вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.04.2024м. ДніпроСправа № 904/351/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод", с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас", Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області
про стягнення 57 564,99 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" на свою користь збитки в сумі 57 564,99 грн. Всі судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідача по реєстрації податкових накладних за надані послуги з водопостачання за договором №117-ПЗ-ДЦ-23 від 23.12.2014 в частині своєчасної реєстрації податкових накладних за актами наданих послуг: №103 від 29.02.2016, №302 від 31.05.2016, №379 від 30.06.2016, №564 від 30.08.2016, №738 від 29.11.2016, №223 від 28.04.2016, №681 від 28.09.2016, №827 від 28.12.2016, №147 від 30.03.2016, №635 від 31.10.2016, №55 від 30.01.2017, №144 від 27.02.2017, №478 від 31.05.2017, №577 від 29.06.2017, №687 від 31.07.2017, №798 від 30.08.2017, №1117 від 30.11.2017, №341 від 27.04.2017, №916 від 28.09.2017, №1234 від 28.12.2017, №244 від 29.03.2017, №66 від 31.01.2018, №142 від 28.02.2018, №340 від 27.04.2018, №922 від 28.09.2018, №253 від 30.03.2018 (реєстрація 5 податкових накладних відбулась через 2 роки, реєстрація 21 податкових накладних не відбулась взагалі), чим було завдано збитків позивачу, оскільки він не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми ПДВ у розмірі 57 564,99 грн. до складу податкового кредиту.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
20.02.2024 через систему "Електронний суд" від Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" надійшов відзив в якому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування свого відзиву зазначає, що доводи позивача щодо неможливості скористатися правом на податковий кредит, безпідставні, з огляду на те, що Податковим кодексом України прямо передбачена можливість нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, суми ПДВ, сплачені по рахункам, які надані до оплати відповідачем.
Зауважує й на тому, що визначена сторонами у пункті 5.6 договору відповідальність у вигляді штрафних санкцій не підтверджує обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача.
Також відповідач заявляє про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення та просить в задоволенні позову відмовити.
01.03.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" надійшла відповідь на відзив, я якій позивач зазначає, що викладені у відзиві обставини не спростовують обов'язки відповідача на складання податкових накладних.
Щодо строків позовної давності то відповідно до п. 12, п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в межах позовної давності.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав надане законом права на подання відзиву на позов та доказів, позивачем подано відповідь на відзив, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
23.12.2014 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством "Дніпро - Західний Донбас" (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (споживач) був укладений договір про надання послуг водопостачання №117-ПЗ-ДЦ-23, відповідно до пункту 1.1. якого виробник зобов'язується надавати споживачу послугу з водопостачання питної води, довести її якість до вимог ДСанПіН "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (далі ДСанПіН) на межах розподілу балансової належності мереж сторін, в обумовленому даним договором порядку, а споживач, в свою чергу, оплачувати надані послуги з водопостачання. Порядок та умови надання послуг з водопостачання та порядок оплати наданих послуг визначаються даним договором
Відповідно до пункту 2.3. договору кількість спожитої споживачем води визначається виключно за показниками, повірених та установлених у встановленому чинним законодавством порядку, водолічильників споживача та/або виробника, що опломбовані сторонами.
Вартість послуги з водопостачання на момент підписання договору 03 грн 16 коп без ПДВ за один кубічний метр питної води. Загальна вартість послуг становить 03 грн 79 коп., в.т.ч. ПДВ 20% 00 грн 63коп. (пункт 3.2 договору).
Згідно із пунктом 3.3 договору розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно актів зняття показів лічильників на підставі наданого виробником рахунку на оплату послуг.
Зміна встановлених тарифів проводиться згідно до законодавства України з моменту встановлення рішення органом місцевого самоврядування і не потребує додаткового узгодження.
Кількість поставленої питної води виробником підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг, що є підставою для здійснення оплати за поставлену воду (пункт 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.6 договору виробник зобов'язується надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати події, яка настала раніше: з дати виконання послуг або з дати здійснення оплати. Якщо 3 (третій) календарний день припадає на вихідний та/або святковий день, податкова накладна надається споживачу в перший робочий день після такого вихідного та/або святкового дня.
У випадках, передбачених чинним законодавством, виробник зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Електронна адреса для надання податкової накладної: ІНФОРМАЦІЯ_1
Сторони договору підтверджують наявність комплектів електронного цифрового підпису.
У разі порушення Виробником строків надання та/або порядку реєстрації податкової накладної, виробник за письмовою вимогою споживача, сплачує споживачу штраф у розмірі, еквівалентному сумі податкового кредиту за такою податковою накладною.
Не реєстрація та/або відмова від реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або її не надання у вищевказаний термін, розцінюється як відмова від надання постачальником податкової накладної.
Дія даного договору триває з 01 січня 2015 по 31 грудня 2015, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити, договір вважається продовженим на тих же умовах і на такий же термін (пункт 8.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Виконавцем були виконані а замовником прийняті наступні роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання здачі виконаних робіт (наданих послуг): №103 від 29.02.2016 на суму 5 429,97 грн., в тому числі ПДВ 1 085,99 грн., №302 від 31.05.2016 на суму 4 915,89 грн., в тому числі ПДВ 983,18 грн., №379 від 30.06.2016 на суму 5 090,82 грн., в тому числі ПДВ 1 018,16 грн., №564 від 30.08.2016 на суму 12 414,38 грн., в тому числі ПДВ 2 482,88 грн., №738 від 29.11.2016 на суму 10 489,61 грн., в тому числі ПДВ 2 097,92 грн., №223 від 28.04.2016 на суму 5 226,48 грн., в тому числі ПДВ 1 045,30 грн., №681 від 28.09.2016 на суму 10 265,44 грн., в тому числі ПДВ 2 053,09 грн., №827 від 28.12.2016 на суму 9 206,43 грн., в тому числі ПДВ 1 841,29 грн., №147 від 30.03.2016 на суму 5137,23 грн., в тому числі ПДВ 1027,45 грн., №635 від 31.10.2016 на суму 11262,61 грн., в тому числі ПДВ 2252,52 грн., №55 від 30.01.2017 на суму 9948,51 грн., в тому числі ПДВ 1989,70 грн., №144 від 27.02.2017 на суму 9229,62 грн., в тому числі ПДВ 1845,92 грн., №478 від 31.05.2017 на суму 6362,22 грн., в тому числі ПДВ 1272,44 грн., №577 від 29.06.2017 на суму 14052,38 грн., в тому числі ПДВ 2810,48 грн., №687 від 31.07.2017 на суму 12892,91 грн., в тому числі ПДВ 2578,58 грн., №798 від 30.08.2017 на суму 5548,79 грн., в тому числі ПДВ 3109,76 грн., №1117 від 30.11.2017 на суму 16539,79 грн., в тому числі ПДВ 3307,96 грн., №341 від 27.04.2017 на суму 8387,05 грн., в тому числі ПДВ 1677,41 грн., №916 від 28.09.2017 на суму 17193,85 грн. грн., в тому числі ПДВ 3438,77 грн., №1234 від 28.12.2017 на суму 11985,73 грн., в тому числі ПДВ 2397,15 грн., №244 від 29.03.2017 на суму 9940,78 грн., в тому числі ПДВ 1988,16 грн., №66 від 31.01.2018 на суму 12805,68 грн., в тому числі ПДВ 2561,14 грн., №142 від 28.02.2018 на суму 12143,96 грн., в тому числі ПДВ 2428,79 грн., №340 від 27.04.2018 на суму 16075,20 грн., в тому числі ПДВ 3215,04 грн., №922 від 28.09.2018 на суму 21284,00 грн., в тому числі ПДВ 4256,80 грн., №253 від 30.03.2018 на суму 13995,56 грн., в тому числі ПДВ 2799,11 грн.
Позивач зазначає, що згідно з Єдиного реєстру податкових накладних із зазначенням їх статусу реєстрація 5 податкових накладних, складених відповідачем, відбулась через 2 роки після складання податкової накладної, з цього ж реєстру видно, що реєстрація ще 21 податкової накладної не відбулась взагалі.
Так, за актом №103 від 29.02.2016 реєстрацію податкової здійснено 06.09.2018, за актом №302 від 31.05.2016 реєстрацію податкової здійснено 24.09.2018, за актом №379 від 30.06.2016 реєстрацію податкової здійснено 24.09.2018, за актом №223 від 28.04.2016 реєстрацію податкової здійснено 07.09.2018, за актом №147 від 30.03.2016 реєстрацію податкової здійснено 07.09.2018, за іншими актами реєстрації податкових накладних не здійснено.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" стверджує, що Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" своєчасно не зареєструвало податкові накладні за спірними операціями на загальну суму ПДВ 57 564,99 грн. Таким чином, у зв'язку з зазначеними діями постачальника покупець втратив право на податковий кредит на суму 57 564,99 грн. У даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку належним чином скласти та зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включити суму ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму (57 564,99 грн), яка фактично є збитками позивача. З огляду на викладене, як зазначає позивач, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 57 564,99 грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 57 564,99 грн збитків, заподіяних в зв'язку з порушенням правил реєстрації податкових накладних та неможливістю для позивача скористатись податковим кредитом для зменшення своїх податкових зобов'язань.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про надання послуг водопостачання №117-ПЗ-ДЦ-23 від 23.12.2014, факт надання послуг за вказаним договорам, факт оплати послуг, факт реєстрації / не реєстрації податкових накладних за договором, наявність підстав для стягнення збитків завданого у вигляді недоотриманого податкового кредиту.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, (пункт 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу У країни).
Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 57 564,99 грн. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов'язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про надання послуг водопостачання №117-ПЗ-ДЦ-23 від 23.12.2014 Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційним господарством "Дніпро - Західний Донбас" надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" послуги з водопостачання, про що складені акти приймання здачі виконаних робіт (наданих послуг): №103 від 29.02.2016 на суму 5 429,97 грн., в тому числі ПДВ 1 085,99 грн., №302 від 31.05.2016 на суму 4 915,89 грн., в тому числі ПДВ 983,18 грн., №379 від 30.06.2016 на суму 5 090,82 грн., в тому числі ПДВ 1 018,16 грн., №564 від 30.08.2016 на суму 12 414,38 грн., в тому числі ПДВ 2 482,88 грн., №738 від 29.11.2016 на суму 10 489,61 грн., в тому числі ПДВ 2 097,92 грн., №223 від 28.04.2016 на суму 5 226,48 грн., в тому числі ПДВ 1 045,30 грн., №681 від 28.09.2016 на суму 10 265,44 грн., в тому числі ПДВ 2 053,09 грн., №827 від 28.12.2016 на суму 9 206,43 грн., в тому числі ПДВ 1 841,29 грн., №147 від 30.03.2016 на суму 5137,23 грн., в тому числі ПДВ 1027,45 грн., №635 від 31.10.2016 на суму 11262,61 грн., в тому числі ПДВ 2252,52 грн., №55 від 30.01.2017 на суму 9948,51 грн., в тому числі ПДВ 1989,70 грн., №144 від 27.02.2017 на суму 9229,62 грн., в тому числі ПДВ 1845,92 грн., №478 від 31.05.2017 на суму 6362,22 грн., в тому числі ПДВ 1272,44 грн., №577 від 29.06.2017 на суму 14052,38 грн., в тому числі ПДВ 2810,48 грн., №687 від 31.07.2017 на суму 12892,91 грн., в тому числі ПДВ 2578,58 грн., №798 від 30.08.2017 на суму 5548,79 грн., в тому числі ПДВ 3109,76 грн., №1117 від 30.11.2017 на суму 16539,79 грн., в тому числі ПДВ 3307,96 грн., №341 від 27.04.2017 на суму 8387,05 грн., в тому числі ПДВ 1677,41 грн., №916 від 28.09.2017 на суму 17193,85 грн. грн., в тому числі ПДВ 3438,77 грн., №1234 від 28.12.2017 на суму 11985,73 грн., в тому числі ПДВ 2397,15 грн., №244 від 29.03.2017 на суму 9940,78 грн., в тому числі ПДВ 1988,16 грн., №66 від 31.01.2018 на суму 12805,68 грн., в тому числі ПДВ 2561,14 грн., №142 від 28.02.2018 на суму 12143,96 грн., в тому числі ПДВ 2428,79 грн., №340 від 27.04.2018 на суму 16075,20 грн., в тому числі ПДВ 3215,04 грн., №922 від 28.09.2018 на суму 21284,00 грн., в тому числі ПДВ 4256,80 грн., №253 від 30.03.2018 на суму 13995,56 грн., в тому числі ПДВ 2799,11 грн., всього на суму 345 380,88 грн., в тому числі ПДВ 57 564,99 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що за актом №103 від 29.02.2016 реєстрацію податкової здійснено 06.09.2018, за актом №302 від 31.05.2016 реєстрацію податкової здійснено 24.09.2018, за актом №379 від 30.06.2016 реєстрацію податкової здійснено 24.09.2018, за актом №223 від 28.04.2016 реєстрацію податкової здійснено 07.09.2018, за актом №147 від 30.03.2016 реєстрацію податкової здійснено 07.09.2018, за іншими актами реєстрації податкових накладних не здійснено.
Позивач зазначає, що в кожній з отриманих позивачем квитанцій про реєстрацію податкових накладних зазначено, що її реєстрація зупинена оскільки податкові накладні відповідають вимогам п.п.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків" та було запропоновано відповідачу надати пояснення або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Але відповідач не надав ні пояснень ні копій документів, тому, починаючи з 2018р. податкові накладні мають статус таких, реєстрація яких зупинена.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування (п. 201.16.2. Податкового кодексу України).
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Таким чином, твердження позивача про неможливість здійснення коригування податкового кредиту у сумі 5 160,08 грн. за актами №103 від 29.02.2016 (сума ПДВ 1 085,99 грн.), №302 від 31.05.2016 (сума ПДВ 983,18 грн.), №379 від 30.06.2016 (сума ПДВ 1 018,16 грн.), №223 від 28.04.2016 (сума ПДВ 1 045,30 грн.), №147 від 30.03.2016 (сума ПДВ 1 027,45 грн.), реєстрації податкових накладених за якими відбулась протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної відхиляються господарським судом.
Матеріали справи не містять доказів подання відповідачем пояснень/документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, інших доказів, які б підтверджувати реєстрації податкових накладних щодо інших актів виконаних робіт (№564 від 30.08.2016, №738 від 29.11.2016, №681 від 28.09.2016, №827 від 28.12.2016, №635 від 31.10.2016, №55 від 30.01.2017, №144 від 27.02.2017, №478 від 31.05.2017, №577 від 29.06.2017, №687 від 31.07.2017, №798 від 30.08.2017, №1117 від 30.11.2017, №341 від 27.04.2017, №916 від 28.09.2017, №1234 від 28.12.2017, №244 від 29.03.2017, №66 від 31.01.2018, №142 від 28.02.2018, №340 від 27.04.2018, №922 від 28.09.2018, №253 від 30.03.2018), тому, господарський суд дійшов до висновку, що податкові накладні за вказаними актами на загальну суму ПДВ 52 404,91 грн. не зареєстровані, відтак, позивачем втрачено право на податковий кредит у розмірі 52 404,91 грн.; зворотного сторони суду не повідомили та не довели.
З урахуванням відсутності доказів оскарження відповідачем у порядку ст. 56 ПК України рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які перешкодили зареєструвати ПН, подання додаткових пояснень/документів, необхідних для реєстрації ПН, господарський суді зауважує, що відповідач не виконав зобов'язання по реєстрації спірної податкової накладної: подав, проте не вжив заходів для такої реєстрації, тому така бездіяльність відповідача визнається судом апеляційної інстанції протиправною.
Невиконання відповідачем вимог податкового законодавства, що, як наслідок, призвело до не реєстрації податкових накладних, позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 52 404,91 грн., що є збитками позивача.
Прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача підтверджується тим, що бездіяльність відповідача (відсутність пояснень/документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН) призвела до не реєстрації ПН податковим органом та, відповідно, неможливості позивача включити суму ПДВ у розмірі 52 404,91 грн. до податкового кредиту, що призвело за своєю правовою природою до упущеної вигоди у розумінні ст. 224 Господарського кодексу України, на яку управнена сторона правомірно очікувала.
Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Матеріали справи не містять, а відповідач, у свою чергу, не наводить належних та допустимих доказів на спростовування своєї вини щодо не реєстрації податкових накдладних.
Відхиляючи доводи відповідача, господарський суд звертає увагу на правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, зокрема, у пункті 7.24 зазначено, що господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Водночас суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а тому встановлений факт нереєстрації накладної відповідачем у визначеному Законом порядку, при неспростуванні останнім своєї вини у порушенні податкового законодавства в таких правовідносинах, є достатньою підставою для висновку про неправомірність бездіяльності відповідача (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2024 у справі №906/267/23).
За висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
З урахуванням наведеного, господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач мав право, проте не подав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, з огляду на те, що така заява не є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача.
Безпідставним є і посилання відповідача про недоведеність розміру збитків та наявності причинного зв'язку між ними, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено при розгляді даної справи, відповідач не виконав вимог податкового законодавства, що призвело до не реєстрації податкової накладної, позивач, в свою чергу, був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 52 404,91 грн.
Отже, очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання обов'язку з реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11 березня 2020 року у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).
Отже, вищевказаним законом позовна давність, встановлена статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19.
Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Між тим, з урахуванням абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позовна давність щодо позовних вимог про стягнення збитків за нереєстрацію податкових накладних за актами №564 від 30.08.2016, №738 від 29.11.2016, №681 від 28.09.2016, №827 від 28.12.2016, №635 від 31.10.2016, №55 від 30.01.2017 сплинула до початку карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин позовні вимоги про збитків у сумі 12 717,40 грн. за нереєстрацію податкових накладних за актами №564 від 30.08.2016, №738 від 29.11.2016, №681 від 28.09.2016, №827 від 28.12.2016, №635 від 31.10.2016, №55 від 30.01.2017 задоволенню не підлягають.
Водночас, звернення позивача з позовом до суду про збитків у сумі 39 687,51 грн. за нереєстрацію податкових накладних за актами №144 від 27.02.2017, №478 від 31.05.2017, №577 від 29.06.2017, №687 від 31.07.2017, №798 від 30.08.2017, №1117 від 30.11.2017, №341 від 27.04.2017, №916 від 28.09.2017, №1234 від 28.12.2017, №244 від 29.03.2017, №66 від 31.01.2018, №142 від 28.02.2018, №340 від 27.04.2018, №922 від 28.09.2018, №253 від 30.03.2018 подано в межах позовної давності з урахуванням приписів п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39 687,51 грн. збитків.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 57 564,99 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн (3 028,00 грн х* 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3278825 від 09.01.2024.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн (3 028,00 грн - 2 422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог: на позивача у сумі 752,30 грн., на відповідача у сумі 1 670,10 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" про стягнення 57 564,99 грн задовольнити частково.
Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро - Західний Донбас" (52551, Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Першотравенський ремонтно-механічний завод" (52800, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Миколаївка, Миколаївське ТГ, вул. Першотравнева, 1ж, код ЄДРПОУ 34245509) 39 687,51 грн. збитків, 1 670,10 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.04.2024
Суддя Ю.А. Бажанова