Справа № 463/329/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/109/24 Доповідач: ОСОБА_2
26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року про відмову у задоволенні його скарги на повідомлення про підозру, складене 14 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62023140120000014 від 17 січня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру, складене 14 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62023140120000014 від 17 січня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Не погоджуючись із цим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 14 листопада 2023 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, у кримінальному провадженні №62023140120000014 від 17 січня 2023 року.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат покликається на те, що оскаржена ухвала є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, вказує, що дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 КК України, а саме недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану. Підставою для підозри стало укладення між військовою частиною № НОМЕР_1 , командиром якої на момент укладення був підозрюваний, та ТОВ «ТД «Роботенкс» договору №13/ПММ/3В від 21 квітня 2022 року на закупівлю резервуарів «РГС-50» за, нібито, завищеними цінами. За версією слідства, ціна придбаних за державні кошти резервуарів «РГС-50» у кількості 72 штук на загальну суму 64 454 400 грн з ПДВ, значно перевищує середню ринкову вартість «РСГ-50» станом на 21 квітня 2022 року, чим військовій частині заподіяно збитки на суму 25 070 400 грн. Ця версія заснована на висновку експерта ЛНДНІСЕ №1897-Е від 23 червня 2023 року, у свою чергу, вказаний висновок ґрунтується лише на одній наданій слідчим експерту ціновій пропозиції - пропозиції ТОВ «Петролайн» №2 від 12 квітня 2022 року з вартістю однієї одиниці резервуару «РГС-50» у розмірі 547 000 грн. Всі інші докази, що обґрунтовують підозру, є похідними від вказаного висновку експерта.
Апелянт зазначає, що на початку березня 2022 року в результаті російської агресії на території України був знищений або захоплений ворогами ряд стратегічних об'єктів Національної гвардії України і, зокрема, бази зберігання паливно-мастильних матеріалів. Командувачем НГУ було прийнято рішення про організацію бази зберігання паливно-мастильних матеріалів для забезпечення потреб всього військового формування на території Навчального центру НГУ (військової частини НОМЕР_2 НГУ) АДРЕСА_1 , начальником/командиром якої на той момент був підозрюваний ОСОБА_7 . Задля реалізації цього задуму на адресу начальника Навчального центру НГУ (військової частини НОМЕР_3 ) було направлено шрифтограму із завданням закупити резервуари «РГС-50» у максимально стислі терміни (з терміном постачання не більше 4 місяців). На виконання розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 групою офіцерів управління частини було проведено моніторинг цін та вчинення постачальників, серед яких були різні цінові пропозиції, у тому числі і пропозиція ТОВ «Петролайн» від 12 квітня 2022 року №2, вартістю одиниці 547 000 грн та строком поставки 8 місяців, однак такі не могли були взяті до уваги через те, що не відповідали за строком поставки вимогам Командувача НГУ (4 місяці), й навіть у випадку поставки партіями не були здатні забезпечити постачання резервуарів у кількості 72 штук в обумовлені терміни. Єдиним підприємством, яке в умовах збройної агресії рф брало на себе зобов'язання поставити продукцію протягом 4 місяців від дати підписання договору стало ТОВ «Торговий Дім «Роботенкс», з яким й було укладено відповідний договір, вартістю одиниці - 895 200 грн. Зазначений договір №13/ПММ/3В від 21 квітня 2022 року був виконаний постачальником в обумовлені терміни, що дало змогу підозрюваному ОСОБА_7 в повному обсязі та в установлені строки виконати розпорядження Командувача Національної гвардії України, вчасно забезпечити приймання необхідної кількості пального та подальше його постачання у частини та підрозділи військ.
Захисник стверджує, що те, що іншого виходу для вчасного виконання бойового розпорядження органу військового управління, ніж прийняти пропозицію саме ТОВ «Торговий Дім «Роботенкс» у ОСОБА_7 не було, підтвердив і полковник ОСОБА_10 - начальник відділу забезпечення ПММ ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був допитаний слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова.
При цьому просить врахувати, що укладення між військовою частиною НОМЕР_1 , командиром якої на момент укладення був підозрюваний, та ТОВ «ТД «Роботенкс» договору №13/ПММ/3В від 21 квітня 2022 року на закупівлю резервуарів «РГС-50» в кількості 72 штук на загальну суму 64 454 400 грн з ПДВ відбувалось за цінами, які є значно нижчими за ринкові - 72 659 021,04 грн з ПДВ, а отже будь-якої шкоди державі в особі військової частини не було заподіяно.
За таких обставин, на переконання сторони захисту, у діях ОСОБА_7 відсутній склад (об'єктивна та суб'єктивна сторона) злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити з викладених у ній мотивів.
Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як слідує з матеріалів справи, 14 листопада 2023 року ОСОБА_7 у межах кримінального провадження №62023140120000014 від 17 січня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а саме у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.
Підстави та порядок повідомлення особі про підозру регламентовано главою 22 КПК України (статті 276 - 279).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави стверджувати те, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276-278 КПК України.
Тобто слідчий суддя повинен перевірити дотримання органом досудового розслідування чи дізнання процесуального порядку повідомлення про підозру, а саме: 1) чи в передбачених законом випадках здійснено повідомлення про підозру; 2) чи уповноваженою особою прийняте процесуальне рішення та здійснено вказану процесуальну дію; 3) чи відповідає повідомлення про підозру вимогам ст. 277 КПК України (щодо змісту такого); 4) чи дотримано порядок та строк вручення повідомлення про підозру (ст.278 КПК України); 5) чи дотримано прав особи, якій повідомлено про підозру.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
З огляду на викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 14 листопада 2023 року дає підстави стверджувати, що цей процесуальний документ за своїм змістом та формою у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК, а саме містить усі передбачені вказаною статтею відомості (зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , із зазначенням часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру).
Стосовно доводів захисника ОСОБА_6 про те, що підозра є необґрунтованою, у діях ОСОБА_7 відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а, отже, відсутній склад вказаного злочину, то колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки слідчий суддя на цьому етапі кримінального процесу не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті пред'явленого обвинувачення, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності, достовірності, достатності і допустимості для визнання особи винною чи, навпаки, невинуватою у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, правильність кваліфікації її дій, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, перевагу одних доказів над іншими тощо, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для вручення їй повідомлення про підозру.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, на виконання вимог статей 276, 278, 303 КПК України, під час розгляду скарги захисника ОСОБА_6 дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки повідомлення останньому про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при цьому матеріали справи не свідчать про порушення передбаченої ст. 278 КПК України процедури повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів також враховує, що факт повідомлення особі про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є актом обвинувачення цієї особи у вчиненні такого правопорушення, а тому мотиви апеляційної скарги з приводу необґрунтованості підозри не впливають на висновки суду щодо обставин повідомлення ОСОБА_7 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення та обставин проведення досудового слідства.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що на стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри має перевірятися слідчим суддею не з точки зору доведеності вини, а з точки зору того, що після повідомлення особи про її підозру у вчиненні кримінального правопорушення органом досудового слідства дотримуються вимоги кримінального процесуального закону щодо розумних строків проведення досудового слідства та дотримання органом досудового слідства прав та свобод підозрюваної особи під час слідства. При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності існування обставин на підтвердження обґрунтованості підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення».
У справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вини ОСОБА_7 за повідомленою підозрою, оскільки слідчий суддя, здійснюючи судовий розгляд скарги на повідомлення про підозру не уповноважений досліджувати та оцінювати докази, що стали підставою для повідомлення ОСОБА_7 про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення та надавати юридичну кваліфікацію діям підозрюваної особи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №62023140120000014 від 17 січня 2023 року за ч. 4 ст. 425 КК України - залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4