ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2024Справа № 910/322/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-
транспортне підприємство»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд»
про стягнення 2.750.000,00 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Муходінов М.Л., довіреність № 28 від 29.12.2023
від відповідача Тецька І.М., ордер серії АІ № 1556649 від 21.02.2024
08.01.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» про стягнення 2.750.000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.09.2016 між сторонами був підписаний договір підряду № 47/16 від 30.09.2016 (далі - договір). Відповідно до п. 4.1 договору позивачем перерахована відповідачу попередня оплата у розмірі 2.750.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1933 від 10.11.2016. Відповідно до п. 2.1. договору встановлено, що строки виконання робіт по договору, а також окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) на капітальний ремонт, які є невід'ємною частиною договору. Позивач зазначає, що сторони не узгодили усіх істотних умов, а тому договір вважається неукладеним. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів у розмірі 2.750.000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/322/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.02.2024.
16.01.2024 від представника позивача - адвоката Муходінова М.Л. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі № 910/322/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/322/24 від 18.01.2024 заяву представника позивача про участь у судових засіданнях по справі № 910/322/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
29.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись не те, що станом на 24.02.2022 адміністрація, бухгалтерія, архів, комп'ютерне та інше обладнання, а також виробничі потужності відповідача були розташовані в м. Маріуполь, яке з 01.03.2022 та наразі є окупованим російськими військами. Рішенням єдиного учасника відповідача прийнято рішення про відновлення діяльності відповідача та визначено місцезнаходження у м. Києві. У зв'язку з неможливістю доступу до первинних документів відповідачем згідно п. 69.28 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України подано до Головного управління ДПС у місті Києві відповідне повідомлення. З наведеним причин відповідач не може ані підтвердити, ані спростувати обставини, на які посилається позивач. Разом з цим, оскільки позивач стверджує, що грошові кошти в сумі 2.750.000,00 грн перераховані відповідачу за платіжним дорученням № 1933 від 10.11.2016 без достатніх правових підстав, відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності. Так, відповідач зазначає, що строк позовної давності розпочався з моменту отримання цих коштів, тобто 10.11.2026 та сплинув через три роки, тобто 11.11.2019, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
12.02.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з перебуванням представника на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/322/24 від 13.02.2024, у зв'язку з нез'явленням позивача і відповідача, підготовче засідання відкладено на 27.02.2024.
26.02.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується з висновками відповідача та зазначає, що сторони не досягли згоди щодо строку виконання, обсягу, змісту підрядних робіт робіт та протягом дії договору до 31.12.2016 сторонами не підписувались додатки (специфікації) які б мали містити наведені істотні умови, тому саме з 01.01.2017, коли стало очевидним що в межах обумовленого сторонами строку договору сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, з'явились підстави вважати, що договір є неукладеним. Відповідно саме з 01.01.2017 з'явились підстави вважати, що грошові кошти були перераховані на підставі неукладеного договору, тобто без достатньої правової підстави. Отже, і строк позовної давності починає свій перебіг з 01.01.2017, а не з 10.11.2016, та спливає 01.01.2020. Зазначає, що позивачем тривалий час велись перемовини щодо подальшого продовження строку дії договору та виконання робіт, у зв'язку з чим позивач не ініціював питання щодо стягнення коштів. З огляду на це просить визначити поважними причини пропущення позовної давності та задовольнити позовні вимоги.
27.02.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який має примати участь 27.02.2024 з 10:00 год. на слідчих діях у Бориспільському ГУ НП у Київській області.
27.02.2024 від представника відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю з'явитися у підготовче засідання, оскільки має примати участь 27.02.2024 з 10:00 год. на слідчих діях у Бориспільському ГУ НП у Київській області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/322/24 від 27.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/322/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024.
Позивач в судовому засіданні 12.03.2024 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 12.03.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 12.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
30.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» (субпідрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду № 47/16 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи по капітальному ремонту будівельних конструкцій шляхопроводу № 4 (шляхопровід на ПК +65м шляху на ст. Сирьєва, ст. Розвантажувальна) УЖДТ ПАТ «Севгок» (інв. № 005637).
Згідно з п. 1.2 договору роботи виконуються на території замовника - УЖДТ ПАТ «Севгок».
Спір виник в зв'язку з тим, що сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а тому він є неукладеним, а сплачена позивачем відповідачу попередня оплата у розмірі 2.750.000,00 грн підлягає поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті кошти.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 15.5 договору сторонами погоджено, що даний договір діє до 31.12.2016. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Згідно з п. 3.1 договору ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, виходячи зі специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі узгоджених сторонами кошторисів (калькуляцій). Вартість робіт за договором на дату його підписання складає 8.300.000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1.383.333,33 гри.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з п. 4.1 договору оплата підрядником викопаних робіт здійснюється наступним чином:
4.1.1. Підрядник перераховує на рахунок субпідрядника попередню оплату:
- в розмірі 2.700.000,00 грн з ПДВ протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору;
- в розмірі 1.000.000,00 грн з ПДВ протягом другого місяця виконання робіт субпідрядником.
4.1.2. Кінцева оплата підрядником виконаних робіт здійснюється щомісячно (поетапно) протягом п'яти календарних днів від дати перерахування ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» грошових коштів на рахунок підрядника, згідно підписаних сторонами відповідних актів КБ-2в з додаванням довідок КБ-3 та на підставі наданих субпідрядником рахунків та податкових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно платіжного доручення № 1933 від 10.11.2016 перераховано відповідачу попередню оплату за договором в розмірі 2.750.000,00 грн.
Згідно з п. 1.3 договору підрядник зобов'язується надати субпідряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити викопані роботи в порядку та строки, передбачені договором.
Відповідно до п. 2.1 договору строки виконання робіт за даним договором, а також окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (Специфікаціях) на капітальний ремонт, які є невід'ємною частиною даного договору. В межах строків виконання робіт, зазначених у Специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без врахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не зазначено в Специфікації. Особливі умови виконання робіт можуть бути визначені в додатках (Специфікаціях). Строк виконання робіт за даним договором починає обраховуватись з моменту фактичного прийняття об'єкту робіт у відповідності до п. 5.3 договору.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2 договору склад робіт, а також їх окремих об'ємів (об'єктів, етапів, видів), визначаються на підставі кошторисів, калькуляцій, ремонтних (дефектних) відомостей та зазначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Підрядник підписує, скріплює своєю печаткою і направляє на адресу субпідрядника відповідну Специфікацію, яка повинна містити склад і кількість об'єктів робіт, склад і строки виконання робіт, підстави для їх визначення (кошторис, калькуляція, ремонтна відомість) вартість робіт, гарантійні строки експлуатації. Протягом 20 днів від дати отримання специфікації Субпідрядник підписує, скріплює своєю печаткою та направляє на адресу підрядника зазначену Специфікацію або обґрунтовані заперечення до неї.
Згідно з п. 5.3 договору безпосередньо перед початком встановленого Специфікацією строку виконання робіт, але не пізніше п'ятнадцяти календарних днів від дати укладання договору, підрядник передає, а субпідрядник приймає відповідні об'єкти робіт на підставі наряду-допуску з підписанням, за необхідності, відповідних актів, а також передає матеріали, необхідні для виконання робіт по накладній форми М-11 або по акту Ф-01 із зазначенням найменування та кількості.
Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів підрядника і засобами субпідрядника, якщо інше не узгоджено сторонами в цьому договорі або додаткових угодах до нього. Найменування, вартість, належність, кількість, якість та норми витрат матеріалів визначаються в Специфікаціях до даного договору.
Відповідно до п. 7.1.1 договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи за договором у відповідності до Специфікацій та інших додатків до даного договору, а також технічної документації, ДБН, ДСТУ, ТУ і т. п.
Згідно з п. 9.2 договору субпідрядник встановлює гарантійні строки якості виконаних робіт, тривалість яких визначається в Специфікаціях та обраховується з моменту початку експлуатації об'єкта після завершення робіт.
Проте, як свідчать матеріали справи сторонами не було підписано Специфікацію до договору; також сторонами не подано жодного листування щодо необхідності її підписання.
За змістом ст. 180 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 30.09.2016 - момент укладення договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 30.09.2016 - момент укладення договору) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 30.09.2016 - момент укладення договору) у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
Відповідно до п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29,05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення.
Судом встановлено, що сторонами не підписано Специфікацію до договору та в самому договорі не визначено такі істотні умови будівельного підряду як строк виконання робіт (їх початок та закінчення); не узгоджено проектно-коштрисну документацію, яка визначає обсяг і зміст робіт, ціну робіт; не визначено гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва).
За відсутності документального підтвердження факту повного/часткового виконання договору щодо виконання робіт наявні підстави для висновків про неукладення цього договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір субпідряду № 47/16 від 30.09.2016 є неукладеним.
Термін «неукладений договір» є тотожним договору, який не відбувся. Відтак, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами, а отже не може вважатися неукладеним після закінчення строку його дії як зазначає позивач, тобто з 01.01.2017.
Позивач з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 2.750.000,00 грн як безпідставно набуті.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Оскільки, як встановлено судом, договір між сторонами є неукладеним, а отже кошти сплачені позивачем відповідачу набуті останнім безпідставно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2.750.000,00 грн є обґрунтованими.
Стосовно заявленого відповідачем у відзиві клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.
З огляду на те, що договір є неукладеним, тому строк позовної давності за вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів розпочався з моменту отримання цих коштів відповідачем, тобто з 11.11.2016 та сплинув через три роки, тобто 11.11.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Позивач в обґрунтування причин пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом посилається на те, що ним тривалий час велись перемовини з відповідачем щодо можливого подальшого подовження строку дії договору та виконання робіт.
Дані посилання не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені документально.
Суд приходить до висновку, що обставини за яких пропущений строк для звернення з позовною заявою не є поважними, а тому застосовується позовна давність у вирішенні даного спору.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаське промислово-транспортне підприємство» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 29.03.2024.
СуддяВ.В.Сівакова