Ухвала від 01.04.2024 по справі 911/2308/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" квітня 2024 р. Справа № 911/2308/23 (911/654/24)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши матеріали

заяви ОСОБА_1

про забезпечення

позову ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , м. Херсон

про витребування з незаконного володіння земельної ділянки

встановив:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, провадження в якій відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2023 р.

14.02.2024 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- витребувати на користь ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:03:006:6629, площа 0,0809 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду від 19.03.2024 р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху.

22.03.2024 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2024 р. клопотання ОСОБА_1 про відстрочено сплати судового збору задоволено; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви до винесення судового рішення у справі № 911/2308/23(911/654/24); прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; розгляд справи по суті призначено на 08.05.2024 р.

29.03.2024 р. до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1 514,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі; забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером: 3222486200:03:006:6629, площею 0,0809 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2623741032080.

Проаналізувавши наведену заяву, мотиви звернення з нею, заявлені вимоги та надані на їх підтвердження докази, суд зазначає таке:

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною першою статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з частиною першою статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (частина п'ята статті 139 ГПК України).

Відповідно до п. 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду, зокрема заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 р. становить 3 028,00 грн.

Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову позивач мав сплатити 1 514,00 грн., що ним вчинено не було, натомість заява про забезпечення позову містить вимогу про відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі 1 514,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

З метою уникнення порушення права особи на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), врахувавши майновий стан позивача, а також те, що згідно наданих ним доказів на його майно та грошові кошти накладено арешти в межах виконавчих проваджень з виконання рішень суду, якими з нього стягнено грошові кошти, суд дійшов до висновку про можливість задоволення наведеної вимоги, відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі 1 514,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у цій справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та проаналізувавши обґрунтування заявлених вимог, суд зазначає таке:

Згідно з положеннями частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Наведених висновків дотримується Верховний суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.06.2022 р. № 908/2382/21.

Позивач в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, а саме: земельну ділянку, що є предметом спору у цій справі посилається на незаконність її вибуття з власності позивача.

Водночас, заява позивача про забезпечення позову не містить посилання на обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, що зокрема можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів іпотеки, тощо).

Доказів вчинення відповідачем дій, наслідком яких могло б бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, позивач до заяви не додає.

Виходячи з аналізу наведеного, за результатами дослідження аргументів позивача та наданих ним доказів, судом встановлено, що заявником не доведено, що невжиття в даному випадку заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на відповідне майно може призвести до невиконання та/ або утруднення виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Крім того, судом враховано, що позивачем у порушення положень статті 139 ГПК України в заяві про забезпечення позову не наведено пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову з викладеними в ній обґрунтуваннями, що є тотожними з наведеними в позові - "незаконність вибуття земельної ділянки з власності позивача" позивач не врахував, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 140 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень частини шостої вказаної статті ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що не вжиття, в даному випадку, визначеного заявником заходу забезпечення позову у вигляді арешту, призведе до утруднення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача від 29.03.2024 р. б/н (вх. № 22/24, 29.03.2024 р.) про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Клопотання, викладене у заяві ОСОБА_1 від 29.03.2024 р. б/н про відстрочення сплати судового збору задовольнити.

2. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1 514,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову до ухвалення судового рішення у справі № 911/2308/23 (911/654/24).

3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.03.2024 р. б/н (вх. № 22/24, 29.03.2024 р.) про забезпечення позову відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 01.04.2024 р.

Суддя А.В. Лопатін