01.2024) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження. Строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів до "22" лютого 2024 р та відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 о 11:15.
Своєю ухвалою від 06.02.2024 року суд постанови про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29 лютого 2024 року о 11:30. Відповідною ухвалою від 29.02.2024 суд постановлено про наступне: судове засідання у справі відбудеться 14 березня 2024 року о(б) 11:45 год.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання (вх. 6966 від 13.03.24) про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та подане представником Відповідач клопотання про відкладення, суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні з підстав необґрунтованості та встановленими процесуальним законодавством строк щодо розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.
Крім того, суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (Позивач/Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східбудтрансгаз" (Відповідач/лізингоодержувач) було укладено рамковий договір фінансового лізингу № 10499-FL від 02 серпня 2021 року (надалі - Договір фінансового лізингу/Договір). Де у відповідності до п. 2.1. Договору, Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а Лізингоодуржувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі, згідно з умовами цього Договору.
Позивач зазначає, що положеннями Договору, протокол лізингу - додатки до цього Рамкового Договору, які визначають, конкретизують повний або частковий склад частини предмета лізингу з дотриманням вимог п. 2.5. Договору та належним чином підписані обома сторонами. Протоколи лізингу можуть регулювати та/або уточнювати інші аспекти стосунків сторін за Рамковим Договором, окрім визначених вище. Протоколи лізингу є невід'ємною частиною цього Рамкового Договору.
Позивач у своєму позові посилається, а з боку Відповідача не надано спростування даного твердження, що у відповідності до положень Рамкового договору між Позивачем та Відповідачем було укладено протокол лізингу №1 від 04.08.2021 року (Протокол лізингу № 1), протокол лізингу №2 від 05.08.2021 року (Протокол лізингу № 2).
Таким чином, Позивач вказує, що з його боку вчинені всі дії по виконанню своїх зобов'язань за Рамковим договором та Протоколами лізингу, зокрема, на підставі відповідного договору купівлі-продажу придбав та передав Відповідачу в платне володіння та користування Предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі до протоколів лізингу.
Так, відповідно до актів приймання-передачі до протоколів, лізингодавець передав лізингоодержувачу наступні предмети лізингу:
- FORD TRUCKS 4142 D DC самосвал 22м3 HARDOX U перетин, новий, 2021 року виготовлення, VIN № НОМЕР_1 ;
- FORD TRUCKS 4142 D DC самосвал 22м3 HARDOX U перетин, новий, 2021 року виготовлення, VIN № НОМЕР_2 ;
- Самоскид МАЗ-6501С9-8520-005, новий, 2021 року виготовлення, серійний № НОМЕР_3.
Проте, з боку Відповідача зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за Рамковим договором та Протоколами лізингу не виконано в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 1 031 183,07 грн. Враховуючи вищевикладене, в рамках виконання умов Рамкового договору та Протоколів лізингу Відповідачем не було забезпечено виконання усіх взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу зумовило порушення охоронюваних законодавством України прав та інтересів Позивача, за захистом яких на підставі статті 4 ГПК України Позивач завертається до господарського суду шляхом подання цієї Позовної заяви, з позовними вимогами про стягнення заборгованості.
Як посилається Позивач у своєму позові, що з боку Відповідача порушені умови Договору. Так, пунктом 6.1. Рамкового договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю Лізингові Платежі щодо кожної Частини Предмету Лізингу, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цього Рамкового Договору, відповідного Протоколу Лізингу та Графіку наведеного у такому Протоколі Лізингу, кожен з яких є невід'ємною частиною цього Рамкового Договору. Всі такі платежі виконуються у розмірі та у Дату Платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у Рамковому Договорі, відповідному Протоколі Лізингу, відповідному Графіку, рахунках виставлених Лізингодавцем та інших Документах Лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень Документів Лізингу. Сплачений Лізингоодержувачем Перший Лізинговий Платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов.
У відповідності до п. 6.3. та 6.4. Рамкового договору, у разі залучення кредитних коштів в іноземній валюті для придбання предмета лізингу лізингодавцем, лізинговий платіж підлягає наступному коригуванню:
6.3.1. Якщо у відповідному Протоколі Лізингу зазначено, що для придбання Предмета Лізингу Лізингодавцем було залучено кредитні кошті у доларах США Лізингоодержувач зобов'язаний коригувати Винагороду Лізингодавця, що входить до складу відповідного Періодичного Лізингового Платежу, на суму курсової різниці, яка визначається за формулою:
Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп, де
Скр - сума курсової різниці, грн;
Флп - періодичний лізинговий платіж згідно з відповідним протоколом лізингу у місяці, за який нараховується курсова різниця;
К1 - курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу, у зв'язку з придбанням предмету лізингу, який зазначається в акті приймання-передачі.
К2 - курс продажу доларів США (ASK) за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті виставлення рахунку. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою www.otpleasing.com.ua та на вимогу лізингоодержувача надасть останньому письмове підтвердження розміру курсу К2 від АТ «ОТП Банк».
Якщо у відповідному Протоколі Лізингу зазначено, що для придбання Предмета Лізингу Лізингодавцем було залучено кредитні кошти у доларах США то Змінна частина кожного Періодичного Лізингового Платежу, яка зазначена у відповідному Протоколі Лізингу, змінюється пропорційно зміні ставки LIBOR на період 1 місяць для долара США на перший робочий день місяця періодичного Лізингового Платежу по відношенню до ставки LIBOR, зазначеної у відповідному Протоколі Лізингу;
Якщо у відповідному Протоколі Лізингу зазначено, що для придбання Предмета Лізингу Лізингодавцем було залучено кредитні кошти у доларах США та на день сплати платежу Лізингоодержувачем курс продажу Доларів США (ASK) за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» та який Лізингодавець опублікував на своєму сайті за адресою www.otpleasing.com.ua, буде більшим на 1,5 % за курс К2, який використовувався для визначення курсової різниці при розрахунку зазначеного платежу, у якості К2 застосовується курс продажу долара США (ASK) за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті фактичного здійснення платежу. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою www.otpleasing.com.ua та на вимогу Лізингоодержувача надасть останньому письмове підтвердження розміру курсу К 2 від АТ «ОТП Банк». Лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до Лізингодавця за коригуванням відповідного рахунку, а Лізингодавець зобов'язаний відкоригувати такий рахунок та надати його Лізингоодержувачу шляхом надсилання електронною поштою протягом 2 (двох) Робочих Днів. Таке коригування застосовується до суми фактичної оплати, а не до рахунку в цілому.
В будь-якому випадку, після здійснення коригування, розмір Винагороди Лізингодавця не може бути меншим за 1 (одну) гривню.
Сторони погодились, що у разі неможливості визначення значення ставки LIBOR через її відсутність або недоступність даних інформаційних агентств, що її розраховують та/або через зміни, що впливають на склад та/або визначення ставки LIBOR, зазначені у цьому Рамковому Договорі та/або відсутність котирувань ставки LIBOR за відповідний день та/або з інших незалежних від Лізингодавця причин, застосовується значення останнього робочого дня, в якому встановлений розмір LIBOR. Якщо після дня, в який ставка LIBOR була недоступна, Лізингодавець звернувся до Лізингоодержувача з пропозицією встановити новий порядок встановлення розміру процентної ставки Сторони повинні протягом одного календарного місяця з дати зазначеного звернення Лізингодавця укласти відповідну додаткову угоду до Рамкового Договору, що визначає новий порядок встановлення процентної ставки.
У разі, якщо протягом місяця, Сторони не досягли згоди щодо визначення нової ставки, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити всю заборгованість за Рамковим Договором, строк виконання якої настав, в тому числі несплаченої, суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, та інші платежі за Договором, а також за свій рахунок передати Лізингодавцю Предмет Лізингу в визначені Лізингодавцем місці та в строк.
Сторони передбачили, що виконання грошових зобов'язань повинно бути здійснене Лізингоодержувачем протягом 7 банківських днів з дня направлення Лізингодавцем відповідної письмової вимоги про це.
6.3.2. Якщо у відповідному протоколі лізингу зазначено, що для придбання предмета лізингу лізингодавцем було залучено кредитні кошти у Євро лізингоодержувач зобов'язаний коригувати винагороду, що входить до складу відповідного періодичного лізингового платежу, на суму курсової різниці, яка визначається за формулою:
Скр = (Флп / К1) * К2 - Флп, де:
Скр - сума курсової різниці, грн.;
Флп - лізинговий платіж згідно з відповідним протоколом лізингу у місяці, за який нараховується курсова різниця;
К1 - курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України на дату здійснення платежу у зв'язку з придбанням предмету лізингу, який зазначається в акті приймання-передачі;
К2 - курс продажу в Євро (ASK) за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті виставлення рахунку. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою www.otpleasing.com.ua, та на вимогу лізингоодержувача надасть останньому письмове підтвердження розміру курсу К 2 від АТ «ОТП Банк».
Якщо у відповідному Протоколі Лізингу зазначено, що для придбання Предмета Лізингу Лізингодавцем було залучено кредитні кошти у Євро, то змінна частина Винагороди кожного Періодичного Лізингового Платежу, яка зазначена в Графіку у відповідному Протоколі Лізингу, змінюється пропорційно зміні ставки EURIBOR на період 1 місяць для Євро на перший робочий день місяця Періодичного Лізингового Платежу по відношенню до ставки EURIBOR, зазначеної в Графіку до відповідного Протоколу Лізингу.
Якщо курс продажу в Євро, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті сплати рахунку буде більше на 1,5% ніж курс гривні в Євро, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті виставлення рахунку то, для цілей здійснення розрахунків за зазначеною вище формулою, у якості К2 застосовується курс продажу в Євро (ASK) за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті здійснення платежу. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою www.otpleasing.com.ua, та на вимогу Лізингоодержувача надасть останньому письмове підтвердження розміру курсу К 2 від АТ «ОТП Банк». Лізингоодержувач зобов'язаний звернутись до Лізингодавця за коригуванням відповідного рахунку, а Лізингодавець зобов'язаний відкоригувати такий рахунок та надати його Лізингоодержувачу шляхом електронної пошти протягом 2 (двох) робочих днів. Таке коригування застосовується до суми фактичної оплати, а не до рахунку в цілому.
В будь-якому випадку, після здійснення коригування, розмір Винагороди Лізингодавця не може бути меншим за 1 (одну) гривню.
Сторони погодились, що у разі неможливості визначення значення ставки EURIBOR через її відсутність або недоступність даних інформаційних агентств, що її розраховують та/або через зміни, що впливають на склад та/або визначення ставки EURIBOR, зазначені у цьому Рамковому Договорі та/або відсутність котирувань ставки EURIBOR за відповідний день та/або з інших незалежних від Лізингодавця причин, застосовується значення останнього робочого дня, в якому встановлений розмір EURIBOR. Якщо після дня, в який ставка EURIBOR була недоступна, Лізингодавець звернувся до Лізингоодержувача з пропозицією встановити новий порядок встановлення розміру процентної ставки Сторони повинні протягом одного календарного місяця з дати зазначеного звернення Лізингодавця укласти відповідну додаткову угоду до Рамкового Договору, що визначає новий порядок встановлення процентної ставки.
У разі, якщо протягом місяця, Сторони не досягли згоди щодо визначення нової ставки, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити всю заборгованість за Рамковим Договором, строк виконання якої настав, в тому числі несплаченої, суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, та інші платежі за Договором, а також за свій рахунок передати Лізингодавцю Предмет Лізингу в визначені Лізингодавцем місці та в строк.
Таке виконання грошових зобов'язань повинно бути здійснене Лізингоодержувачем протягом 7 (семи) банківських днів з дня направлення Лізингодавцем відповідної письмової вимоги про це.
6.4. Якщо у відповідному Протоколі Лізингу зазначено, що для придбання Предмета Лізингу Лізингодавцем було залучено кредитні кошті у гривні, то Змінна частина кожного Періодичного Лізингового Платежу, яка зазначена у відповідному Протоколі Лізингу змінюється пропорційно зміні ставки UIRD по відношенню до ставки UIRD, зазначеної у відповідному Протоколі Лізингу.
П. 6.12. рамкового договору встановлено, що в разі недостатності суми сплаченої лізингоодержувачем (або третьою стороною за лізингоодержувача) для сплати загальної сума заборгованості, належної до сплати лізингоодержувачем за цим рамковим договором та всіма протоколами лізингу, сплачена сума буде зараховуватись в наступному порядку: (1) погашення неустойки (пені, штрафів); (2) сплата прострочених платежів за рамковим договором; (3) погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); (4) сплата поточних лізингових платежів. При цьому, сторони погодили, що Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.
У відповідності до пп. 7.1.1. п. 7.1. рамкового договору, до подій, які вважаються істотним порушенням умов договору Лізингоодержувачем (надалі - «подія невиконання зобов'язання») відноситься, зокрема, те, що Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі).
П. 7.2. рамкового договору встановлено, що у випадку виникнення будь - якої події невиконання зобов'язань, передбаченої в п. 7.1.1 - 7.1.7. договору, лізингодавець має право розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Рамковим договором.
Згідно з п. 7.3. договору, розірвання Лізингодавцем рамкового договору після настання подій невиконання зобов'язань тягне наступні правові наслідки, а саме, Лізингоодержувач зобов'язаний впродовж 10 робочих днів після дня одержання повідомлення про відмову в повному обсязі сплатити всю заборгованість за рамковим договором, строк виконання якої настав у тому числі, несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, а також сплатити всі несплачені платежі за рамковим договором, строк сплати яких настав до/або в день розірвання Лізингодавцем рамкового договору, в розмірі вказаному в повідомлені про відмову. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення Лізингодавцем повідомлення про відмову строк погашення усієї поточної заборгованості за цим Рамковим договором вважається таким що настав.
Позивач посилається на те, що ним 07.06.2023 було надіслано Відповідачу повідомлення № 311/06/23-ювід 06.06.2023 року, про те, що Рамковий договір, укладений між Відповідачем та Позивачем, вважається розірваним з «16» червня 2023 року, а також повідомлено про вимогу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) Договору фінансового лізингу повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Озерна, 5.
З огляду на викладене, Позивачем було надіслано Відповідачу повідомлення № 312/06/23-ювід 06.06.2023, яким Відповідачу було доведено до відома те, що рамковий договір, укладений між Відповідачем та Позивачем, вважається розірваним з 15 червня 2023 року, а також повідомлено про вимогу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) договору фінансового лізингу повернути об'єкт лізингу Лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Озерна, 5.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п. 14).
На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів кореспондуючих прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Виходячи з положень ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.
Лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч. 1). До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором (ч. 2). З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу (ч. 3). (стаття 16 Закону).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язком лізингодавця є у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об'єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об'єкта та умовам договору фінансового лізингу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пункт 3 частини 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, матеріали справи свідчать, що Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором не здійснював сплату лізингових платежів, що також не заперечується (відсутність поданих заперечень, доводів, доказів) Відповідачем.
Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.
Лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону).
Пунктом 7.2. Рамкового договору встановлено, що у випадку виникнення будь - якої Події Невиконання Зобов'язань, передбаченої в пунктах 7.1.1 - 7.1.7. Договору, Лізингодавець має право розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Рамковим договором.
Згідно з пунктом 7.3. розірвання Лізингодавцем Рамкового договору після настання подій невиконання зобов'язань тягне наступні правові наслідки, а саме, Лізингоодержувач зобов'язаний впродовж 10 робочих днів після дня одержання повідомлення про відмову в повному обсязі сплатити всю заборгованість за Рамковим договором, строк виконання якої настав у тому числі, несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди, а також сплатити всі несплачені платежі за Рамковим договором, строк сплати яких настав до/або в день розірвання Лізингодавцем Рамкового договору, в розмірі вказаному в повідомлені про відмову. Сторони прийшли до згоди про те, що з моменту направлення Лізингодавцем повідомлення про відмову строк погашення усієї поточної заборгованості за цим Рамковим договором вважається таким що настав.
В матеріалах справи наявне повідомлення № 311/06/23-ювід 06.06.2023 року в якій Позивач посилаючись на наявність простроченої понад 60 календарних днів заборгованість щодо сплати лізингових платежів, яким Відповідачу було доведено до відома те, що Рамковий договір, укладений між Відповідачем та Позивачем, вважається розірваним з «16» червня 2023 року, а також повідомлено про вимогу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) Договору фінансового лізингу повернути Об'єкт лізингу Лізингодавцю за адресою: 08130, Київська область, Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Озерна, 5.
Водночас, зазначив, що для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
З урахуванням статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Отже, суд зазначає, що Позивачем було заявлено лише одну майнову вимогу за Договором фінансового лізингу № 10499-FL від 02.08.2021 року щодо стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 1 031 183,07 грн.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Відповідача.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ,С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто), суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 14 березня 2024 року у справі №922/4902/23 складено за межами строків встановлених ст. 238 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІДБУДТРАНСГАЗ» (Код СДРПОУ 42172933, місцезнаходження: 61106, м. Харків, проспект Московський, будинок 283, офіс 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (код СДРПОУ: 35912126, місцезнаходження: вул. Жилянська, 43, м, Київ, 01033) за договором фінансового лізингу № 10499-FL від 02.08.2021 року заборгованість по сплаті лізингових031 183,07 грн, а також суму судового збору у розмірі 15 467,75 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "01" квітня 2024 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін