28 березня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, мешкає в АДРЕСА_1 раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023230000001496.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12.05.2024 р. включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати більш м'який запобіжний захід.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою прийнята з порушенням вимог КПК України.
На думку захисника, незважаючи на те, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, проте цього недостатньо для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому, прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ризик переховування від слідства та суду обґрунтований лише тяжкістю кримінального правопорушення та нібито відсутністю соціальних зв'язків, проте підозрюваний намірів переховуватись не має, має вищу освіту, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце мешкання та двох неповнолітніх дітей, які з матір'ю, тимчасово виїхали за межі м. Херсона. Ризик впливу на свідків спростовується тим, що будь-яких свідків у кримінальному провадженні не встановлено, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ґрунтується на припущеннях.
Захисник звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не наведено підстав неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, зокрема у виді домашнього арешту, який, у сукупності з покладеним відповідних обов'язків, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На думку апелянта, слідчий суддя визначаючи розмір застави у максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, фактично позбавив підозрюваного ОСОБА_5 скористатись альтернативним запобіжним заходом, оскільки останній постійно мешкає в м. Херсоні та має невеликі заробітки, а тому визначений розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом управління СУ ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023230000001496, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановленому органом досудового розслідування місці, при невстановлених обставин незаконно, з корисливих мотивів, придбав та зберігав з метою збуту, за адресою АДРЕСА_1 , особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який був вилучений працівниками поліції, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця, житла чи іншого володіння особи, зокрема:
- 02.11.2023 р. масою в перерахунку на суху речовину 1,057 г;
- 11.12.2023 р. масою в перерахунку на суху речовину 0,349 г;
- 13.12.2023 р. масою в перерахунку на суху речовину 0,668 г;
Крім того, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне придбання та зберігання, з метою збуту, особливо небезпечних психотропних речовин, в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», згідно якого обіг особливо небезпечних психотропних речовин, включених до списку № 1 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. за № 770, на території України заборонено, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту психотропних речовин, з корисливих мотивів, у невстановленому органом досудового розслідування місці, у невстановлений час та при невстановлених обставинах, незаконно, повторно з метою збуту придбав особливо небезпечну психотропну речовину - амфетамін, яку в подальшому зберігав за адресою АДРЕСА_1 , до моменту виявлення та вилучення 14.03.2024 р. працівниками поліції під час проведення обшуку.
14.03.2024 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, вчиненого повторно.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та кількість епізодів ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, дані про особу підозрюваного, який одружений має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які на даний час перебувають у Німеччині, не працює, раніше не судимий, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів негласних слідчих (розшукових) дій - обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи від 15.11.2023 р. та 26.12.2023 р., обшуку від 14.03.2024 р., негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 08.01.2024 р., висновків експерта № СЕ-19/122-24/215-НЗПРАП від 16.01.2024 р., № СЕ-19/122-24/1001-НЗРАП від 29.02.2024 р.; СЕ-19/122-24/1000-НЗРАП від 01.03.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що вказує на наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_5 безпосередньо знайомий з особами, яким збував наркотичні засоби, особи яких, наразі не встановлені, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати на невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, з метою зміни їх показань.
Крім того, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, кількість епізодів злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним придбанням, зберіганням та збутом особливо небезпечних наркотичних засобів, у період воєнного стану, існує ймовірність продовження ОСОБА_5 злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень.
Отже, доводи захисника про не доведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Наявність у підозрюваного постійного місця мешкання, сім'ї, яка на даний час проживає за межами України, не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3