Ухвала від 21.03.2024 по справі 442/7125/15-к

Справа № 442/7125/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/445/22 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12015140110001102 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 зі змінами та доповненнями на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 лютого 2018 року щодо:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Злазне Костопольського району Рівенської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень,за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27- ч. 2 ст. 194 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Червоноград Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень,за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27- ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дрогобич, Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень,за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27- ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_13 ,

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_14 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_15 ,

представника потерпілих - ОСОБА_16 ,

встановила:

Прокурор, потерпілий, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, зі змінами та доповненнями на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 лютого 2018 року, яким:

- ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Заставу в розмірі 68900,00 грн., внесену громадянкою ОСОБА_17 за ОСОБА_10 - повернуто ОСОБА_17

- ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

- ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та обрано йому покарання: за ч. 2 ст. 189 КК України - у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від основного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заставу в розмірі 75 790,00 грн., внесену громадянином ОСОБА_18 за ОСОБА_8 - повернуто ОСОБА_18

- ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та обрано йому покарання: за ч. 2 ст.189 КК України - у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - у виді 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 263 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

Згідно зі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_12 остаточне покарання - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_12 від основного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заставу в розмірі 75 790,00 грн., внесену громадянином ОСОБА_19 за ОСОБА_12 , - повернуто ОСОБА_19 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в користь ОСОБА_7 відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 30 000 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

Колегією суддів Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду у даній справі № 442/7125/15-к винесено постанову від 12.05.2022, якою зазначено, що суд першої інстанції ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_10 і ОСОБА_11 дотримався передбачених чинним законодавством вимог закону. Відтак ухвалюючи своє рішення у резолютивній частині постанови колегія суддів касаційної інстанції зазначила про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та призначення нового розгляду в цій частині у суді апеляційної інстанції.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишено без змін.

Рішення Верховний Суду, в силу ст. 458 КПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно апеляційні скарги учасників процесу в частині стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 колегія суддів апеляційної інстанції не розглядає.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року оскаржив прокурор, який подав апеляційну скаргу та просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким :

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання: за ч. 3 ст. 189 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - 8 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання остаточно призначити покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити покарання: за ч. 3 ст. 189 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання остаточно призначити покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Апелянт покликається на те, що оскаржуваний вирок є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, вказує на те, що судом не враховано показання ОСОБА_20 , який під час допиту в суді показав, що спілкувався з ОСОБА_10 з приводу вимагання коштів у ОСОБА_7 . Не взято до уваги показання свідка ОСОБА_21 , який повідомив, що був посередником в розмовах ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , передавав інформацію.

Апелянт вважає засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнення їх від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинувачених.

Так, судом змінено кваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з ч. 3 ст. 189 КК України на ч. 2 ст. 189 КК України з тих мотивів, що пошкодження автомобіля і будинку потерпілих відбувалось, коли потерпілих та інших людей поруч не було, що спрямовано на залякування потерпілих та спонукання потерпілого ОСОБА_7 до передачі коштів.

При цьому судом не обґрунтовано можливість безпечного застосування гранат у громадських місцях та зміну місця застосування вибухового пристрою (оскільки граната відбилась від вікна та впала на подвір'я, де і вибухнула), безпідставно вказавши про його застосування біля паркану, а не з метою закинути в будинок.

Також судом виключено з ч. 3 ст. 189 та ч. 2 ст. 194 КК України таку кваліфікуючу ознаку як спричинення шкоди у великих розмірах, мотивувавши тим, що інкримінована шкода не доводиться висновками експертів. При цьому наданий потерпілим звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля визнав недопустимим доказом, обґрунтовуючи це тим, що видача такої оцінки в підтвердження вартості пошкодження майна законом не передбачена. Водночас, судом не враховано положення ст. 93 КК України, відповідно до якої обов'язок по збиранню доказів покладено не лише на слідчого та прокурора, а й на потерпілого у провадженні, відтак потерпілий вправі надавати підтверджуючі документи щодо суми спричиненої йому шкоди.

Крім того апелянт звертає увагу на те, що судом ОСОБА_12 засуджено за ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, при цьому не обґрунтовано зміну кваліфікації дій з ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України (виконавець) на ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України ( пособник).

Стосовно призначення ОСОБА_8 та ОСОБА_12 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, вказує, що незрозуміло які обставини справи чи дані про особи обвинувачених дали суду підстави вважати, що виправлення і перевиховання вказаних осіб можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. Вважає такий висновок хибним, оскільки обвинуваченими вчинені тяжкі злочини, особливо небезпечним способом, у яких винними себе вони так і не визнали.

З апеляційною скаргою звернувся потерпілий ОСОБА_7 , який просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 лютого 2018 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та призначити покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України та призначити покарання 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнути солідарно з обвинувачених на його користь майнову шкоду в сумі 321429,88 грн та моральну шкоду у розмірі 2000000 грн.

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам закону у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині визнання винуватими ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України.

Апелянт покликається на те, що судом безпідставно здійснено перекваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 з ч.3 ст. 189 КК України на ч.2 ст.189 КК України, тобто, на переконання Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, неодноразове кидання гранат у громадському місці є безпечним для життя та здоров'я способом вчинення злочину.

Не погоджується потерпілий ОСОБА_7 і з виключенням з ч.3 ст. 189 та ч.2 ст. 194 КК України такої кваліфікуючої ознаки як спричинення шкоди у великих розмірах. Зокрема, суддею проігноровано належний і допустимий доказ - звіт про оцінку визначення вартості відновлювального автомобіля «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_1 , який виконано ДП «Експерт-Сервіс Авто», що є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат №16379/14, виданий ФДМУ 29 квітня 2014 року). Проводив оцінку ОСОБА_22 , який має кваліфікацію аварійного комісара та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача.

Відповідно до оцінки визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_1 , вартість такого ремонту становить 321 429,88 грн.

Крім того, потерпілий вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_8 та ОСОБА_12 покарання, вказуючи на надмірну м'якість такого. Зокрема, вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання. Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вину у скоєному заперечують, тобто жоден із них не усвідомив протиправність своїх дій та наслідків, до яких вони призвели, потерпілі наполягають на призначенні суворого покарання. Наявність малолітніх дітей, позитивних характеристик та міцних соціальних зв'язків, які покладені в основу застосування ст. 75 КК України, враховуються при призначенні покарання, без застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Попри те, що жодна з обставин, передбачених ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання, відсутня, даний факт, як і позиція потерпілих, залишилися поза увагою суду.

Не згоден потерпілий і з рішенням суду в частині цивільного позову. Зокрема, стосовно відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 321 429 грн йому було відмовлено, оскільки власником транспортного засобу «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_1 , є його мати - ОСОБА_23 . Однак, в силу вимог Закону, власник за власним бажанням може передати право користування належним йому транспортним засобом близькому родичеві. У такому випадку цей близький родич вказується у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу як особа, що наділена певним речовим правом, а саме: правом користування цим майном. Таким чином, особа, яка записана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу як правомірний користувач, наділена певним речовим правом. У випадку порушення цього права така особа, як і власник, має право звернутись за його захистом. Зі свого боку власник, права якого порушені, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Отож, і особа, яка наділена речовим правом, має право на таке відшкодування.

Таким чином, особа, яка не є власником транспортного засобу, але керувала на законних підставах, має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, а тому висновки суду у цій частині є такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Крім того, судом вказано, що потерпіла ОСОБА_23 зазнала матеріальних збитків у зв'язку із пошкодженням автомобіля в сумі 43635 грн. При цьому кваліфікація дій обвинувачених за ч.3 ст. 189 КК України в частині вчинення вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду. Зокрема, майнової шкоди у великих чи особливо великих розмірах не встановлено, оскільки відповідно до товарного чеку від 2 листопада 2015 року, виданого ФОП Хомин, ремонт автомобіля «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_1 , становив 43625,08 грн. Поміж тим, звіт про оцінку визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Land Rover Range Rover», р.н. НОМЕР_1 , судом проігноровано.

Показання експерта ОСОБА_22 , допитаного у статусі свідка, та свідка ОСОБА_24 , який є власником автосервісу, де здійснювався ремонт автомобіля, свідка ОСОБА_25 , що є керівником автосервісу ФОП ОСОБА_26 , було залишено без уваги.

Апелянт наполягає, що сума його матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля становить 321429,88 грн.

Окрім того, вказує, що неправомірними діями обвинувачених йому, як потерпілому, була завдана моральна шкода, яка полягала та полягає у фізичних та постійних моральних стражданнях, пов'язаних зі страхом за своє життя і здоров'я, а також близьких йому людей; втратою психологічного спокою та рівноваги; переживання за психічний розвиток своєї дитини та здоров'я своєї дружини; відновлення фізичного здоров'я його матері у зв'язку з пошкодженням серцево-судинної системи; необхідністю відвідувати психотерапевта та невропатолога; порушенням нормальних життєвих зв'язків та сталого побуту; безперервними головними болями у зв'язку з перенесеними душевними стражданнями; переживанням за порушене право власності; зниження працездатності тощо. Відтак вважає, що стягнута судом на його користь моральна шкода у розмірі 30000 грн є недостатньою, а тому просить стягнути з обвинувачених солідарно 2000000 грн моральної шкоди.

Не погоджуючись з вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 лютого 2018 року, з апеляційною скаргою звернулася захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , яка просить скасувати оскаржуваний вирок та закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуваний вирок ухвалено внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує на те, що судом не наведено чітко докази, які б «поза розумним сумнівом» доводили пред'явлення саме ОСОБА_8 вимоги передачі суми 15000 доларів США, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна. Навіть не зрозуміло кому саме, на думку суду, мав передати кошти потерпілий. При цьому відомості, що особа « ОСОБА_27 », сторона обвинувачення ототожнює з її підзахисним, заявляла саме про вказану суму, у матеріалах НСРД відсутні, а інші телефонні розмови особи « ОСОБА_27 » з членами родини потерпілого не містять жодної згадки ні про ОСОБА_11 , ні про 15 000 доларів США.

Вказує, що обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України є надуманим, оскільки умисне пошкодження чужого майна є злочином з матеріальним складом. Виходячи з норми ст. 194 КК України, законодавцем встановлено виключно майновий критерій для кваліфікації основного складу даного злочину - великий розмір майнової шкоди. При цьому частина 2 даної статті є злочином з кваліфікованим складом, який повинен містити усі ознаки основного складу. Тобто коли умисне знищення чи пошкодження майна, вчинене загальнонебезпечним способом, не заподіяло шкоди у великих розмірах, дії винного не утворюють закінченого складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України. Вважає, що вказувати на кваліфікований склад злочину за відсутності основного складу злочину є помилкою. Відтак кваліфікація дій обвинувачених за ч. 2 ст. 194 КК України є невірною, такі дії мали б бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України.

Наголошує, що ОСОБА_8 помилково визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Зокрема, в ухвалі слідчого судді взагалі не вказано жодної речі, яка підлягала вилученню; обшук був проведений іншою особою, не визначеною ухвалою слідчого судді; після тимчасового вилучення речей не було дотримано вимог КПК України щодо наступного судового контролю, адже сторона обвинувачення мала звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Предмети, які були визнані вибуховим пристроєм та вогнепальною зброєю, вилучені 15 липня 2015 року у ході обшуку автомобіля «Мітсубісі Паджеро», р.н. НОМЕР_2 , який її підзахисному не належить, сам підозрюваний на час затримання при собі жодних заборонених предметів не мав. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що саме ОСОБА_8 належать предмети, заборонені в обігу. Також не доведено і придбання зазначених предметів.

У доповненні до апеляційної скарги зі змінами адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції; призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції, а в апеляційній інстанції повторно дослідити всі докази, включно з речовими доказами з урахуванням змін складу співучасників; прослухати (дослідити) звукозапис судового засідання від 27.12.2017 - 13:41:17 год.; допитати виправданих осіб в якості свідків.

Апелянт покликається, що в суді першої інстанції не було доведено «поза розумним сумнівом» пред'явлені саме ОСОБА_8 звинувачення у тому, що він вимагав передачі 15000 доларів США, поєднаними з погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна. Нічого із зазначеного судом не знайшло свого підтвердження. Сума вигоди є домислом бо не встановлено кому мав передати кошти потерпілий. Відомостей, щодо особи « ОСОБА_27 », яку обвинувачення ототожнює з її підзахисним і який телефонував потерпілому ОСОБА_7 взагалі відсутні в матеріалах НСРД, а інші телефонні розмови особи « ОСОБА_27 » з членами родини потерпілого не містять жодної згадки ні про Кошика, ні про 15 000 доларів США.

Апелянт наполягає, що судами всіх інстанцій обвинувачення та зазначені вищі діяння осіб, які нібито, діяли спільно з ОСОБА_28 і ОСОБА_12 спростовано.

При цьому спільні діяння обвинувачених та виправданих, мотиви, розподіл ролей, за версією обвинувачення органічно та нерозривно поєднано позицією державного обвинувача в обвинувальному акті і зміна складу співучасників, ролей й мотивів є фактичною зміною обвинувачення. Чинним КПК не передбачено зміни обвинувачення в суді апеляційної інстанції.

Апелянт наполягає, що суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, не має права розглядати обвинувачення, яке не було висунуто в суді першої інстанції.

Апелянт покликається, що в суді першої інстанції розгляд справи проведений з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення.

Так 27.12.2017 суд першої інстанції перейшов до стадії судових дебатів, однак прокурор попросив перерву з якої в зал суду не повернувся і розгляд був перенесений на 07.02.2018 і без з'ясування думки учасників процесу, без поновлення слідства долучив до матеріалів справи ряд документів по НСРД, які не були відкриті стороні захисту, а відтак є недопустимими доказами, однак ці документи були поставлені в основу обгрунтування винуватості обвинувачених. Такі дії суперечать висновкам ЄСПЛ та вимогам ст. 290 КПК України щодо надання сторонам доступу до матеріалів учасникам процесу. Відтак і речові докази, які не були відкриті сторонам процесу є недопустимим доказами.

Апелянт звертає увагу, що по часу протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 складено швидше (03.07.2017 в 04:20 год) ніж протокол прийняття заяви про злочин по телефону (03.07.2017 в 05:45 год). Крім того ОСОБА_7 погрожував Кошику. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті, повторному допиті ряду свідків, викликаний в суд експерт не прибув на допит, чим позбавив обвинувачених на належний захист їх інтересів. У матеріалах справи відсутній, як речовий доказ, мобільний телефон з якого начебто телефонували потерпілому і такого не було знайдено у ОСОБА_28 при обшуку. Суд не дав оцінку роздруківці телефонний дзвінків між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 і тому, що ОСОБА_29 у двічі більше телефонував ОСОБА_11 ..

Апелянт просить врахувати висновки судів щодо недоведеності спільної діяльності обвинувачених та виправданих, сторона захисту звертає увагу на очевидну провокацію правоохоронних органів щодо ОСОБА_28 .

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді оу в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області, маючи спеціальне звання майор міліції, будучи у відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу, а також службовою особою, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , а також ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів).

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що діючи за попередньою змовою групою осіб з оперуповноваженим в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_10 , а також ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів).

Інкриміноване ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінальне правопорушення, як про це вказано стороною обвинувачення, вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_11 у травні 2015 року, знаходячись в м. Львові, у точно не встановленому слідством місці та час, маючи на меті заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 під приводом повернення останнім неіснуючого боргу в сумі 15000 доларів США, що згідно з офіційним курсом, встановленим Національним Банком України станом на 1 травня 2015 року становить 21,05 грн. за 1 долар США, тобто 315750 грн., знаючи, що ОСОБА_7 добровільно вказані кошти не передасть, оскільки жодних боргових зобов'язань між ними не існувало, вступив у злочинну змову з оперуповноваженим в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_10 , котрий за половину вказаної суми, а саме 7500 доларів США, що згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 1 травня 2015 року становить 21,05.грн. за 1 долар США, тобто 157875 грн., погодився взяти участь у незаконному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_7 .

У свою чергу ОСОБА_10 , використовуючи своє службове становище працівника правоохоронного органу (службової особи) та користуючись широким колом зв'язків, здобутих у зв'язку із здійсненням службової діяльності, серед осіб раніше засуджених, в тому числі за скоєння злочинів майнового характеру, залучив для реалізації плану вимагання раніше судимого ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 , беручи на себе погоджену з ОСОБА_10 функцію залякування потерпілого ОСОБА_7 , залучив як співучасника дій щодо залякування, в разі якщо словесні погрози не дадуть бажаного злочинного результату, мешканця м. Дрогобич Львівської області ОСОБА_12 , який володів відомостями про ОСОБА_7 , зокрема про його місце проживання, транспортний засіб, яким користується, місця частого перебування, маршрути пересування та місця проживання близьких родичів.

У подальшому вказаними особами, з метою досягнення злочинної мети по незаконному заволодінню коштами, розроблено та погоджено план вимагання грошових коштів у ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_8 і ОСОБА_12 повинні були здійснювати залякування, у тому числі і шляхом вчинення насильницьких дій, щодо потерпілого ОСОБА_7 з метою схилити останнього до передачі грошових коштів ОСОБА_11 . При цьому словесне залякування мав здійснювати ОСОБА_8 , використовуючи інформацію про спосіб життя потерпілого та його оточення, надану ОСОБА_12 , а останній, перебуваючи за місцем проживання потерпілого у АДРЕСА_8 , використовуючи поради ОСОБА_8 , як більш досвідченого у злочинній діяльності, мав вчиняти насильницькі дії. ОСОБА_10 , використовуючи професійні навички, здобуті внаслідок роботи в органах внутрішніх справ, повинен був забезпечити безперешкодне отримання ОСОБА_11 грошових коштів, при цьому, шляхом надання ОСОБА_11 порад і консультацій, у тому числі і щодо моделі спілкування із ОСОБА_7 , а саме заперечення факту причетності до незаконного вимагання та в той самий час наполяганні на поверненні неіснуючого боргу, способу передачі грошових коштів, унеможливити викриття їх спільної злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів.

31 травня 2015 року, близько 14 години 40 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи разом з ОСОБА_12 в приміщенні торгово-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що по АДРЕСА_9 , в торговельній мережі ТзОВ «Алло» (торгівельне місце № 1663), реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, з метою здійснення погроз застосування насильства над ОСОБА_7 , його близькими родичами, пошкодження та знищення їх майна, придбали мобільний телефон марки «Nomii 180 Black» зі стартовим пакетом «Київстар «Вільна країна. Регіон 1» з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , а також через електронний гаманець поповнили рахунок вказаного мобільного терміналу.

Цього ж дня, тобто 31 травня 2015 року, о 14 годин 52 хвилини, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_7 , назвався партнером ОСОБА_11 на ім'я « ОСОБА_27 » та, погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, висунув вимогу в передачі йому грошей в сумі 15000 доларів США.

2 червня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров'я особи, а також пошкодив майно, а саме кинув гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, під автомобіль марки “Range Rover”, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користується ОСОБА_7 , де та вибухнула, пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 250000 грн., тобто майнової шкоди у великих розмірах.

19 червня 2015 року, о 20 годин 16 хвилин, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 123, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_7 , та з метою забезпечення виконання потерпілим раніше висунутої вимоги про передачу грошей, висловив погрози у застосуванні насильства над ОСОБА_7 та його близькими родичами.

28 червня 2015 року, о 15 годині 25 хвилин, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , та з метою схилити ОСОБА_7 до передачі грошових коштів, висловив ОСОБА_30 погрози у застосуванні насильства.

3 липня 2015 року, близько 02 години 45 хвилин, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою спонукання потерпілого ОСОБА_7 до незаконного передачі коштів та підтвердження висунутих раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров'я особи, а також пошкодив майно, а саме кинув оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1, з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, у вікно кімнати будинку, де проживає матір потерпілого - ОСОБА_23 , яка на той час перебувала всередині, проте граната відбилась від вікна та вибухнула на подвір'ї, пошкодивши будинок, що заподіяло ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 15000 грн., а також пошкодило будинок ОСОБА_31 , що заподіяло майнової шкоди на суму 10000 грн.

6 липня 2015 року, о 13 годині 45 хвилин та о 13 годині 47 хвилин ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базових станцій ПрАТ «Київстар», що розташовані за адресою: м. Львів, перехрестя вулиць Жовківська і Промислова та м. Львів, вул. Торф'яна, 4, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зв'язався із дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , та з метою схилити ОСОБА_7 до передачі грошових коштів, висловив ОСОБА_32 погрози у застосуванні насильства, а також погрози вбивства її чоловіка, а також із цією ж метою о 13 годині 50 хвилин цього ж дня, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, перехрестя вулиці Липинського та пр. Чорновола, зателефонував сину ОСОБА_7 - неповнолітньому ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та висловив йому погрози у застосуванні насильства, а також повідомив, що “відріже йому голову”, тобто висловив погрозу вбивства.

10 липня 2015 року, о 15 годині 11 хвилин, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, перехрестя вулиць Під Голоском та 2-го Заозерного провулка, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , та з метою схилити ОСОБА_7 до передачі грошових коштів, висловив ОСОБА_32 погрози у застосуванні насильства.

Окрім цього, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , а також ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів), у ході чого умисно пошкодили майно потерпілого шляхом вибуху, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

У свою чергу, ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що, діючи за попередньою змовою групою осіб з оперуповноваженим в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_10 , а також ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів).

Інкримінується, що вказані злочини вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_11 у травні 2015 року, знаходячись в м. Львові, у точно не встановленому слідством місці та час, маючи на меті заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 під приводом повернення останнім неіснуючого боргу в сумі 15000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 1 травня 2015 року становить 21,05 грн. за 1 долар США, тобто 315750 грн., знаючи, що ОСОБА_7 добровільно вказані кошти не передасть, оскільки жодних боргових зобов'язань між ними не існувало, вступив у злочинну змову з оперуповноваженим в ОВС відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_10 , котрий за половину вказаної суми, а саме 7500 доларів США, що згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 01.05.2015 становить 21,05 грн. за 1 долар США, тобто 157875 грн., погодився взяти участь у незаконному заволодінні грошовими коштами ОСОБА_7 .

У подальшому, вказаними особами з метою досягнення злочинної мети по незаконному заволодінню коштами розроблено та погоджено план вимагання грошових коштів у ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_8 і ОСОБА_12 повинні були здійснювати залякування, у тому числі і шляхом вчинення насильницьких дій, щодо потерпілого ОСОБА_7 з метою схилити останнього до передачі грошових коштів ОСОБА_11 . При цьому словесне залякування мав здійснювати ОСОБА_8 , використовуючи інформацію про спосіб життя потерпілого та його оточення, надану ОСОБА_12 , а останній, перебуваючи за місцем проживання потерпілого у АДРЕСА_8 , використовуючи поради ОСОБА_8 , як більш досвідченого у злочинній діяльності, мав вчиняти насильницькі дії. ОСОБА_10 , використовуючи професійні навички, здобуті внаслідок роботи в органах внутрішніх справ, повинен був забезпечити безперешкодне отримання ОСОБА_11 грошових коштів, при цьому, шляхом надання ОСОБА_11 порад і консультацій, у тому числі і щодо моделі спілкування із ОСОБА_7 , а саме заперечення факту причетності до незаконного вимагання та в той самий час наполяганні на поверненні неіснуючого боргу, способу передачі грошових коштів, унеможливити викриття їх спільної злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів.

2 червня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров'я особи, а також пошкодив майно, а саме кинув гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, під автомобіль марки “Range Rover”, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користується ОСОБА_7 , де та вибухнула, пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 250 000 грн., тобто майнової шкоди у великих розмірах.

3 липня 2015 року, близько 02 години 45 хвилин, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою спонукання потерпілого ОСОБА_7 до незаконної передачі коштів та підтвердження висунутих раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, вчинив насильницькі дії, небезпечні для життя та здоров'я особи, а також пошкодив майно, а саме кинув оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1, з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, у вікно кімнати будинку, де проживає матір потерпілого - ОСОБА_23 , яка на той час перебувала всередині, проте граната відбилась від вікна та вибухнула на подвір'ї, пошкодивши будинок, що заподіяло ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 15000 грн., а також пошкодило будинок ОСОБА_31 , що заподіяло майнової шкоди на суму 10000 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 3 ст. 189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України; дії ОСОБА_11 кваліфіковано за ч. 3 ст. 189, ч. 4 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України.

ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він повторно, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів).

ОСОБА_12 визнаний винним у тому, що, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів).

Скоєне обвинуваченими кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_8 , беручи на себе погоджену з ОСОБА_12 функцію залякування потерпілого ОСОБА_7 , виконував дії щодо його залякування, а у разі, якщо словесні погрози не дадуть бажаного злочинного результату, має залучити мешканця м. Дрогобич Львівської області ОСОБА_12 , який володів відомостями про ОСОБА_7 , зокрема про його місце проживання, транспортний засіб, яким користується, місця частого перебування, маршрути пересування та місця проживання близьких родичів.

Цього ж дня, тобто 31 травня 2015 року, о 14 годин 52 хвилини, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_7 , та представився на ім'я « ОСОБА_27 » та, погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, висунув вимогу в передачі йому грошей в сумі 15000 доларів США.

2 червня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, вчинив пошкодження майна, а саме кинув гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, під автомобіль марки “Range Rover”, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користується ОСОБА_7 , де та вибухнула, пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_23 майнової шкоди на суму 43625 грн. 08 коп.

19 червня 2015, о 20 годин 16 хвилин, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 123, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_7 , та з метою забезпечення виконання потерпілим раніше висунутої вимоги про передачу грошей, висловив погрози у застосуванні насильства над ОСОБА_7 та його близькими родичами.

3 липня 2015 року, близько 02 години 45 хвилин, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою спонукання потерпілого ОСОБА_7 до незаконної передачі коштів та підтвердження висунутих раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, пошкодив майно, а саме кинув оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1, з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, під паркан будинку, де проживає матір потерпілого - ОСОБА_23 , яка на той час перебувала всередині, граната вибухнула на подвір'ї, пошкодивши будинок, а також пошкодило будинок ОСОБА_33

6 липня 2015 року, о 13 годині 45 хвилин та о 13 годині 47 хвилин ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базових станцій ПрАТ «Київстар», що розташовані за адресою: м. Львів, перехрестя вулиць Жовківська і Промислова та м. Львів, вул. Торф'яна, 4, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зв'язався із дружиною ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , та з метою схилити ОСОБА_7 до передачі грошових коштів, висловив ОСОБА_30 погрози у застосуванні насильства, а також погрози вбивства її чоловіка, а також із цією ж метою о 13 годині 50 хвилин цього ж дня, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, перехрестя вулиці Липинського та пр. Чорновола, зателефонував сину ОСОБА_7 - неповнолітньому ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та висловив йому погрози у застосуванні насильства, а також повідомив, що “відріже йому голову”, тобто висловив погрозу вбивства.

10 липня 2015 року, о 15 годині 11 хвилин, ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар», що розташована за адресою: м. Львів, перехрестя вулиць Під Голоском та 2-го Заозерного провулка, використовуючи мобільний телефон з номером оператора мобільного зв'язку НОМЕР_3 , зателефонував дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_30 , та з метою схилити ОСОБА_7 до передачі грошових коштів, висловив ОСОБА_30 погрози у застосуванні насильства.

Окрім цього, ОСОБА_8 повторно, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів), у ході чого умисно пошкодили майно потерпілого шляхом вибуху.

ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, вимагали протягом травня-липня 2015 року від ОСОБА_7 передачі їм майна (коштів), у ході чого умисно пошкодили майно потерпілого шляхом вибуху.

Зазначене кримінальне правопорушення обвинуваченими скоєно за наступних обставин.

2 червня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, пошкодив майно, а саме кинув гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, під автомобіль марки “Range Rover”, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користується ОСОБА_7 , де та вибухнула, пошкодивши автомобіль, що заподіяло ОСОБА_23 майнової шкоди на суму 43625 грн. 08 коп..

3 липня 2015 року, близько 02 години 45 хвилин, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , з метою спонукання потерпілого ОСОБА_7 до незаконного передачі коштів та підтвердження висунутих раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, пошкодив майно, а саме кинув оборонну осколкову ручну гранату типу Ф-1, з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, під паркан будинку, де проживає матір потерпілого ОСОБА_23 , яка на той час перебувала всередині, граната вибухнула на подвір'ї, пошкодивши будинок, а також пошкодило будинок ОСОБА_34 .

Окрім цього, ОСОБА_8 , не маючи на це передбаченого законом дозволу, придбав з невстановленого досудовим розслідуванням джерела та у невстановлений досудовим розслідуванням час, гранату типу РГД-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, 9мм самозарядний пістолет Макарова (ПМ) № НОМЕР_4 , виробництва СССР, чотири магазини, які можуть використовуватися в даному пістолеті, та 31 патрон, які зберігав у салоні автомобіля марки “Мітсубісі-Паджеро”, державний номерний знак “ НОМЕР_2 ”, що належить його співмешканці ОСОБА_35 і яким він ( ОСОБА_8 ) користувався.

15 липня 2015 року, у ході обшуку автомобіля марки “Мітсубісі-Паджеро”, державний номерний знак “ НОМЕР_2 ”, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, гранату із запалом, пістолет, магазини та патрони вилучено.

Згідно з висновком експерта № 2\67Е від 7 вересня 2015 року, вилучені з автомобіля, яким користувався ОСОБА_8 , предмети є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини - корпусом гранати типу РГД-5 та уніфікованим запалом дистанційної дії УЗГРМ-2, які в своїй сукупності являються вибуховим пристроєм, а саме наступальною осколковою гранатою РГД-5, виготовлені промисловим способом і є придатними для здійснення вибуху.

Відповідно до висновку експерта № 5\1106 від 23 жовтня 2015 року, вилучені з автомобіля, яким користувався ОСОБА_8 , предмети є 9 мм самозарядним пістолетом Макарова (ПМ) № НОМЕР_4 , виробництва СРСР, що є вогнепальною нарізною зброєю. Пістолет справний, до стрільби придатний. Магазин № 2391-2 є магазином до даного пістолета. Магазини №№ 1748-1, 3125-1, 0837-1 є магазинами до 9мм пістолетів ОСОБА_36 і можуть використовуватися і в пістолеті № НОМЕР_4 . 29 патронів промислового вітчизняного виробництва є боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї - 9х18мм патронами до пістолета Макарова (ПМ), ОСОБА_37 (АПС) та ряду пістолет-кулеметів калібру 9 мм. Патрони до стрільби придатні, в тому числі з пістолету № НОМЕР_4 . 2 патрони промислового іноземного виробництва є боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї - патронами калібру .380АСР (9х17мм) до ряду пістолетів іноземного виробництва, російського пістолету “ИЖ-71” (модифікованого пістолету Макарова). За своїми розмірно-конструктивними характеристиками дані патрони можна використати і для стрільби з пістолета ОСОБА_36 . Патрони до стрільби придатні, в тому числі з пістолету № НОМЕР_4 .

Окрім цього, ОСОБА_12 , не маючи на це передбаченого законом дозволу, придбав з невстановленого досудовим розслідуванням джерела та у невстановлений досудовим розслідуванням час гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2 та гранату типу Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, які зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці.

2 червня 2015 року, близько 02 години, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , куди приніс наявну у нього гранату типу РГД-5 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, кинув вказану гранату під автомобіль марки “RangeRover”, державний номерний знак « НОМЕР_1 », яким користується ОСОБА_7 , де та й вибухнула, пошкодивши автомобіль.

Згідно з висновком експерта № 2\26-3\731Е від 3 серпня 2015 року, вилучені при огляді місця події - ділянки по АДРЕСА_8 , де стався вибух, предмети є залишками уніфікованого запалу дистанційної дії типу УЗГРМ-2 та залишками корпуса гранати РГД-5. На фрагментах металу та в суміші фрагментів бетону з асфальтом виявлено сліди бризантної вибухової речовини - тротилу.

3 липня 2015 року, близько 02 години 45 хвилин, ОСОБА_12 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння майном ОСОБА_7 , діючи в межах заздалегідь погодженого плану та розподілу злочинних обов'язків, перебуваючи по АДРЕСА_8 , куди приніс наявну у нього гранату типу Ф-1 з уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ, з метою сприйняття ОСОБА_7 , висунутих йому раніше ОСОБА_8 погроз, як реальних, кинув вказану гранату під паркан будинку, де проживає матір потерпілого - ОСОБА_23 , яка на той час перебувала всередині, проте граната вибухнула на подвір'ї, пошкодивши будинок, а також пошкодивши будинок ОСОБА_34 .

Згідно з висновком експерта № 2\53-3\829Е від 15 жовтня 2015 року, вилучені при огляді місця події - ділянки по АДРЕСА_8 , де стався вибух, предмети до вибуху являлись уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗГРМ та корпусом гранати Ф-1, які у своїй сукупності являли вибуховий пристрій. На металевих фрагментах корпуса гранати і металевих частинах підривача, на двох марлевих тампонах із змивами з епіцентру вибуху, на фрагментах бетону та каміння з епіцентру вибуху виявлено сліди бризантної вибухової речовини нормальної потужності - тротилу. Причиною вибуху є вибух вибухового пристрою - оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_13 , який просив частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_38 , з врахуванням ст. 66, 67 КК України, та призначити за статтями обвинувачення на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначивши ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , кожному окремо, остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, судові витрати стягнути з обвинувачених солідарно; апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_7 прокурор підтримує в повному обсязі, апеляційні вимоги зі змінами та доповненнями захисника ОСОБА_9 , просить залишити без задоволення; міркування представника потерпілого - адвоката ОСОБА_16 , який в повному обсязі підтримав апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_7 і просив їх задовольнити, апеляційну скаргу прокурора підтримує і просить задовольнити, апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями адвоката ОСОБА_9 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_39 просить залишити без задоволення; м думку адвоката ОСОБА_9 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_8 , про задоволення її апеляційних вимог в повному обсязі та відмові в задоволенні апеляційних скарг прокурора, потерпілого, крім того адвокат ОСОБА_9 просила врахувати те, що ОСОБА_8 відбув покарання за вироком суду першої інстанції по ст. 75 КК України, оскільки таке покарання не було зупинене при подачі касаційної скарги; обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти скерування справи на новий судовий розгляд та просив закрити провадження стосовно нього у зв'язку відбуттям покарання; міркування адвоката ОСОБА_15 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_12 , які просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг всіх учасників процесу та просили врахувати те, що ОСОБА_12 відбув покарання за вироком суду першої інстанції по ст. 75 КК України, оскільки таке покарання не було зупинене при подачі касаційної скарги, а тому захисник просив закрити провадження у справі щодо ОСОБА_12 ; суду апеляційної інстанції надано ухвалу суду першої інстанції від 26.11.2021 про звільнення ОСОБА_12 від покарання призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018, у зв'язку із закінченням іспитового строку; а також надано ухвалу суду першої інстанції від 09.12.2021 про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 у зв'язку із закінченням іспитового строку; вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч.2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.

Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно вимог ст. 50, 65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 , у вчиненні ним зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.5 ст.27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, а також доведеність вини ОСОБА_12 , у вчиненні ним зазначених у вироку суду кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.5 ст.27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Що стосується призначеного ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , кожному окремо, покарання, з врахуванням вимог ст. 70, 75 КК України, то колегія суддів дійшла переконання, що таке є законне, обгрунтоване та відповідає чинному законодавству, оскільки грунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.

При обранні обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , виду та міри покарання, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, на момент винесення вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно ст. 12 КК України являються тяжкими, особу обвинуваченого, який раніше судимий в 2014 році за ч.1 ст. 263 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості на 3 роки позбавлення волі, але згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку на 1 рік, який відбув повністю та знятий з обліку; також врахував позитивну характеристику по місцю проживання і те, що у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога на обліку не перебуває; думку потерпілих, щодо міри покарання, а також те, що він проживає разом із мамою ОСОБА_40 , 1951 р.н., яка являється пенсіонеркою та згідно рішення Виконавчого комітету від 26.09.2013 року являється опікуном малолітнього племінника ОСОБА_8 - ОСОБА_41 , як такого, що позбавлений батьківського піклування, має на утриманні малолітього сина ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та обставини вчинення кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_8 , судом встановлено не було.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_8 , є рецидив злочинів.

Під час судового розгляду судом першої інстанції було детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 після вчинення злочину, який сумлінно виконував обов'язки покладені на нього судом, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, утримує свого малолітнього сина та допомагає утримувати свою матір похилого віку, яка являється пенсіонеркою та опікуном його племінника, який позбавлений батьківського піклування, якого теж утримує, оскільки окрім нього більше немає кому із дорослих членів сім'ї їм допомагати, веде здоровий спосіб життя, має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв'язки, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, а також вимоги ст.50 КК України, згідно яких, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Враховуючи сукупність наведених вище обставин та даних, що характеризують особу обвинуваченого, суд першої інстанції дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів та призначив покарання в межах санкцій ч.2 ст.189, ч.5 ст. 27 - ч.2 ст. 194, ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , суд першої інстанції, на момент винесення вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими, особу обвинуваченого, раніше не судимого, який позитивно характеризується по місцю проживання та колишнього місця праці, що підтверджується трудовою книжкою, довідкою про середню заробітну плату та характеристикою; який у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога на обліку не перебуває, думку потерпілих, щодо міри покарання; а також те, що у нього на утриманні малолітній син ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , його молодий вік та негативний стан здоров'я, а саме в 2006 році переніс відкриту черпно-мозкову травму голови (перелом тімяної кістки справа, забій головного мозку, забійна рана тімяної кістки справа), хворіє туберкульзом згідно даних архіву 2003-2004 роки № 256 Дрогобицького протитуберкульозного диспансеру, витягу № 06100 з медичної картки стаціонарного хворого та обставини вчинення кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_12 , судом встановлено не було.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_12 , судом не встановлено.

Судом першої інстанції, під час судового розгляду, було детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який сумлінно виконував обов'язки покладені на нього судом, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, утримує свого малолітнього сина, веде здоровий спосіб життя, займався велоспортом за що неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами за зайняті І-ІІІ місця (до матеріалів характеризуючих особу долучено в кількості 21 штука), має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв'язки, зважено відносився до всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, а також було враховано вимоги ст.50 КК України, згідно яких, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Відтак суд першої інстанції, з врахуванням в сукупності всіх наведених вище обставин та даних, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_12 та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкцій ч.2 ст.189, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст.194, ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

З врахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов переконання про можливість виправлення ОСОБА_8 , ОСОБА_12 без реального відбування призначеного їм покарання, однак, в умовах здійснення обов'язкового контролю за подальшою їх поведінкою, при звільненні обвинувачених від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на них обов'язків, передбачених законом при застосуванні ст. 75 КК України.

Відтак колегія суддів погоджується з тим, що призначене ОСОБА_8 , ОСОБА_12 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для призначення їм більш суворого покарання або виправдання колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів. При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги наступне.

Апеляційні вимоги прокурора та потерпілого щодо неправильної правової кваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_12 за пред'явленим обвинуваченням, були предметом розгляду суду касаційної інстанції, який зазначив, що вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та положеннях кримінального закону.

Крім того стороною обвинувачення не доведено наявність кваліфікуючої ознаки - заподіяння шкоди у великому розмірі при кваліфікації дій ОСОБА_8 і ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за: ч. 2 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вимагання майна, з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна; ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи пособником, вчинення умисного пошкодження чужого майна, шляхом вибуху; ОСОБА_12 за: ч. 2 ст. 189 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, вимагання майна, з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, з погрозою вбивства, з пошкодженням майна; ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 194 КК України, як за попередньою змовою групою осіб, будучи виконавцем, вчинення умисного пошкодження чужого майна, шляхом вибуху.Дії обвинувачених за ч.1 ст. 263 КК України учасниками процесу не оспорювалися.

Крім того судом касаційної інстанції було визнано безпідставними доводи потерпілого ОСОБА_7 про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди оскільки за матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 подав цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, за яким просив стягнути солідарно з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 і ОСОБА_12 на його користь 321429,88 грн (пошкодження автомобіля «Range Rover»). Однак з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції відмовив потерпілому ОСОБА_7 у його задоволенні з тих підстав, що власником автомобіля «Range Rover», державний номер НОМЕР_1 , є потерпіла ОСОБА_23 , яка позову про відшкодування матеріальної шкоди не подавала.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.25 постанови № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Відтак судом першої інстанції було належним чином обгрунтовано, що з врахуванням наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення нічого не додається, як на доказ на підтвердження вартості пошкодження автомобіля в сумі 250 000 грн., натомість до цивільного позову потерпілим додано звіт про оцінку автомобіля на суму 321 429 грн. 88 коп. виконаний оцінювачем ОСОБА_44 .

Однак суд першої інстанції вважав, що даний доказ є неналежним та недопустимим, оскільки він отриманий не в порядку, передбаченому п.6 ч.2 ст.242 КПК України, а також не підтверджує вартість саме пошкодженого майна. Оскільки в судовому засіданні клопотання про призначення експертизи не заявлялося і саме майно вже відремонтоване та відчужене, як ствердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 . За ремонт автомобіля потерпілий ОСОБА_45 сплатив ФОП « ОСОБА_46 » 43 625 грн. 08 коп., що підтверджується товарним чеком від 02.11.2015 року представленим та долученим в судовому засіданні до матеріалів кримінального провадження ( а.с.181-182 т.3) та який підтверджується поясненнями, даними в судовому засіданні свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , що є відповідно, власником та керівником автосервісу ФОП « ОСОБА_26 ». Зазначені докази судом визнані належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми та взаємозв'язаними. Крім цього, розмір шкоди, заподіяної кожному з потерпілих сам по собі та в сукупності не становить значної шкоди станом на 2015 рік.

Згідно з ч.2 ст. 396 ЦК України право на відшкодування завданої шкоди має власник, права якого порушені.

З врахуванням зазначеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було підставно роз'яснено у вироку потерпілій ОСОБА_23 право на подання цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства, відповідно правомірно відмовивши потерпілому ОСОБА_7 у задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в межах кримінального провадження.

Апеляційні вимоги адвоката ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції з врахуванням висновку касаційної інстанції щодо фактичних обстав справи.

Покликання апелянтів на необхідності повторного дослідження доказів у справі є безпідставними, оскільки стороною обвинувачення та стороною захисту належним чином не обгрунтовані такі клопотання та не доведено наявність підстав для повторного дослідження доказів з огляду на вимоги ст. 404 КПК України.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції повинен перевіряти і аналізувати доводи наведені в апеляційній скарзі та давати вичерпну відповідь лише на важливі та доречні аргументи.

Відповідно колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в цілому відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.

Апеляційні доводи прокурора, потерпілого, захисника не спростовують встановлені в суді першої інстанції фактичні обставини справи та обґрунтування щодо фактичних обставин справи і призначеної обвинуваченим міри покарання.

Апеляційні вимоги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання також є безпідставними, оскільки покарання призначено виключно в межах статті обвинувачення, за своїм видом та розміром є співмірним обставинам та особам обвинуваченим.

Покликання прокурора що судом неналежно описано підстави для застосування обвинуваченим вимог ст. 75 КК України та звільнення таких від відбування з призначенням іспитового строку є безпідставним, оскільки в мотивувальній частині вирок у ретельно досліджено та проаналізовано всі аспекти справи, які надали можливості суду, у відповідності до чинного законодавства, підставно дійти висновку про можливість виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства.

Відтак суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов обгрунтованого висновку про призначення обвинуваченим покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України.

Крім того суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року було залишено без змін.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 165 КВУ України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Згідно ч.2 ст. 165 КВК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі. {Частина друга статті 165 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1492-VIII від 07.09.2016, № 720-IX від 17.06.2020

Рішення судів апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з дати прийняття, ухвали - з моменту проголошення згідно ч.4 ст. 532 КПК України.

Згідно ст. 533 КПК України судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили без відтермінування. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їхніми об'єднаннями на всій території України.

Колегією суддів Верховного Суду Першої судової палати Касаційного кримінального суду у даній справі № 442/7125/15-к винесено постанову від 12.05.2022, якою зазначено, що суд першої інстанції ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_10 і ОСОБА_11 дотримався передбачених чинним законодавством вимог закону. Відтак ухвалюючи своє рішення у резолютивній частині постанови зазначили про скасування ухвали Львівського апеляційного суду від 16.09.2021 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_12 та призначення нового розгляду в цій частині у суді апеляційної інстанції.

Укасаційному порядку ухвала Львівського апеляційного суду від 16.09.2021 року та вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 року були оскаржені прокурором та потерпілим ОСОБА_7 .

При цьому в матеріалах справи відсутні дані про повідомлення філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області про подачу касаційних скарг на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 року з метою зупинення виконання даного вироку стосовно засуджених ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 року ОСОБА_12 визнано винним за ч.2 ст.189, ч.5 ст.27 - ч.2 ст.194, ч.1 ст. 263, 70 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно 26.11.2021 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було задоволено подання Дрогобицького РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області та звільнено ОСОБА_12 від покарання призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2018 року Протягом іспитового строку ОСОБА_12 виконував покладені на нього судом обов'язки та не вчинив нового злочину.

Суду апеляційної інстанції стороною захисту надано клопотання про закриття кримінального провадження мотивуючи тим, що ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності за одне і те саме порушення. До даного клопотання захисником ОСОБА_15 додано документи, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_12 , як громадянина України який проявив свою небайдужість до захисту територіальної цілісності та суверенітету нашої держави та нашого народу, здійснював різноманітну допомогу різним організаціям та установам, в тому числі державним, як волонтер, за що неодноразово був нагороджений протягом 2022 року подяками, грамотами та навіть двома медалями від 2 прикордонного загону Державної прикордонної служби.

Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.12.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова було задоволено подання Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області та звільнено засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , від відбування покарання призначеного вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 року, яким його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 5 ст. 27-ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно повідомлення від 04.01.2022 року, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_8 знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації у зв'язку із закінченням іспитового терміну.

Відтак станом на 21.03.2024 року обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_8 відбули покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.02.2018 року, який перебуває зараз на новому апеляційному розгляді.

Колегія суддів при прийнятті рішення по справі виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Суд також виходить з того, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним». Так, частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У свою чергу, системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Статтею 8 КПК передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

Крім того суд апеляційної інстанції враховую принцип «non bis in idem» («двічи за одне й те саме не карають»). Таке рішення узгоджується з гарантіями передбаченими ст.61 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, а також нормам кримінального процесуального законодавства України.

При розгляді даного кримінального провадження колегія суддів також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

На переконання суду апеляційної інстанції при призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_8 судом першої інстанції в повній мірі були враховано всі обставини справи, їм надано відповідну правову оцінку та призначено покарання обвинуваченим відповідає меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не виявлено.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особам обвинувачених, відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційні скаргу прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , апеляційну скаргу зі змінами та доповненням захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 лютого 2018 року, відносно засуджених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Головуючий:

Судді:

Попередній документ

118067799

Наступний документ

118067801

Інформація про рішення:

№ рішення:	118067800
№ справи:	442/7125/15-к
Дата рішення:	21.03.2024
Дата публікації:	04.04.2024
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Львівський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(27.11.2024)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	27.11.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (31)

05.03.2020 14:30	Львівський апеляційний суд
07.05.2020 14:30	Львівський апеляційний суд
16.07.2020 10:00	Львівський апеляційний суд
12.10.2020 14:30	Львівський апеляційний суд
07.12.2020 12:00	Львівський апеляційний суд
08.02.2021 14:00	Львівський апеляційний суд
05.04.2021 10:30	Львівський апеляційний суд
24.05.2021 14:00	Львівський апеляційний суд
12.07.2021 14:00	Львівський апеляційний суд
16.09.2021 16:00	Львівський апеляційний суд
26.11.2021 00:00	Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
27.09.2022 14:00	Львівський апеляційний суд
13.12.2022 12:00	Львівський апеляційний суд
07.02.2023 14:00	Львівський апеляційний суд
30.03.2023 12:00	Львівський апеляційний суд
18.05.2023 12:00	Львівський апеляційний суд
15.06.2023 12:00	Львівський апеляційний суд
10.08.2023 14:00	Львівський апеляційний суд
24.10.2023 10:00	Львівський апеляційний суд
05.12.2023 14:00	Львівський апеляційний суд
30.01.2024 14:00	Львівський апеляційний суд
21.03.2024 10:00	Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
21.03.2024 14:00	Львівський апеляційний суд
04.04.2024 00:00	Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
04.04.2024 10:00	Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
21.01.2025 12:00	Львівський апеляційний суд
03.03.2025 12:00	Львівський апеляційний суд
11.06.2025 10:30	Львівський апеляційний суд
01.07.2025 10:00	Львівський апеляційний суд
27.08.2025 10:00	Львівський апеляційний суд
03.09.2025 10:00	Львівський апеляційний суд