Номер провадження: 11-кп/813/1042/24
Справа № 523/12994/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28 березня 2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року, у кримінальному провадженні №12023162490000502, внесеному до ЄРДР 11.04.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Щорс Чернігівської області, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, працюючого директором ТОВ «Глобальні інформаційні мережі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, із покладенням обов'язків, передбачених п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Вироком також вирішено питання щодо арешту майна, долі речових доказів та судових витрат у справі.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 10 квітня 2023 року, приблизно о 20 годині 46 хвилин, ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем марки «NISSAN LEAF», номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух у крайній лівій смузі свого напрямку руху по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Генерала Бочарова міста Одеси, зі сторони проспекту Добровольського у напрямку вулиці Семена Палія.
Рухаючись у вказаному напрямку та наближаючись до ділянки проїзної частини, навпроти будинку АДРЕСА_3 , яка частково вуличним освітленням не освітлювалась, водій ОСОБА_9 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував та своєчасно не відреагував на її зміну, чим порушив вимоги п. 1.5, п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - Правил), а також маючи реальну та об'єктивну можливість своєчасно виявити небезпеку для свого подальшого руху у вигляді пішохода, який наближається до смуги його руху у непризначеному для переходу місці, перетинаючи проїзну частину вказаної дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки «NISSAN LEAF», номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_9 , діючи з необережності, в порушення вимог п. 12.3 Правил не вжив належних і своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд передньою частиною кузову керованого ним автомобіля марки «NISSAN LEAF», номерний знак НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_10 , яка у той час перетинала проїзну частину вулиці Генерала Бочарова, зліва направо відносно його напрямку руху.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_10 , отримала тілесні ушкодження, у зв'язку з чим була доставлена до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня», де 11.04.2023 року від отриманих травм померла.
Смерть ОСОБА_10 знаходиться у прямому причинному зв'язку з наявною у неї поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок у вигляді крововиливів під м'які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку і мозочку, вогнищевих внутрішньомозкових крововиливів в кортікальних відділах лівої лобної та правої потиличної долі, множинних переломів ребер з двох сторін з крововиливами та розривами пристінкової плеври, з крововиливом в ліву та праву плевральну порожнини, крововиливом в правий купол діафрагми, розривом зв'язок між 4-5-м грудними хребцями, вогнищевих крововиливів під капсулою печінки і в паренхіму печінки; заочеревної гематоми справа, переломів кісток тазу з крововиливом в м'які тканини тазу, закритого перелому правої плечової кістки, обох кісток правої гомілки заподіяних їй при дорожньо-транспортній події. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 з'явилося ускладнення численних травм, жирова емболія судин легенів важкого ступеня.
В умовах даної дорожньо-транспортної пригоди дії водія автомобіля марки «NISSAN LEAF», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
В даному випадку зміна дорожньої обстановки у вигляді появи на проїзній частині вулиці Генерала Бочарова, у непризначеному для переходу місці, пішохода ОСОБА_10 , яка наближалася до смуги руху транспортного засобу - автомобіля марки «NISSAN LEAF», номерний знак НОМЕР_1 , перетинаючи її зліва направо, створювала небезпеку для руху водію вказаного автомобіля - ОСОБА_9 , оскільки загрожувала безпеці дорожнього руху і змушувала водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_9 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_10 , а тому допущені ним порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 б), 12.3, Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, виходячи з наступного:
- судом безпідставно не було встановлено обставини, які пом'якшують покарання, а саме: відшкодування шкоди та активне сприяння розкриттю злочину;
- додаткове покарання призначено без дотримання принципу індивідуалізації покарання, без об'єктивного аналізу та урахування усіх обставин справи, характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання;
- поза увагою залишився той факт, що ОСОБА_9 після повномасштабного вторгнення рф на територію України приймає безпосередню участь у волонтерських заходах, направлених на підтримку ЗСУ.
На підставі наведеного, захисник просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене покарання, виключивши з вироку посилання на застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Позиції учасників судового розгляду.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник наполягали на задоволенні апеляційної скарги.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за кримінальним законом та доведеність його вини та призначення покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі зі звільненням від його відбування на підставіст.75 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Водночас доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості, в частині застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Разом із тим, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 (далі - Постанова) при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень і поведінку після скоєння злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Так, санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачена можливість призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком до 3 років.
Зазначена норма права дає суду дискреційні повноваження, щодо призначення більш диференційованого покарання, в залежності від даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин кримінального правопорушення та ступеню порушення правил безпеки дорожнього руху.
Як убачається з вироку місцевого суду, при призначені обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд зазначив, що саме наявність такого права сприяло вчиненню злочину.
Втім, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування додаткового покарання до обвинуваченого, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності притягується вперше, до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку не притягувався; має стабільні соціальні зв'язки - офіційно працевлаштований та потребує постійної необхідності у користуванні транспортним засобом; має родину та на його утриманні перебуває двоє дітей; позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікаря та психіатра не перебуває; свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, відсутні матеріальні претензії з боку потерпілої.
Крім того, у ході апеляційного розгляду враховано досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації, згідно якої обвинувачений характеризується позитивно, його поведінка відповідає загальноприйнятим нормам суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінується, як низький. Ризик небезпеки для суспільства, органом пробації оцінюється, як низький.
Враховуючи викладене та беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме те, ОСОБА_9 вчинив необережний тяжкий злочин, у результаті його злочинної недбалості, однак, з огляду на наявність пом'якшуючих покарання обставин, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи усвідомлення обвинуваченим власної протиправної поведінки, який демонструє готовність понести заслужене покарання, колегія суддів приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 без призначення додаткового покарання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна вимоги захисника є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 2 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.
Відповідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 414, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , - задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року, у кримінальному провадженні №12023162490000502, внесеному до ЄРДР 11.04.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Відповідно до пункту 1,2 частини 1 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_9 наступний обов'язок:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4