79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.04.2024 Справа № 914/175/24
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК АВАНГАРД», м.Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ», м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову 65469,20 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТК АВАНГАРД» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ» про стягнення заборгованості у розмірі 65469,20 грн.
Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.
Ухвалу суду від 31.01.2024 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (штрих-кодовий ідентифікатор 0600083447734).
14.02.2024, за вх.№4352/24, від позивача поступила заява на підставах вимог ухвали суду від 31.01.2024, а саме оригінали документів, що в копіях долучені до позовної заяви.
20.02.2024 поштове відправлення за штрих-кодовим ідентифікатором 0600083447734 (ухвала суду від 31.01.2024), повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішення справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що 11.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТК АВАНГАРД» (скорочено-ТОВ «СТК АВАНГАРД»-Постачальник за Договором, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ» (скорочено-ТОВ «КС РІТЕЙЛ»-Покупець за Договором, Відповідач) укладено Договір поставки №35184 (далі за текстом-Договір). За умовами якого (п.1.1 Договору) Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок Покупця поставляти Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних.
Починаючи з 12.11.2020 року по 23.02.2022 року Позивачем здійснювалась поставка товару Відповідача за адресою доставки, що визначено в Договорі: м.Василівка, буд. Центральний, буд.7, магазин «Наш край». Отримання товару здійснювалось Відповідачем за вказаною адресою, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.
Позивач зауважує, що Відповідачем частково сплачено за поставлений Позивачем товар, що підтверджується платіжними дорученнями за період починаючи з 26.01.2021 року по 23.02.2022 року. При цьому оплати Відповідачем здійснювались виключно за видатковими накладними про, що зазначено в платіжних дорученнях в призначенні платежу: оплата згідно накладної, дата та номер накладної. Також, Відповідачем 17.02.2022 року повернуто товар Позивачу на суму 269,00 грн.
Враховуючи зазначене, у Відповідача сформувалася заборгованість перед Позивачем за поставлений товар по Договору поставки за видатковими накладними за період починаючи з 02.02.2022 року по 23.02.2022 року включно в розмірі 25 614,96 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними та розрахунком заборгованості.
Враховуючи п.п. 2.2, 5.1, 5.2, 5,3 Договору розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних збитків здійснено на суму заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 25 614,96 грн. починаючи з 31.03.2022 року по 12.01.2024 ( у видаткових накладних за 23.02.2022 року визначено строк оплати за товар до 30.03.2022 року).
Таким чином, ТОВ «КС РІТЕЙЛ» має непогашену заборгованість перед ТОВ «СТК АВАНГАРД» в розмірі 65469,20 грн., з яких: 25 614,96 грн основного боргу; 20 036,95 грн пені; 13 747,17 грн 30% відсотків за користування грошовими коштами; 6 070,12 грн інфляційних втрат.
Позивач зазначає, що ним було вжито заходи досудового врегулювання спору та направлено Відповідачу претензію про сплату боргу від 06.09.2023 року №36, відповідь на претензію Позивачем не отримано.
Відповідачем на момент подачу позовної заяви заборгованість не сплачено.
А тому, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ» заборгованість у сумі 65 469,20 грн. (шістдесят п'ять тисяча чотириста шістдесят дев'ять грн.20 коп.), а саме: суму основного боргу у розмірі 25 614,96 грн., суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 20 036,95 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 13 747,17 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 6 070,12 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
Обставини справи.
11.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТК АВАНГАРД» (скорочено-ТОВ «СТК АВАНГАРД»-Постачальник за Договором, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ» (скорочено-ТОВ «КС РІТЕЙЛ»-Покупець за Договором, Відповідач) укладено Договір поставки №35184 (далі за текстом-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок Покупця поставляти Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних.
На виконання умов Договору, позивачем починаючи з 12.11.2020 року по 23.02.2022 року поставлено товар відповідачу, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.
Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній). Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію Товару. Моментом отримання Товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця, якщо ж представник покупця не зазначив дату у видатковій накладній, - то дата оформлення (складання) видаткової накладної Постачальником (п. 2.2. Договору поставки).
Згідно п.2.3 Договору розрахунки між Сторонами проводяться у безготівковій формі згідно із платіжними реквізитами, вказаними в Договорі (рахунку, рахунку-фактурі) або шляхом внесення коштів за Товар в касу Постачальника.
Відповідно до п.2.4 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Відповідачем в період з 26.01.2021 року по 23.02.2022 року частково сплачено позивачу за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями.
Крім того, відповідачем 17.02.2022 року повернуто товар позивачу на суму 269,00 грн, що підтверджується копією видаткової накладної (повернення) №3-200-2042.
Пунктом 3.5. Договору Товар передається Покупцеві на підставі довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Покупець гарантує, що особа, яка розписалась з його боку у видатковій накладній є належним чином уповноваженою особою на отримання Товару.
Відповідно до п. 8.1 Договору, цей Договір складений в 2-х примірниках, яка мають однакову юридичну силу, і набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання. В разі, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі Сторін письмово не повідомить іншу про розірвання Договору в зв'язку з його закінченням, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах щорічно.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі прострочення Покупцем оплати товару (порушення п.2.2 Договору). Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення до повного погашення боргу Покупцем.
У разі прострочення виконання грошового зобов'язання Покупець, окрім пені, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п.5.3 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Покупцем зобов'язання припиняється через 3(три) року від дня коли зобов'язання мало бути виконане.
В період з 02.02.2022 року по 23.02.2022 року у відповідача є заборгованість перед позивачем за поставлений товар по Договору поставки за видатковими накладними у розмірі 25 614,96 грн., що підтверджується видатковими накладними та розрахунком заборгованості.
З 31.03.2022 року по 12.01.2024 позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 20 036,95 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 13 747,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 070,12 грн.
Отже, заборгованість ТОВ «КС РІТЕЙЛ» перед ТОВ «СТК АВАНГАРД» становить 65 469,20 грн.
06.09.2023 року №39 позивач направив претензію №39 про сплату боргу, однак відповіді не отримано.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором та у зв'язку з не оплатою товару, стало підставою звернення позивача до суду про стягнення заборгованості у розмірі 65 469,20 грн.
Оцінка суду.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (далі за текстом ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Між сторонами укладено договір поставки товару в асортименті та за цінами, визначеними у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 65 469,20 грн.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, у відповідача сформувалась заборгованість перед позивачем за поставлений товар по Договору за період з 02.02.2022 року по 23.02.2022 року, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №3-6001445 від 02.02.2022 року; №3-6001782 від 02.02.2022 року; №3-6002012 від 02.02.2022 року; №3-6007314 від 09.02.2022 року; №3-6007315 від 09.02.2022 року; №3-6007653 від 09.02.2022 року; №3-6007678 від 09.02.2022 року; №3-6012882 від 16.02.2022 року; №3-6012893 від 16.02.2022 року; №3-6013029 від 16.02.2022 року; №3-6019329 від 23.02.2022 року; №3-6019877 від 23.02.2022 року; №3-6020026 від 23.02.2022 року, а також товарно-транспортними накладними: №3-6001445 від 02.02.2022; від 02.02.2022 №2-6001782; від 02.02.2022 №3-6002012; від 09.02.2022 №3-6007314; від 09.02.2022 №3-6007315; від 09.02.2022 №3-6007653; від 09.02.2022 №3-6007678; від 16.02.2022 №3-6012882; від 16.02.2022 №3-6012893; від 16.02.2022 №3-6013029; від 23.02.2022 №3-6019329; від 23.02.2022 №3-6019877; від 23.02.2022 №3-6020026; а також видаткова накладна (повернення) товару від 17.02.2022 №3-2002042.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За Договором Поставки №35184 визначено обов'язок покупця щодо оплати товару.
В п.1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до заявок Покупця поставляти Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар та оплатити його вартість за цінами, вказаними у відповідних видаткових накладних.
Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару таким чином: протягом не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній ( накладній). Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за цінами, вказаними у видаткових накладних на дану партію Товару. Моментом отримання товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця, якщо представник покупця не зазначив дату у видатковій накладній-то дата оформлення (складання) видаткової накладної Постачальником. ( п.2.2 Договору).
Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався та доказів оплати заборгованості не подано.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості товару.
Відповідач заборгованість в розмірі 25 614,96 грн не сплатив, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 25 614,96 грн, які підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просить стягнути з відповідача по Договору пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 20 036,95 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 13 747,17 грн., та суму інфляційних втрат в розмірі 6 070,12 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п.2.2 Договору поставки відповідач зобов'язаний здійснити оплату Товару протягом не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання Товару, якщо інше не передбачено у видатковій накладній (накладній).
У разі прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач, окрім пені, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% процентів річних від простроченої суми (п. 5.2. Договору поставки).
Щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.1 Договору поставки у випадку порушення строків оплати Товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення до повного погашення боргу відповідачем.
У Договорі поставки сторонами обумовлено інший порядок нарахування пені, а саме за кожний день прострочення до повного погашення боргу відповідачем.
За перерахунком суду сума пені є більшою (20037,93 грн.) ніж заявлено позивачем (20036,95 грн.), однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума пені у розмірі 20036,95 грн.
Також позивачем окрім пені позивачем нараховано суму відсотків за користування грошовими коштами з 31.03.2022 по 12.01.2024 у розмірі 13 747,17 грн., та суму інфляційних збитків з квітня 2022 року по грудень 2023 року у розмірі 6 070,12 грн.
Суд перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що такі проведено вірно, а відтак задоволенню підлягають вимог позивача щодо стягнення з відповідача 13 747,17 грн. 30% річних та 6 070,12 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до поданих доказів, відповідачем було порушено умови Договору, а саме не оплата товару в повному обсязі, та яке не спростовано відповідачем.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов'язань з поставки Товару, відповідні докази, зазначені вище, приєднано до матеріалів справи.
А також, перевіривши наведену позивачем суму основного боргу, суму відсотків за користування грошовими коштами, інфляційні збитки, та пеню , судом встановлено, що останнім таке нарахування здійснено правильно та обґрунтовано.
Відтак, оскільки, відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 65 469,20 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 25 614,96 грн, пеня в розмірі 20 036,95 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 13 747,17 грн., інфляційні збитки в розмірі 6 070,12 грн, які підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КС РІТЕЙЛ» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, буд.17; код ЄДРПОУ 43700017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК АВАНГАРД» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд.12, код ЄДРПОУ 42621186) 25 614,96 грн основного боргу; 20 036,95 грн пені; 13 747,17 грн 30% відсотків за користування грошовими коштами; 6 070,12 грн інфляційних втрат та 3028,00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Кітаєва С.Б.