28 березня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Роздолівка Мурованокуриловецького району Вінницької області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично мешкає на території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, є особою, яка не має судимостей,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023230000001496.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.05.2023 р., з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обравши йому більш м'який запобіжний захід.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, такою, що прийнята з порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник вважає, що слідчим не надано доказів на підтвердження існування ризиків, які б слугували підставою для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, а підозра є необґрунтованою.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_5 , відповідно до ст. 89 КК України, раніше не судимий, проходить службу в підрозділі Національної гвардії України, має постійне джерело доходу, хоча відносно нього і перебуває інше кримінальне провадження за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, проте ОСОБА_5 належно виконує в ньому обов'язки підозрюваного.
На думку захисника, прокурором не доведено неможливості застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, які б не могли запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023230000001496 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу вогнепальної зброї, у невстановленому місці та час, при невстановлених обставинах, незаконно, без передбаченого законом дозволу, таємно, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 Постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п. п. 1-4, 9, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 р., п. п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 р., придбав вогнепальну зброю, а саме: 5,45 мм автомат Калашникова вкорочений (АКС-74У), номер « НОМЕР_2 », 1989 року виготовлення, виробництва АТ «Вятсько-Полянський машино-будівельний завод Молот», СРСР, де зберігав його у невстановленому органом досудового розслідування місці, та 30.08.2023 р. у період часу з 13.16 год. по 13.25 год., знаходячись по пр. 200 років м. Херсон, збув його ОСОБА_9 , за грошові кошти у розмірі 40 000 грн., які останній передав ОСОБА_8
14.03.2024 р. ОСОБА_10 затримано, в порядку ст. 208 КПК України, та, цього ж дня, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання придбання, збут вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, наявні ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, фактично мешкає на території військової частини, не одружений, утриманців не має, наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду від 30.08.2023 р., допиту свідка ОСОБА_9 , пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.09.2023 р., результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій у формі оперативної закупки від 31.08.2023 р. та зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22.11.2023 р. та 08.01.2024 р., висновку експерта № СЕ-19/115-23/12020-БЛ та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 , а тому доводи захисника про недоведеність підозри у вчинення останнім інкримінованого йому кримінального правопорушення, є безпідставними та спростовуються долученими до матеріалів клопотання документами.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, що вказує на наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрюваний ОСОБА_5 безпосередньо знайомий зі свідком у даному кримінальному провадженні, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідка, з метою зміни його показань.
Крім того, зважаючи на обставини кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, і, наразі, в іншому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існує ймовірність продовження злочинної діяльності або вчинення інших кримінальних правопорушень.
На переконання апеляційного суду слідчим у клопотанні, не доведено наявності такого ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, проте відсутність вказаного ризику істотно не впливає на обґрунтованість застосованого запобіжного заходу, з огляду на існування інших ризиків.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження, виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Наявність у підозрюваного постійного місця мешкання, за місцем розташування військової частини та проходження ним служби в Національній гвардії України не є підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому, вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, стало можливим, завдяки тому, що останній мав доступ до зброї під час проходження служби в Національній гвардії України.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3