вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
02.04.2024 Справа № 917/127/24
м. Полтава
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС», вул. М.Краснова, 27, м. Київ, 03115
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЧЕР», вул. Халаменюка, 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 12882,88 грн.
Суддя Пушко І.І.
Секретар судового засідання Біла І.М.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЧЕР» 12 882,88 грн, з яких 10 968,60 грн основного боргу, 1805,92 грн пені, 108,36 грн 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати товару, згідно умов договору поставки № 410 від 08.05.2023.
Ухвалою від 29.01.2024 (а.с. 38-39) суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України.
Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви (а.с. 42-44).
Ухвалою від 02.02.2024 (а.с. 45-46) Господарський суд Полтавської області прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Зазначена ухвала була надіслана сторонам в їхні електронні кабінети та доставлена 02.02.2024 (а.с. 47-48).
У встановлений судом строк, 15.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву з додатками через систему "Електронний суд" (вх. № 2071 від 16.02.2024; а.с. 49-52).
У поданому відзиві відповідач позов заперечує, посилаючись на те, що позивач не вірно визначив суму основного боргу, яка насправді складає 10 818,30 грн, та, відповідно, не правильно обрахував розміри пені та 3% річних.
Позивач відповідь на відзив не надав.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» і Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНЧЕР» 08.05.2023 було укладено Договір поставки № 410 (надалі - Договір; а.с. 5-7), відповідно до предмету якого Постачальник (позивач) зобов'язався в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві (відповідачу) товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах визначених у даному договорі.
Вказаний Договір був укладений з урахуванням протоколу розбіжностей від 08.05.2023 (а.с. 18-23).
Згідно п. 1.2. Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Усі накладні є складовими частинами цього Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару і Сторони вважають їх Специфікаціями.
Загальний обсяг Товару, що продається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару (п. 1.4. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
Відповідно до п. 4.3. Договору, доставка Товару на підставі даного Договору здійснюється на умовах DDP, згідно з правилами Інкотермс 2010, силами, засобами та за рахунок Постачальника за адресами погодженими сторонами у Додатку № 2 до Договору. Покупець за власним бажанням вправі здійснити самовивіз Товару.
Датою передачі партії Товару вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі) (п. 4.4. Договору).
Згідно п. 5.1. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах передбачених Сторонами у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору з моменту його підписання. Постачальник має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання сторонами Додатку № 1 у новій редакції. Сума, що підлягає оплаті, визначається у видаткових накладних на отриманий Покупцем Товар. Зазначена у видаткових накладних сума оплати має відповідати цінам, визначеним у Специфікації. Якщо зазначена у видаткових накладних сума не відповідає цінам, визначеним у специфікації, така видаткова накладна підлягає коригуванню згідно умов Специфікації.
Згідно п. 6.3. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, перехід ризиків та права власності на Товар відбувається з моменту фактичного отримання Товару, що підтверджується підписаною Покупцем видатковою накладною.
В п. 7.1. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання. Пеня нараховується за весь період існування простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником за цим Договором.
Згідно п. 10.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна із Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах. Договір може бути достроково розірваним за згодою Сторін або за вимогою однієї з сторін, в такому разі Сторона, яка вимагає розірвання Договору, повинна попередити про це іншу Сторону за 14 (чотирнадцять) календарних днів до розірвання Договору та здійснити всі без виключення оплати за даним Договором. При цьому, укладення окремої письмової угоди Сторін про дострокове припинення дії Договору у такому випадку не вимагається. Закінчення, розірвання, а також призупинення дії даного Договору не звільняє Покупця від зобов'язань по оплаті Товару та виставлених Постачальником штрафних санкцій.
Додатковими угодами від 08.05.2023 сторони погодили перелік відповідальних осіб, уповноважених покупцем приймати товарно-матеріальні цінності від постачальника (а.с. 9-16).
На виконання Договору постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 13 342,20 грн за такими видатковими накладними (а.с. 24-27):
- № 3817583 від 06.06.2023 на суму 3385,20 грн;
- № 3817584 від 06.06.2023 на суму 3341,40 грн;
- № 3824949 від 09.06.2023 на суму 3307,80 грн;
- № 3824950 від 09.06.2023 на суму 3307,80 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до Додатку № 1 до Договору, покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах відтермінування 90 календарних днів з дати прийому-передачі Товару. Вказаний додаток до Договору в матеріалах справи відсутній.
Покупцем було здійснено повернення частини поставленого товару на загальну суму 2373,60 грн за накладними на повернення товару (а.с. 28), а саме:
- № 4063960 від 29.09.2023 на суму 2036,40 грн;
- № 4077277 від 05.10.2023 на суму 337,20 грн.
Станом на 30.09.2023 сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість боржника за поставлений товар складала 11 155,50 грн (а.с. 29-30).
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений по Договору товар складає 10 968,60 грн. Та відповідно до п. 7.1. Договору і ч. 23 ст. 625 ЦК України нараховує відповідачу на прострочену суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 05.09.2023 по 04.01.2024 на суму 1805,92 грн і 108,36 грн 3% річних за цей же період.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 882,88 грн, з яких 10 968,60 грн основного боргу, 1805,92 грн пені, 108,36 грн 3% річних.
Відповідач, не погоджуючись із сумою заявлених позивачем позовних вимог, надав суду копію підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2023 по 10.10.2023, згідно якого заборгованість відповідача по Договору складає 10 818,30 грн (а.с. 51).
Під час розгляду спору по суті судом приймається до уваги наступне.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар загальну суму 13 342,20 грн за видатковими накладними № 3817583 від 06.06.2023 на суму 3385,20 грн, № 3817584 від 06.06.2023 на суму 3341,40 грн, № 3824949 від 09.06.2023 на суму 3307,80 грн, № 3824950 від 09.06.2023 на суму 3307,80 грн (а.с. 24-27), які підписані обома сторонами без зауважень.
Згідно п. 5.1. Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, Покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах передбачених Сторонами у Додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору з моменту його підписання.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Додатку № 1 до Договору, покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах відтермінування 90 календарних днів з дати прийому-передачі Товару. Вказаний додаток до Договору в матеріалах справи відсутній, проте відповідач заперечень щодо вказаного позивачем змісту Додатку № 1 до Договору суду не надав.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що строк оплати товару по Договору настав.
Станом на 30.09.2023 сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість боржника за поставлений товар складала 11 155,50 грн (а.с. 29-30). У зазначеному акті звірки наявна інформація щодо повернення товару за накладною № 4063960 на суму 2036,40 від 29.09.2023 (а.с. 28).
Судом встановлено, що після підписання сторонами акту звірки станом на 30.09.2023, покупцем було здійснено повернення частини поставленого товару на суму 337,20 грн за накладною на повернення товару № 4077277 від 05.10.2023 (а.с. 28), копія якої додана позивачем до позовної заяви.
Таким чином, сума заборгованості по Договору склала 10 818,30 грн. Вказана сума боргу також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2023 по 10.10.2023, який додано відповідачем до відзиву (а.с. 51).
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості за поставлений по Договору товар.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 10 818,30 грн підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині стягнення суми основного боргу позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 3 Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
В п. 7.1. Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання. Пеня нараховується за весь період існування простроченої заборгованості Покупця перед Постачальником за цим Договором.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу пеню та 3% річних на заборгованість по вищевказаних видаткових накладних за загальний період з 05.09.2023 по 04.01.2024. При цьому, нарахування здійснено на суму боргу 10 968,60 грн, тоді як вище судом встановлено, що з 05.10.2023 заборгованість по Договору складає 10 818,30 грн (з врахуванням накладною на повернення товару № 4077277 від 05.10.2023).
Крім цього, при нарахуванні пені позивачем не вірно вказано розмір облікової ставки НБУ, а саме 25% за весь період нарахування. В той час як облікова ставка НБУ за період нарахування змінювалась і становила: 22% за період з 05.09.2023 по 14.09.2023; 20% за період з 15.09.2023 по 26.10.2023; 16% за період з 27.10.2023 по 14.12.2023; 15% за період з 15.12.2023 по 04.01.2024.
Вказані недоліки розрахунків позивача призвели до завищення розміру пені та 3% річних.
З у рахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок пені та відсотків річних і встановлено, що стягненню підлягає пеня на суму 1260,91 грн і 3% річних на суму 107,21 грн.
Перевірка правильності розрахунку пені та відсотків річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені та відсотків річних підлягають задоволенню частково, в сумі 1260,91 грн пені та 107,21 грн 3% річних. В іншій частині стягнення пені та відсотків річних позов задоволенню не підлягає.
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 10 818,30 грн основного боргу, 1260,91 грн пені та 107,21 грн 3% річних.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2864,30 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЧЕР» (код ЄДРПОУ 42556531; вул. Халаменюка, 8, офіс 526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 336264680; вул. М. Краснова, 27, м. Київ, 03115) 10 818,30 грн основного боргу, 1260,91 грн пені, 107,21 грн 3% річних, 2864,30 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Пушко І.І.