Справа № 909/48/24
01.04.2024 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вх. № 5249/24 від 27.03.2024) про відстрочення виконання судового наказу у справі
за заявою стягувача: Акціонерного товариства "Оріана"
(вул. Промислова, буд. 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"
(вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 78 684, 46 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.09.2023 по 29.12.2023,
за участі:
представники сторін в судове засідання не з'явились,
Акціонерне товариство "Оріана" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою (вх. № 413/24 від 15.01.2024) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" заборгованості видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 78 684, 46 гривень, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.09.2023 по 29.12.2023.
17.01.2024 судом виданий судовий наказ у справі № 909/48/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, буд. 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306; ідентифікаційний код: 33129683) на користь Акціонерного товариства "Оріана" (вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код: 05743160) заборгованість у розмірі 78 684, 46 гривень (сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні сорок шість копійок), яка виникла внаслідок неналежного виконання договору оренди № 341-юр-691 від 12.12.2017 за період з 01.09.2023 по 29.12.2023, а також 302, 80 гривень (триста дві гривні вісімдесят копійок) судового збору.
Наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 17.01.2024 у справі № 909/48/24 набрав законної сили 19.02.2024.
27.03.2024 за вх. № 5249/24 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вх. № 5249/24 від 27.03.2024) про відстрочення виконання судового наказу від 17.01.2024 у справі № 909/48/24 на 1 (один) рік.
Ухвалою від 27.03.2024 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вх. № 5249/24 від 27.03.2024) про відстрочення виконання судового наказу у справі № 909/48/24, призначивши її розгляд в судовому засіданні на 01.04.2024, запропонував стягувачу надати суду свої пояснення/заперечення (у випадку їх наявності) щодо поданої заяви.
29.03.2024 за вх. № 5465/24 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Оріана" надійшла заява про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового наказу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяву про відстрочення виконання судового наказу, суд установив наступне.
В судове засідання 01.04.2024 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду заяви сторони були повідомлені належним чином.
Господарський суд, враховуючи приписи частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Стаття 129 Конституції України та частина 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 160 Господарського процесуального кодексу України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
За правилами частин 1 - 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу відстрочення виконання судового наказу в даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" вказує, що у боржника склалися обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зокрема, заявник зазначив, що військова агресія російської федерації проти України, стала підставою для введення воєнного стану на всій території України із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 року та зумовила зупинення виробничих потужностей ТОВ "Карпатнафтохім" з метою уникнення можливим негативних наслідків, так як боржник є об'єктом критичної інфраструктури, вибухо- та пожежонебезпечним (наказ ТОВ "Карпатнафтохім" № 99 від 24.02.2022).
Боржник вказав, що ТОВ "Карпатнафтохім" відноситься до об'єктів критичної інфраструктури та належні йому об'єкти включені до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури Мінінфраструктури сектору системи життєзабезпечення.
Відсутність з вересня 2023 року обігових коштів у боржника, накопичення значної кредиторської заборгованості, в тому числі за спожиту електроенергію, сторонні послуги, і як наслідок виникнення можливої надзвичайної ситуації, зумовлена в першу чергу у зв'язку із порушенням правоохоронними органами в середині 2022 року кримінальних проваджень та накладенням арештів на нерухоме майно, транспортні засоби, корпоративні права, сировину та готову продукцію ТОВ "Карпатнафтохім", які, незважаючи на скарги боржника, не скасовано.
При цьому, заявник вказує, що відсутність обігових коштів не дозволяє здійснювати навіть виплату заробітної плати працівникам та сплачувати обов'язкові платежі як в місцевий бюджет, так і в Державний бюджет України, а також не дозволяє належним чином підтримувати в працездатному стані технологічне обладнання та устаткування, закупівлю необхідних товарно-матеріальних цінностей і проводити оплату, в тому числі за спожиту електроенергію та обов'язкові послуги.
На сьогодні поточні рахунки підприємства в установах банків заблоковані виконавчими документами окремих кредиторів, у зв'язку з відкриттям виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішень суду про стягнення заборгованості з підприємства.
Також заявник зазначає про невиконання боргових зобов'язань такими контрагентами, як КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради за надані послуги з очищення стічних на суму 25, 5 млн. грн. та КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, заборгованість якого перед боржником становить понад 73 млн. грн. Окрім цього, вказує на існування заборгованості Державного бюджету України перед ТОВ "Карпатнафтохім", зокрема, Енергетична митниця Державної митної служби України і Державна митна служба України має заборгованість перед Товариством з авансових платежів в сумі 5, 857 млн. грн. та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів у сумі 9, 8 млн. грн.
Відтак, ТОВ "Карпатнафтохім" ствержує, що виконання судового наказу у даній справі призведе до негативних наслідків як для відповідача, так і для населення м. Калуша, а відстрочка виконання судового наказу сприятиме здійсненню відповідачем господарської діяльності та зробить реальною можливість отримання боргу позивачем.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
У зв'язку із тим, що розстрочка/відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як боржника, так і стягувача.
Боржник, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, взяв на себе відповідні зобов'язання і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності.
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе суб'єкт господарювання, а, відповідно, нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку із чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (пункт 1, абзац 4 статті 44 Господарського кодексу України).
Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.
Таким чином, обов'язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд зобов'язаний також ураховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.
При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13-а.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Щодо посилання ТОВ "Карпатнафтохім" на те, що підприємство відноситься до об'єктів критичної інфраструктури та належні йому об'єкти включені до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури Мінінфраструктури сектору системи життєзабезпечення, суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зоб'язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.
Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
При цьому, судом враховано, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання судового рішення. Відстрочення або розстрочення виконання судового рішення зміна способу та порядку його виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Із підстав та умов можливого надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового наказу, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового наказу; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання судового наказу у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність останнього, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового наказу, а обставини, на які посилається боржник, лише вказують на несприятливість виконання судового наказу для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконувати рішення суду через 1 рік.
Враховуючи викладене, а також те, що надання відстрочення виконання судового наказу є правом господарського суду, з урахуванням розумного балансу інтересів стягувача та боржника, відсутності в матеріалах справи доказів, що свідчать про наявність виняткових обставин, що існують для заявника, та з об'єктивних, незалежних від нього причин унеможливлюють чи ускладнюють виконання судового наказу, суд дійшов висновку про недоведеність заявником, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, правових підстав для відстрочення виконання судового наказу, у зв'язку із чим постановляє ухвалу про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про відстрочення виконання судового наказу у справі № 909/48/24.
Керуючись статтями 160, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вх. № 5249/24 від 27.03.2024) про відстрочення виконання судового наказу у справі № 909/48/24 - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили 01.04.2024 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
3. Повний текст ухвали складено та підписано - 01.04.2024.
Суддя В. В. Михайлишин