Справа № 452/3219/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/955/23 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2023 року про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 3 (три) місяці без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за цим вироком і за попереднім вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.02.2021 року визначено остаточне покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць без конфіскації майна.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 18 липня 2023 року, зарахувавши в строк покарання ту частину, що відбута за попереднім вироком Самбірського міськрайонного суду від 01.02.2021 року, - період із 10.04.2020 року по 17 липня 2023 року.
Згідно зі ст. 72 КК України, вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13.11.2018 року щодо ОСОБА_7 , яким його було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот)гривень, - виконувати самостійно.
Вирішено питання з речовими доказами і процесуальними витратами.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_7 не вирішено застосовувати.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 у ніч з 20 на 21 лютого 2020 року в АДРЕСА_2 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, скористався відсутністю сторонніх осіб та через незачинені вхідні двері проник у підсобне приміщення ОСОБА_9 , де повторно, незаконно заволодів мопедом марки «Honda Dio AF-27» з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 , 1999 року випуску, без реєстраційних документів і вартістю 5527,2грн., спричинивши потерпілому шкоду на вищевказану суму.
Не погоджуючись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та скерувати справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що з оскарженим вироком ОСОБА_7 категорично не згоден, вважає його суворим та ухваленим передчасно, без дослідження у судовому засіданні всіх доказів, а саме: не був допитаний у якості свідка ОСОБА_10 , а свідок ОСОБА_11 надавав у суді показання, діаметрально протилежні одні одним.
Як зазначає апелянт, обвинувачений ОСОБА_7 стверджує, що ніякого мопеда марки «Honda Dio AF-27» він не викрадав, а тому не погоджується з пред'явленим йому обвинуваченням.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 частково підтримав апеляційну скаргу сторони захисту та просив призначити новий розгляд кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 409 КПК України, серед інших є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
За змістом ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду і висновки суду, викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності.
Відповідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто в тому числі ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Законним є судове рішення, постановлене за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при проваджені у справі кримінально-процесуального закону.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладений на слідчого та прокурора, які зобов'язані зібрати, перевірити та оцінити докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно зі ст. 23 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
За приписами ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зокрема, зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Таким чином, судове рішення у кримінальному провадженні є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.
Однак судом першої інстанції вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані, внаслідок чого, як правильно вказує в своїй апеляційній скарзі захисник, було допущено неповноту судового розгляду, суд дійшов висновку, який не відповідає фактичним обставинам справи, не дав відповідну оцінку доказам у цьому кримінальному провадженні, а також допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, своє рішення про визнання ОСОБА_7 винним у пред'явленому йому обвинуваченні суд обґрунтував, покликаючись, зокрема, на: показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ; письмовою заявою ОСОБА_11 від 23 серпня 2020 року про добровільну видачу працівникам поліції мопеда білого кольору марки «Хонда ДІО»; протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього, з яких слідує, що в ході огляду ділянки дороги навпроти будинку, де мешкає ОСОБА_11 у АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено мопед білого кольору марки «Хонда ДІО»; протоколом проведення слідчого експерименту від 30 жовтня 2020 року за участю слідчого ОСОБА_11 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 30 жовтня 2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи до впізнання від 8 вересня 2020 року та фототаблицею, згідно з якими ОСОБА_11 вказує на ОСОБА_7 як на особу в якої він у червні місяці придбав мопед марки «Хонда ДІО» білого кольору.
При цьому, як слідує з вироку, під час допиту у суді свідок ОСОБА_11 надав показання про те, що у червні місяці 2020 року до нього звернувся хлопець на ім'я ОСОБА_12 із пропозицією купити нього мопед марки «Хонда ДІО» білого кольору за дві тисячі гривень, - на що він погодився та купив скутер за обумовлену суму; при цьому запитував чи такий часом не є краденим. Пізніше, десь у серпні 2020 року, до нього прийшли працівники поліції та сказали, що цей скутер є викрадений і його необхідно повернути власнику, про що йому відомо не було. 8 вересня 2020 року під час пред'явлення особи для впізнання він впізнав хлопця, у якого придбав вищезгаданий транспортний засіб, ним виявився ОСОБА_7 .
Те, що свідок ОСОБА_11 у червні 2020 року придбав у ОСОБА_7 мопед марки «Хонда ДІО» білого кольору, вбачається також із протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 26 червня 2020 року та протоколу пред'явлення особи до впізнання від 8 вересня 2020 року.
Водночас, згідно з вимогою про судимість (а.с. 64-65, т. 1), ОСОБА_7 у червні 2020 року утримувався в СІЗО.
В оскарженому вироку вказано, що покликання обвинуваченого на те, що свідок ОСОБА_11 обмовив його, надавши неточні відомості про дату купівлі скутера, спростовані під час повторного допиту свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що мопед марки «Honda Dio AF-27» він придбав у ОСОБА_7 навесні 2020 року, ще до арешту останнього.
Згідно з матеріалами справи, суд двічі допитував свідка ОСОБА_11 - 24 грудня 2020 року (а.с. 84-89, т. 1) та 10 липня 2023 року (а.с. 71-76, т. 2); надані цим свідком показання, зокрема у частині часу купівлі скутера, цілком відрізняються між собою. При цьому у вироку судом наведено лише ті показання, які свідок ОСОБА_11 надав під час первинного допиту. Водночас, спростовуючи доводи обвинуваченого, суд першої інстанції покликається на повторний допит свідка ОСОБА_11 .
Тобто суд у вироку відобразив показання свідка вибірково, не надавши їм належної оцінки у сукупності та взаємозв'язку з іншими матеріалами справи, та не зазначив, які з наданих свідком ОСОБА_11 показань - під час первинного чи повторного допиту - бере до уваги як такі, що підтверджують вину ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині.
Крім цього, сторона захисту вказує на те, що ОСОБА_10 , який на той момент був заступником начальника СКП Самбірського ВП, під час досудового розслідування просив ОСОБА_7 визнати себе винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
У суді апеляційної інстанції обвинувачений заявив, що його попередній захисник ОСОБА_13 мав звернутися до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, з заявою на неправомірні дії ОСОБА_10 , однак захисник загинув і йому невідомо, чи була подана заява у ДБР. Вказаний факт не був перевірений судом першої інстанції.
Таким чином, під час розгляду кримінального провадження місцевий суд, всупереч вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, належним чином не встановив фактичних обставин кримінального правопорушення, не надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, не перевірив результатів звернення сторони захисту у відповідні правоохоронні органи щодо можливих неправомірних дій свідка.
Допущені порушення кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними і такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Вказані недоліки неможливо усунути під час апеляційного розгляду.
За наведеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів не здійснює оцінки доводів апеляційної скарги, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати зазначене у цій ухвалі апеляційного суду, усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, перевірити усі доводи викладені в апеляційній скарзі і за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника підлягає до задоволення частково, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Призначити у Самбірському міськрайонному суді Львівської області новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, в іншому складі суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4