154/437/24
2/154/399/24
01 квітня 2024 року Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 в січні 2024 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувають у шлюбі, який зареєстровано 17.09.2016 року Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про що зроблено актовий запис №244. Від шлюбу дітей немає.
Зазначає, що одруження з відповідачем виявилось невдалим через різні погляди на сімейне життя та подружні обов'язки. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них з відповідачем кардинально різні погляди на життя. Вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам, оскільки спільне господарство не ведуть і фактично сім?я припинила своє існування. Просить розірвати шлюб з відповідачем.
Ухвалою суду від 02.02.2024 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилась, однак представник подав до суду заяву, в якій просить позов задовольнити, проводити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак подали заяву про визнання позову та розгляд справи за їх відсутності.
Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Згідно ч.ч. 1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за заявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам Сімейного кодексу України, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя (п.10 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року № 11.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу- одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Аналогічні приписи викладені у ст.24 СК України, у якій, крім іншого, передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ч.2 ст.104, 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб виданого повторно серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) 17.09.2016 року зареєстровано шлюб Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, про що зроблено актовий запис №244.
Сторони спільних дітей не мають.
Причиною розірвання шлюбу є непорозуміння, котрі виникають між подружжям, різні погляди на сімейне життя. Сторони примирюватись та зберігати шлюб не бажають.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини, які не сприяють збереженню їх сім'ї.
Суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження їхнього шлюбу суперечить інтересам сторін, оскільки сім'я сторін розпалась і надалі її зберігати недоцільно, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачці слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову. Інша частина витрат позивачки підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,141,142, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 17 вересня 2016 року Володимир-Волинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №244, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок судового збору, сплаченого нею при подачі позову згідно квитанції №37 від 12.01.2024 виданої АТ «ОЩАДБАНК».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: А.М. Лутай