номер провадження справи 17/12/24
25.03.2024 Справа № 908/138/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/138/24
за позовною заявою: приватного акціонерного товариства “Український графіт”, 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18
про стягнення 861 690,58 грн
18.01.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 15.01.24 № 16/91 з вимогами приватного акціонерного товариства “Український графіт” (далі ПрАТ “Український графіт”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі ТОВ “ЗТМК”) про стягнення заборгованості за договором від 20.12.21 № 804/2210008/15 у розмірі 861 690,58 грн, а саме: 571 235,90 грн основного боргу, 290 454,68 грн інфляційних втрат.
18.01.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/138/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 23.01.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/138/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 25.03.24 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що в порушення умов договору поставки №804/221008/15 від 20.12.20 відповідачем не здійснено оплату отриманого товару у сумі 571 235,90 грн. За порушення строку виконання зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 290 454,68 грн інфляційних втрат.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/138/24 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 121, 174, 176, 234, 235, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.01.24 про відкриття провадження у справі.
Про отримання відповідачем 30.01.24 вказаної ухвали свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/138/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.03.24.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.12.21 між ПрАТ «Український графіт» /продавець/ та ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» /покупець/ укладено договір №804/2210008/15, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити на умовах FCA - вул. Виборзька, 5, м. Запоріжжя, згідно «Інкотермс-2010», а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Найменування, асортимент, ціна, кількість, якість, умови й періоди поставки товару вказуються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).
В п. 2.3. договору визначено умови оплати - 100% попередня оплата шляхом здійснення перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів від дати виставлення рахунку на попередню оплату партії товару.
Відповідно до п. 11.1 договору, даний договір набуває чинності з 01.01.22 та діє до 31.12.22, а в частині проведення розрахунків за даним договором - до їх повного завершення.
Специфікацією №2 від 03.02.22 обумовлено поставку товару - електроди зграфітовані марки ЕГ 508х1500 (1800) в комплекті з ніпелями - 40 тон - вартість з ПДВ 5 327 784,96 грн.
Пунктом 1 додаткової угоди №5 від 18.02.22 сторони погодили, що за згодою обох сторін у лютому 2022 року допускається поставка електродів зграфітованих марки ЕГ 508х1500 (1800) без попередньої оплати по специфікації №2 від 03.02.22 у кількості 8,873 т на загальну суму 1 181 832,90 грн.
Покупець зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар не пізніше 25.02.22 (п. 2 додаткової угоди №5).
За видатковими накладними №1/2202061 від 18.02.22 на суму 900 795,24 грн та №1/2210008/15 від 21.02.22 на суму 281 040,66 грн відповідачеві поставлено товар на загальну суму 1 181 835,90 грн.
Відповідач своїх зобов'язань по договору щодо повноти та своєчасності оплати поставленого товару не виконав.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості.
Відповідач, в свою чергу, надав відповіді на претензії, в яких сума заборгованості визнавалась. При цьому, з листування вбачається, що сума заборгованості зменшувалась, що свідчить про часткове погашення відповідачем заборгованості.
Сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки за період з 20.12.21 по 17.11.23, з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений по договору №804/2210008/15 від 20.12.21 товар становить 571 235,93 грн.
04.12.23 позивачем надіслано на адресу відповідача перед арбітражне повідомлення за вих. №16/2754 від 30.11.23 щодо погашення заборгованості у сумі 571 235,93 грн та сплату інфляційних втрат у сумі 287 575,65 грн.
Відповіді на вказане повідомлення відповідачем не надано.
Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних. Крім того, відповідачем підтверджено наявність заборгованості у сумі 571 235,93 грн шляхом підписання Акту звірки взаєморозрахунків.
При цьому, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №910/1389/18: «… Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. …
З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару за договорами …».
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не спростовано отримання товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 571 235,90 грн суми основного боргу. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 290 454,68 грн.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Факт прострочення здійснення оплати підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Перевіривши за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «ЗАКОНОДАВСТВО» розрахунки позивача та періоди нарахування інфляційних втрат з врахуванням здійснених відповідачем оплат, судом встановлено, що вони виконані вірно.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 290454,68 грн підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано всі належні та допустимі докази, при цьому відповідач доказів погашення заборгованості не надав, правом подати відзив на позовну заяву не скористався, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, код ЄДРПОУ 38983006) на користь приватного акціонерного товариства «Український графіт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204) - суму основного боргу 571 235 (п'ятсот сімдесят одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн 90 коп., інфляційні втрати у сумі 290 454 (двісті дев'яносто тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 68 коп., судовий збір у розмірі 12 925 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн 36 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 02.04.24.
Суддя В.Л. Корсун