Справа № 273/1966/23
Провадження № 2/273/244/24
01 квітня 2024 року м.Баранівка
Баранівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Самойленко Л.М.,
секретаря судового засідання Муравської М.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
16.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, який зареєстровано 02 грудня 2009 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 737, та стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3600 грн. щомісячно і до повноліття доньки ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , затим в розмірі 2400 грн. і до повноліття сина ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , затим в розмірі 1200 грн. і до повноліття донька ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що вона та відповідач зареєстрували шлюб 02 грудня 2009 року у міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 737.
Під час спільного подружнього життя у них з відповідачем народилося троє дітей, які проживають з позивачкою та знаходяться на її повному утриманні.
До 2018 року вони проживали добре, а затим стосунки між ними почали погіршуватись, оскільки у них велика різниця у віці, 15 років. Подружнє життя не склалося у зв'язку з протилежними поглядами на життя та обов'язки чоловіка та дружини. Між ними постійно виникали сварки та непорозуміння. Протягом останніх п'яти років вони неодноразово мали намір розлучитись, але приймали рішення зберегти сім'ю заради дітей, що позитивних наслідків не дало. Сторони втратили взаєморозуміння та кохання, а тому позивачка вважає, що сім'ю зберегти неможливо.
Позивачка фактично сама утримує та виховує дітей, має складне матеріальне становище. Відповідач офіційно роботи не має, їздить на заробітки, отримує неофіційні доходи, а тому може та зобов'язаний сплачувати аліменти на 3-х неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі - 1200 гривень щомісячно на кожну дитину.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , телефонограмою повідомив, що позов визнає повністю, однак зазначив що аліменти згоден сплачувати з дати прийняття рішення судом, а не з дати подачі позовної заяви до суду.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм об'єктивну та неупереджену оцінку, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 02 грудня 2009 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області між сторонами посправі був зареєстрований шлюб, про що складено актовий запис № 737 (а.с.7).
Позивачка та відповідач є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.8,9,10 ).
Неповнолітні діти перебувають на утриманні позивачки. Відповідач не виконує батьківського обов'язку по їх утриманню.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним Кодексом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі ст.51 Конституції України та ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За нормами ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, позивачка має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, відповідач в цій частині позов визнає, а також враховуючи, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам обох сторін, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає до задоволення.
Спору про місце проживання дітей у сторін не має.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов'язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, те, що відповідач здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, а діти потребують такої допомоги. Відповідач офіційно не працює, тому позивачка просить стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі по 1200,00 грн. щомісяця на кожну дитину. Крім того, в зазначеній в позовній заяві сумі аліментів у твердій грошовій сумі по 1200,00 грн. на кожну дитину щомісяця відповідач позов визнав. Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.
При поданні позову позивачкою сплачено 1073,60 грн. судового збору, які за заявою позивача, залишаються за нею.
На підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач при подачі позову до суду про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір необхідно стягнути із відповідача на користь держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 02 грудня 2009 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, актовий запис № 737, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище - ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м.Баранівка Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3600 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду, тобто з 16.08.2023 року, і до повноліття доньки ОСОБА_6 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , далі в розмірі 2400 грн. до повноліття сина ОСОБА_7 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , далі - в розмірі 1200 грн. до повноліття донька ОСОБА_8 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (Реквізити для сплати судового збору: код класифікації доходів бюджету: 22030101, рахунок: UA708999980313181206000006713, назва рахунку: Судовий збір (ДСА України, 050), назва отримувача: ГУК у Житомирській області /ТГ м. Баранівка/22030101, код отримувача : 37976485 ).
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Людмила САМОЙЛЕНКО