Номер провадження: 11-сс/813/574/24
Справа № 501/4918/23 1-кс/501/193/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28 березня 2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власників майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023162160000862, внесеного до ЄРДР 26 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 263 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРУП№ 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт із забороною відчуження та користування, на майно, яке було вилучено 18 січня 2024 року під час проведення огляду місця події біля буд. АДРЕСА_1 , а саме на:
- гідравлічні ножиці по металу, жовто-чорного кольору, які було упаковано до сейф-пакету № PSP 4022460;
-шість пар будівельних рукавичок, чорного кольору з білими пухирцями, які упаковані до сейф-пакету № ВУМ 4010150;
- дві викрутки с ручкою синьо-чорного кольору, які упаковано до сейф-пакету № PSP 3128553;
-ліхтарик, який упаковано до сейф-пакету № PSP 253886;
-мобільний телефон марки «iPhone 13», сірого кольору, який знаходиться у прозорому чохлі та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A20s», синього кольору, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , які упаковано до сейф-пакету № PSP 1253969;
-балаклава, темно-зеленого кольору, яка упакована до паперового пакету;
-гаманець, чорного кольору з грошовими коштами у сумі 1 150 гривень та грошові кошти у сумі 880 гривень, упаковані до сейф-пакету № PSP 1253885,
-дві рації, темно-синього кольору з чорними вставками, упаковані до сейф-пакету № PSP 1253965;
-пара будівельних рукавичок, чорного кольору з білими пухирцями, які упаковані до сейф-пакету № PSP1253967;
-викрутка помаранчева-чорного кольору, яка упаковано до сейф-пакету № PSP 1253968.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що зазначене у клопотанні майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, може містити відомості, які встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена за неповного з'ясування обставин справи, арешт накладено безпідставно та необґрунтовано, виходячи з наступного:
- сторона обвинувачення у клопотанні не навела жодного належного, допустимого та достовірного доказу, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
- мобільні телефони та грошові кошти не є знаряддям вчинення злочину, не були отриманні злочинним шляхом, а також не містять на собі сліди вчинення злочину;
- накладання арешту на мобільні телефони здійснюється у виняткових випадках, натомість, сторона обвинувачення не навела наявність виняткових підстав, які зумовлюють фізичне вилучення цього майна;
- цивільний позов в рамках вказаного кримінального провадження заявлено не було.
На підставі наведеного, апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладання арешту на мобільний телефон марки «iPhone 13», сірого кольору, який знаходиться у прозорому чохлі та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A20s», синього кольору, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , які упаковано до сейф-пакету № PSP 1253969; гаманець, чорного кольору з грошовими коштами у сумі 1 150 гривень та грошові кошти у сумі 880 гривень, упаковані до сейф-пакету № PSP 1253885, та постановити у цій частині нову ухвали, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про арешт вищезазначеного майна.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційного скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
В свою чергу викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.
Так, у клопотанні слідчого зазначено, що ВП № 1 ОРУП № 2 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162160000862 від 26 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25 листопада 2023 року до чергової частини ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що в період часу з 17:00 по 18:00 год 25 листопада 2023 року шляхом зламу грат та віджиму метало пластикового вікна невідома особа проникла до її квартири за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала грошових коштів в сумі 4100,00 доларів США та золоті прикраси (сережки та ланцюги).
Крім того, 16 грудня 2023 року до чергової частини ВП №1 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_11 про те, що 16 грудня 2023 року в період часу з 13:00 до 18:00 год 16 грудня 2023 року шляхом зламу решітки та на вікні та віджиму метало пластикового вікна невідома особа проникла до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрала грошових коштів 8000,00 грн, 150,00 доларів США, золотий ланцюжок вагою 12 г., вартістю 40000,00 грн., золоту каблучку вагою 4 г., вартістю 12000,00 грн.
18.01.2024 року біля буд. АДРЕСА_1 було встановлено гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які надали добровільну згоду на проведення поверхневого огляду та зміст рюкзаку темного кольору , в ході якого були вилучені гідравлічні ножиці по металу, жовто-чорного кольору, які було упаковано до сейф-пакету № PSP 4022460; шість пар будівельних рукавичок, чорного кольору з білими пухирцями, які упаковані до сейф-пакету № ВУМ 4010150; дві викрутки с ручкою синьо-чорного кольору, які упаковано до сейф-пакету № PSP 3128553; ліхтарик, який упаковано до сейф-пакету № PSP 253886; мобільний телефон марки «iPhone 13», сірого кольору, який знаходиться у прозорому чохлі та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A20s», синього кольору, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , які упаковано до сейф-пакету № PSP 1253969; балаклава, темно-зеленого кольору, яка упакована до паперового пакету; гаманець, чорного кольору з грошовими коштами у сумі 1 150 гривень та грошові кошти у сумі 880 гривень, упаковані до сейф-пакету № PSP 1253885; дві рації, темно-синього кольору з чорними вставками, упаковані до сейф-пакету № PSP 1253965; пара будівельних рукавичок, чорного кольору з білими пухирцями, які упаковані до сейф-пакету № PSP1253967; викрутка помаранчева-чорного кольору, яка упаковано до сейф-пакету № PSP 1253968.
19.01.2024 року, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185 КК України.
Враховуючи вказані обставини слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, яке було вилучено 18 січня 2024 року під час проведення огляду місця події біля буд. АДРЕСА_1 , із метою збереження речових доказів в рамках кримінального провадження та відшкодування шкоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Правилами ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя не звернув уваги на невідповідність клопотання слідчого про накладення арешту на майно вимогам ст.171 КПК України, та прийняв його до розгляду та ухвалив передчасне рішення, яке не можна вважати законним та обґрунтованим.
При цьому, задовольняючи клопотання слідчого та мотивуючи необхідність накладання арешту, слідчий суддя, фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні.
Однак, апеляційним судом встановлено, що клопотання органу досудового розслідування, всупереч вимогам п. 1 ч.2 ст.171 КПК, не містить обґрунтування щодо наявності зв'язку між кримінальним правопорушенням, яке розслідується та вилученими майном, зокрема: гідравлічні ножиці по металу, шість пар будівельних рукавичок, дві викрутки с ручкою синьо-чорного кольору, ліхтарик, мобільний телефон марки «iPhone 13», мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A20s», синього кольору, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , балаклава, темно-зеленого кольору, гаманець, чорного кольору з грошовими коштами у сумі 1 150 гривень та грошові кошти у сумі 880 гривень, дві рації, темно-синього кольору з чорними вставками, пара будівельних рукавичок, чорного кольору з білими пухирцями, викрутка помаранчева-чорного кольору, оскільки у ньому відсутні відомості стосовно використання вилученого майна під час вчинення злочину.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що клопотання органу досудового розслідування, всупереч вимогам ч.2 ст.171 КПК, не містить ідентифікаційних ознак вилученого майна, що перешкоджає конкретизувати майно, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного кримінального провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити права власника та володільця майна.
Так, з клопотання слідчого убачається, що він просить накласти арешт, зокрема, на мобільний телефон марки «iPhone 13», сірого кольору, який знаходиться у прозорому чохлі, без зазначенням ідентифікаційних ознак - унікальний номер ідентифікації мобільного телефона (IMEI), а також на грошові кошти, без зазначення ідентифікаційних ознак - найменування та номіналу, номерів банкнот. Апеляційний суд звертає увагу на неприпустимість загального зазначення майна, адже кожна вилучена річь має містити конкретні ідентифікаційні ознаки.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що до матеріалів клопотання не долучено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом, яка відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, підтверджує приєднання до справи речового доказу, а також копію заявленого цивільного позову в рамках вказаного кримінального провадження з обґрунтуванням розміру цивільного позову, для підтвердження потреби накладання арешту на грошові кошти з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК України.
На переконання апеляційного суду, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власника майна.
За таких підстав, враховуючи недотримання слідчим вимог ст.171 КПК, слідчий суддя повинен був керуватися вимогами ч.3 ст.172 КПК та мусив повернути слідчому клопотання для усунення недоліків.
Однак, не звернувши уваги на недоліки клопотання, слідчий суддя прийняв клопотання до розгляду, розглянув його та постановив оскаржену ухвалу, яка суперечить положенням ст.ст. 2, 7, 170, 173 КПК.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК, яка не була усунута слідчим суддею суду першої інстанції, в порядку ч.3 ст.172 КПК, та приймаючи до уваги те, що кримінальне провадження на даний перебуває на стадії досудового розслідування, строк якого ще не закінчився, що дає можливість усунути недоліки клопотання та повторно звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Іллічівського міського суду Одеської області від 13 березня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023162160000862, внесеного до ЄРДР 26 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185, ч. 1 ст. 263 КК України, - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРУП№ 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна, яке було вилучено 18 січня 2024 року під час проведення огляду місця події біля буд. АДРЕСА_1 , - повернути прокурору для усунення недоліків викладених в мотивувальній частині ухвали, на протязі 72 (сімдесяти двох) годин, з моменту отримання повного тесту ухвали апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4