Справа № 159/3658/23
Провадження № 1-кс/159/698/24
29 березня 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3
дізнавача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача Ковельського РУП ГУНП у Волинській області про закриття кримінального провадження №12023035550000057 від 16.02.2023,
29.03.2024 до суду поштовими засобами зв'язку надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову дізнавача Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 07.03.2024 про закриття кримінального провадження №12023035550000057, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2023 за ознаками ч.1 ст.185 КК України.
У скарзі ОСОБА_3 не погоджується із висновками дізнавача про відсутність складу кримінального правопорушення за повідомленими ним фактами про розкрадання невідомими особами його спадкового нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує на неповноту проведеного розслідування і просить постанову по закриття кримінального провадження скасувати.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав і пояснив, що земельна ділянка і житловий будинок з господарською будівлею за адресою АДРЕСА_1 . належав його покійній бабці. Домогосподарство відносилося до категорії колгоспного двору. До 1978 року він проживав там разом із своїми батьками і на даний час має намір оформити право на спадкове майно. У 2021 році вперше помітив, що хтось розібрав дах, зняв огорожу з металевими стовпчиками. Про подію неодноразово повідомляв представників місцевого самоврядування, проте останні належним чином не реагували. Звернувшись до правоохоронних органів із відповідною заявою, він мав намір припинити розкрадання будівлі. Натомість дізнавач вдається до перевірки наявності у нього спадкових прав і не встановила осіб, які зруйнували нерухоме майно. Заявник наполягає на допиті мешканців села за списком, який він готовий надати дізнавачу, однак особисто відмовляється від давання показань дізнавачу.
Заслухавши дізнавача, вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає необхідним у задоволенні скарги відмовити з таких мотивів.
У статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кожен факт протиправної поведінки підлягає належній перевірці.
З моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається стадія досудового розслідування, яка може закінчитись закриттям кримінального провадження чи направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства дізнавач/слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законного та неупередженого процесуального рішення.
В ході досудового розслідування дізнавач/слідчий зобов'язаний встановити та перевірити обставин, які мають значення для кримінального провадження. Їх перелік наведений у частині першій статті 91 КПК України, це:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
При цьому, дізнавачу/слідчому не достатньо лише зібрати докази, йому, в силу статті 94 КПК України, необхідно їх оцінити з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення про можливість кримінального переслідування конкретної особи.
Кримінальне переслідування конкретної особи може бути розпочато лише у разі наявності необхідних та достатніх доказів, які без жодного об'єктивного сумніву доводять причетність особи до вчинення конкретного кримінального правопорушення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Встановивши відсутність в діянні складу кримінального правопорушення дізнавач/слідчий відповідно до п.2 частини першої статті 284 КПК України закриває кримінальне провадження.
За матеріалами кримінального провадження досудове розслідування розпочате 16.02.2023 на підставі заяви ОСОБА_3 про руйнування будинку по АДРЕСА_1 .
Відомості за повідомленням внесені до ЄРДР за ознаками ч.1 ст.185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що в по господарській книзі за 1950-1952 роки під №38 в с.Старий Мосір рахується господарство ОСОБА_5 , 1887 року народження, разом з нею проживають син ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , невістка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Згідно із записами у по господарській книзі за 1977-1979 роки під № 211 рахується господарство колгоспника ОСОБА_11 , члени його сім'ї : ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Рік побудови житлового будинку - 1938. За господарством рахується 0,50 га землі.
Зазначений будинок у актах інвентаризації основних засобів колгоспу імені Куйбишева в с.Старий Мосир станом на 21.02.2000 обліковується за колгоспом.
Наказом №6 від 28.03.2000 по СТзОВ «Хлібороб» будинок проданий ОСОБА_15 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_16 , 1936 року народження, мешканка АДРЕСА_1 , повідомила, що дійсно в будинку на АДРЕСА_1 проживала сім'я Назарчуків, проте вони продали будинок колгоспу і виїхали в АДРЕСА_2 , а колгосп продав будинок Білинським. В будинку певний час жили люди, але вже понад 20 років це пустка.
Свідок ОСОБА_17 повідомила, що у 2000 -х роках придбала разом з чоловіком будинок в колгоспі. На той час поруч з будинком вже не було паркану, а хлів перебував у розібраному стані. У 2003 році продали будинок ОСОБА_18 , який користувався майном на власний розсуд.
Свідок ОСОБА_19 повідомив, що у 2013 році перебував на посаді сільського голови, до нього звертався ОСОБА_3 з клопотанням про надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність під будівництво, однак йому було відмовлено через відсутність підтверджуючих документів на право спадкування.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив намір оформити спадкові права на спірне майно.
Слідчий суддя не перевіряє обставин доведеності прав заявника ОСОБА_3 на домоволодіння на АДРЕСА_1 , оскільки це не є предметом дослідження у справі про викрадення чужого майна.
Визначальним є те, що домоволодіння тривалий час перебувало у користуванні інших осіб, ОСОБА_3 відмовився від давання показань щодо обсягу викраденого на його думку майна і часу його зникнення, розповідь у судовому засіданні про спогади з дитинства не є достатніми для проведення розслідування, інші мешканці села не володіють інформацією про крадіжку майна з даного домогосподарства, а отже не здобуто переконливих доказів на підтвердження події і складу кримінального правопорушення.
Дізнавач виконав усі попередні вказівки слідчого судді, вжив усіх можливих заходів для з'ясування об'єктивних обставин у справі.
Скасування постанови про закриття кримінального провадження з метою повторного допиту свідків, а також допиту додаткових свідків, як того вимагає заявник, не дозволить досягнути визначених кримінально процесуальним законодавством завдань.
Неприпустимо використовувати кримінально процесуальні засоби задля отримання доказів для майбутнього цивільного спору.
З урахуванням наведеного скарга на постанову про закриття кримінального провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову від 07.03.2024 про закриття кримінального провадження №12023035550000057 від 16.02.2023 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 02.04.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1