28 березня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021152040001282 за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2022 року відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 раніше судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини обвинуваченого, вважає, що оскаржуваний вирок в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання є незаконним та підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Прокурор зазначає, що призначаючи покарання, суд формально врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, але наведені обставини стали підставою, як для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, так і для звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
На думку апелянта, суд неналежним чином оцінив дані про особу обвинуваченого, який тричі судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, у тому числі за розбій, за які реально відбував покарання, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків та через незначний час, після звільнення з місць позбавлення волі, знову вчинив умисний тяжкий злочин, суд не врахував обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, а визнані судом обставини, які пом'якшують покарання не підтверджені матеріалами провадження.
Так, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення не мотивоване у вироку, оскільки не вказано у розкритті, яких саме невідомих органу досудового розслідування обставин, обвинувачений активно сприяв, щире каяття - є сумнівним, оскільки матеріали провадження доводять стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , адже попри суттєві заходи впливу, які раніше вже застосовувалися до нього з боку держави, з метою не лише покарання, а й виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив корисливе тяжке кримінальне правопорушення, при цьому, ОСОБА_6 ніде не працював, за місцем мешкання характеризується посередньо, завдану потерпілому майнову шкоду не відшкодував.
За наведеного, прокурор вважає, що рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання є невмотивованим, безпідставним та неправильним, таким, що не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених ст. ст. 50, 65, 75 КК України.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
12.09.2021 р. о 15.30 год. у ОСОБА_6 , який проходив повз буд. АДРЕСА_2 , виник умисел, направлений на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний корисливий намір, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_6 переліз через паркан, незаконно проник на територію вказаного домоволодіння, де, з подвір'я таємно, повторно викрав металобрухт, належний ОСОБА_8 : двигун від мотоциклу в алюмінієвому корпусі «НОМЕР_1»; коробку передач від мотоциклу «НОМЕР_1»; трансмісію в зборі до автомобіля «Форд Мондео» вагою 120 кг, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 3 000 грн. Після чого, ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим за власним розсудом.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, визнав обставинами, які пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання - не встановив.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Покарання обвинуваченому, у виді 3 років позбавлення волі, призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, і, в цій частині прокурором також не оспорюються.
Стосовно доводів прокурора про безпідставність звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, апеляційний доходить наступного.
За змістом ст. 75 КК України, при звільненні від відбування покарання з випробуванням має враховуватися тяжкість кримінального правопорушення, особа винного та інші обставини справи, що в сукупності можуть давати підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд має належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для провадження та застосувати вказані вимоги закону лише у тому разі, коли для цього є умови й підстави.
За вимогами ч. 3 ст. 374 КПК України, призначаючи покарання та звільняючи особу від відбування покарання, суд зобов'язаний мотивувати своє рішення належним чином.
Вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до тяжкого злочину, раніше судимий за ст. ст. 185, 187 КК України, обставини, які обтяжують покарання відсутні, наявні обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, але не звернув уваги на те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів вчинених, в тому числі, із застосуванням насильства, покарання за якими відбував реально, зокрема:
- 09.07.2015 р. Апеляційним судом Миколаївської області, яким скасований виправдувальний вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.10.2014 р., засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;
- 02.10.2014 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва, який скасований в частині покарання вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 19.02.2015 р., засуджений за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;
- 31.08.2017 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 та ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Крім того, в даному кримінальному провадженні, під час досудового розслідування ОСОБА_6 , у період з 27.02.2022 р. по 17.05.2022 р., перебував у розшуку, що свідчить про намагання останнього уникнути покарання.
За оскаржуваним вироком, ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, вчиненого незадовго після звільнення з місць позбавлення волі за попереднім вироком.
Наведені обставини, у своїй сукупності, свідчать про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_6 , системний характер його протиправної поведінки, схильність до продовження злочинної діяльності, небажання ставати на шлях виправлення, стійку антисоціальну позицію, а відтак застосування відносно обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання, вказує на недотримання загальних засад призначення покарання, що унеможливлює досягнення його мети - виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами та може створити у обвинуваченого та інших осіб, схильних до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, хибне уявлення про безкарність.
Наявність таких обставин, як щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних розмірах передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України
Цим даним суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, а тому висновок суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є незаконним та помилковим, у зв'язку з чим, доводи прокурора стосовно безпідставного звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2022 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням нового вироку відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 420, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2022 року відносно ОСОБА_6 в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України - скасувати.
Ухвалити новий вирок.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України, з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, роз'яснивши іншим учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3