02.04.24
22-ц/812/535/24
Провадження №22-ц/812/535/24
Іменем України
02 квітня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Базовкіної Т.М.,
суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,
із секретарем судових засідань: Лівшенком О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №487/6891/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Сухаревич Зінаїди Миколаївни у приміщенні цього суду 07 лютого 2024 року, повний текст якого складений12 лютого 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року розірвано шлюб сторін та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їх доньки - ОСОБА_3 , 2005 року народження, у розмірі 1/4 частини з усіх виді заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 14 листопада 2017 року. З 01 вересня 2023 року ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету економіки та управління виробництвом Одеського національного економічного університету на платній основі денної форми навчання. Крім оплати навчання, вартість якого складає: за перший рік - 26500 грн., за другий, третій та четвертий роки - по 33126 грн., донька також потребує забезпечення її життя у розмірі не менше 3000 грн. на місяць. Проте позивачка та дочка не мають можливості на утримання останньої на період продовження її навчання у зв'язку з тим, що дочка не працює, а позивач має доходи останні три місяці у розмірі 6710 грн.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути на свою користь з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання останньої на період продовження навчання у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 01 вересня 2023 року.
У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 зазначила, що повністю підтримує позов, який, на її думку, є аргументованим. Просила задовольнити позов та розглянути справу за її відсутністю.
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначив, що вважає можливим сплачувати аліменти на дочку в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1342 грн., посилаючись на те, що він не може сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн. щомісячно, оскільки він не має роботи, на його утриманні перебувають батьки похилого віку, зокрема матір, яка має проблеми зі здоров'ям та потребує постійного медичного лікування та догляду. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із продовженням її навчання, у розмірі 1514 грн. щомісячно, починаючи з 21 вересня 2023 року і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2027 року, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, й просить його скасувати та стягнути на свою користь з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_4 , 2005 р. народження, аліменти на продовження навчання у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з 21 вересня 2023 р.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував те, що денна форма навчання особи, крім оплати навчання також потребує забезпечення життя ОСОБА_3 , вартість якого щорічно збільшується. Так, позивачка вказує, що аліменти на утримання ОСОБА_3 , стягнуті оскаржуваним рішенням є необґрунтованими і, на думку ОСОБА_1 , повинні бути, як мінімум у розмірі 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в тому році, в якому стягуються аліменти. Крім того, позивачка не згодна з висновком суду, що нею не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі 5000 грн. щомісячно, оскільки вважає, що саме суд повинен був отримати відповідні докази від відповідача, в тому числі про наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, з урахуванням володінням відповідачем на праві власності автомобіля. Також, суд не отримав відповіді ОСОБА_2 на можливе питання про те, на що він живе у цій час в умовах, коли не працює з червня 2023 р.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення суду - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивачем до апеляційної скарги не було додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , саме в розмірі 5000 грн. Відповідач зазначає, що обставини в його житті змінилися, зокрема він на певний період часу втратив роботу в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на його утриманні також перебувають батьки похилого віку, зокрема його матір ОСОБА_5 , яка має проблеми зі здоров'ям та потребує постійного медичного лікування та догляду. Наразі йому вдалося працевлаштуватися й з грудня 2023 р. він працює в TOB «Будівельна компанія «БАЗІС» на посаді «виконавець робіт» та його дохід склав після утримання обов'язкових бюджетних платежів - 18 998 грн. з 01 грудня 2023 р. по 29 лютого 2024 р. Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що денна форма навчання особи крім оплати навчання також потребує забезпечення життя такої особи, зауважує, що а ні до позовної заяви, а ні до апеляційної скарги не були додані жодні докази на підтвердження розміру витрат, як зазначила позивачка, на забезпечення життя, та взагалі позивачка не висвітлила в апеляційній скарзі, як вона трактує це поняття та що саме входить до нього. Окремо відповідач звертає увагу, що позивачкою безпідставно зазначено в апеляційній скарзі, що саме суд повинен отримати відповідні докази з відповідача, в тому числі про наявність на праві власності, володінні та/або користуванні у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, оскільки чинним законодавством визначено, що суд не може збирати докази з власної ініціативи. Також є некоректним зазначення в апеляційній скарзі, що суд, не отримав відповіді відповідача на можливе питання, на що він живе у цій час в умовах, коли не працює з червня 2023 року, оскільки це не є предметом доказування по даній справі та неетично сформульованим питанням.
Апеляційний суд залишив без розгляду долучену до відзиву на апеляційну скаргу довідку, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс» від 01 березня 2024 року №0Б00-000002, оскільки в порушення вимог частини 10 статті 83 ЦПК України клопотання про долучення цього документа в якості доказу відповідачем не заявлено.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися.
Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з'явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону не в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірваний рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2018 року (справа №487/498/18), і є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).
Згідно довідки Одеського національного економічного університету від 05 вересня 2023 року за №00921/01066 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання факультету економіки та управління, термін навчання з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2027 року (а.с. 4).
Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців в Одеського національного економічного університету від 01 вересня 2023 року (а.с. 6-9), який укладений між навчальним закладом та здобувачем Кяршис Златою та є невід'ємним додатком до договору про навчання в Одеському національному економічному університеті від 01 вересня 2023 року, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 125878 грн.: за перший рік - 26500 грн., за другий, третій та четвертий роки - по 33126 грн.
ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивачки.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані їх утримувати до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання доньки (сина), які досягли повноліття та продовжують навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Указане судам також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що повнолітня донька сторін ОСОБА_3 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, не досягла 23 років, а її батько ОСОБА_2 , будучи працездатним, має можливість надавати таку допомогу, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання.
Такі висновки суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, учасниками справи не оспорюються.
Частково задовольнивши позовні вимоги, суд виходив з того, розмір аліментів слід визначити на рівні 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день ухвалення рішення складає 1514,00 грн щомісяця.
Аргументи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з визначеним судом розміром стягнених аліментів, оскільки вона стверджує про наявність підстав для їх визначення в розмірі саме 5000 грн.
Апеляційний суд приймає такі доводи як обґрунтовані, вважає, що суд першої інстанції помилково визначився з розміром стягнутих аліментів.
Так, згідно наявних у справі доказів позивачка протягом липня-вересня 2023 року отримувала заробітну плату у ТОВ «ІСКОБАР» по 6710,00 грн. на місяць, а всього 20130,00 грн. (а.с. 5).
Відповідач відповідно до записів у копії трудової книжки (а.с. 67) з 02 червня 2023 року звільнений з ТОВ «Комфортбудплюс», з квітня 2022 року по травень 2023 року заробітну плату не отримував (66). Натомість доказів про наявність/відсутність у нього на праві власності будь-якого майна та отримання/неотримання ним, окрім заробітної плати, інших доходів на час вирішення спору судом ОСОБА_2 не надав.
За такого апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведена неможливість сплати їм аліментів у розмірі, зазначеному у позові - 5000 грн. на місяць. При цьому колегія суддів враховує, що такий розмір аліментів, на якому наполягає позивачка, не є вочевидь завищеним та необґрунтованим з урахуванням, зокрема, зобов'язань щодо оплати освітніх послуг за навчання ОСОБА_3 .
Колегія суддів не вбачає підстав для прийняття заперечень відповідача в першій інстанції, що стосуються перебування у нього на утриманні батьків, зокрема матері, яка потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с. 63-65), оскільки відповідачем не представлено доказів здійснення витрат на утримання батьків.
За такого колегія суддів вважає доведеними вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі 5000 грн щомісячно.
Оскільки викладені у рішенні суду в частині визначення розміру стягнення з відповідача аліментів висновки не відповідають обставинами справи внаслідок помилкової оцінки наявних у справі доказів, рішення суду в цій частині на підставі положень пунктів 3, 4 часини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити, збільшивши суму стягнених аліментів до 5000 грн.
За такого апеляційний суд, приймаючи доводи апеляційної скарги, задовольняє її частково, тому що відсутні підстави для скасування рішення суду, враховуючи правильність загального висновку суду щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Порядок та розміри справляння судового збору, підстави звільнення від його сплати визначені Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Оскільки рішення суду за скаргою позивачка змінено, а вона звільнена від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення аліментів за пунктом 3 статті 5 Закону № 3674-VI, у зв'язку з чим не сплачувала судовий збір в судах першої та апеляційної інстанцій, слід провести розподіл судових витрат наступним чином.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно підпунктами 1, 6 частини 2 статті 4 цього ж Закону за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Також в силу частини 4 статті 6 Закону № 3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З урахуванням викладених вимог закону на час звернення ОСОБА_1 з позовом (28 вересня 2023 року) розмір судового збору за подання позовної заяви становив 1073 грн. 60 коп., а за подання апеляційної скарги, якою позивачка просила скасувати рішення суду - 1610 грн. 40 коп. За наслідками апеляційного перегляду збільшено розмір стягнутих з відповідача аліментів та задоволено позов повністю, тобто збільшено стягнення в частині 70%. Тому з відповідача за апеляційний перегляд справи слід стягнути в дохід держави 1127 грн. 28 коп.
Керуючись статтями 367-369, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 лютого 2024 року змінити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки задовольнити.
Збільшити розмір стягнених з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки до 5000 грн. щомісяця. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає в АДРЕСА_1 , 1127 грн. 28 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Т.М. Базовкіна
Судді: Л.М. Царюк
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складений 02 квітня 2024 року