26.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/722/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
за участю представників:
позивача: Стаднік Я.В., представник;
відповідача: Зарвій І.Л., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Францевич Яни Олексіївни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 року (суддя Назаренко Н.Г., повний текст рішення підписаний 10.07.2023 року) у справі №904/722/23
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Францевич Яни Олексіївни, м. Херсон
про стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 297 827,54 грн.,-
У лютому 2023 року Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Францевич Яни Олексіївни заборгованості за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 1864/жб від 01.11.2021 року у розмірі 297 827, 54 грн., з яких: 230 409, 24 грн. - основний борг за період з 01.11.2021 року по 31.03.2022 року; 7 702, 24 грн. - пеня; 6 330, 60 грн. - 3 % річних; 53 295, 30 грн. - інфляційні втрати; 90, 16 грн. - плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.10.2022 року.
26.05.2023 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача на його користь 495 282,20 грн, з яких 230 409, 24 грн. - основний борг за період з 01.11.2021 року по 31.03.2022 року; 9 076,67 грн. - пеня; 7 460,26 грн. - 3 % річних; 56 025,93 грн. - інфляційні втрати; 130,50 грн. - плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо сплати заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 422 588,84 грн за період з листопада 2021 року по березень 2023 року та 130,50 грн плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 року у справі № 904/722/23 позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Францевич Яни Олексіївни на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" основний борг у розмірі 422 588,84 грн, плату за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн., інфляційні втрати в розмірі 49 654,02 грн., 3% річних у розмірі 7 457,97 грн., пеню в розмірі 5 577,36 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач порушив зобов'язання за укладеним сторонами Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині оплати поставленої позивачем теплової енергії та послуги з абонентського обслуговування за період листопад 2021 року - березень 2023 року, а також з правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.
Одночасно суд здійснив перерахування сум пені, інфляційних втрат та річних у зв'язку з неправильним розрахунком цих сум позивачем.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Францевич Яна Олексіївна, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- прилад обліку, яким облаштоване належне скаржнику приміщення, є повіреним представниками позивача та визнано ними придатним до використання до 21.12.2023 року, однак позивач до цієї дати припинив приймати від скаржника показники вказаного лічильника, зупинив надходження теплової енергії до належного йому приміщення, оскільки обігрів почав здійснюватися за допомогою електричних приладів, що доводить, що у спірний період послуга скаржником не отримувалася;
- позивач виключно із суб'єктивних міркувань, маючи на меті отримання значно більшої грошової вигоди, зазначив про невідповідність нормам діючого законодавства приладу обліку Ергомера-125 №2154, припинив використання для визначення кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги його показників, здійснював нарахування за середніми показниками споживання теплової енергії, незважаючи на відсутність користування послугою зі сторони апелянта;
- стягнення з Францевич Я.О. коштів за послуги, які не надходили до її приміщення, є нічим іншим, як отримання грошових коштів без передбачених законодавством підстав, що свідчить про безпідставність їх набуття.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач зазначає, що з прийняттям 02.08.2017 року Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", нарахування за поставлену теплову енергію проводяться на підставі вузла комерційного обліку. Тому для проведення нарахування позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії у спірне приміщення, у ньому повинен бути обладнаний вузол комерційного обліку, встановлений на окремому вводі. Фактично наявний у відповідача прилад обліку встановлено на окремому відгалуженні системи опалення, що не є підставою для врахування його показів при здійсненні нарахувань за отриману теплову енергію.
Позивач вважає, що не можна визначати за допомогою цього вузла обліку кількісні показники отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічується два або більше споживачів.
Вказує, що листом № 3752/30 від 22.09.2020 року споживача проінформовано про необхідність привести прилади обліку, що встановлені на окремих відгалуженнях системи опалення, у відповідність до вимог ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 року № 2119-VIII.
На підтвердження відсутності підстав для припинення нарахування за спожиту теплову енергію позивач зазначив, що відповідачем порушено норми Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Закону України "Про архітектурну діяльність", Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку / приладами розподілювачами теплової енергії та обладнання інженерних систем для забезпечення такого обліку. Тому у позивача відсутні правові підстави для визначення кількісних показників отриманої споживачем послуги за допомогою вузла обліку теплової енергії, встановленого у нежитловому приміщенні за адресою: вул.Володимира Великого,13, прим.50 як такого, що був встановлений з порушенням вимог чинного законодавства України.
Також представник позивача зазначав, що згідно з актом-приписом від 27.06.2023 року, складеного сторонами за ухвалою суду, зазначено, що пломби на приладі обліку ФОП Францевич Я.О. порушені на витратомірі, сама пломба лежала на полу в підвалі.
Позивач звертає увагу на те, що неможливо прийняти встановленим та доведеним факт відсутності споживання теплової енергії зі сторони скаржника.
Крім того, на думку позивача, безпідставними є доводи апелянта про те, що повірка спірного лічильника діє до 21.12.2023 року, оскільки цей прилад обліку не відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про архітектуру" та Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Не можна визначити за допомогою цього вузла обліку кількісні показники отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузлів комерційного обліку між споживачами у будинках, де налічується два або більше споживачів.
За приписами позивача скаржнику необхідно було провести реконструкцію вузла обліку у відповідність до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". У зв'язку з невиконанням цього припису нарахування на підставі показів даного приладу обліку є неможливим.
У письмових поясненнях від 16.01.2024 року відповідач вказує на те, що належне ФОП Францевич Я.О. приміщення, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оснащено вузлом розподільного обліку теплової енергії, входячи з показань якого постійно здійснюється розрахунок за спожиті послуги.
Прилад обліку "Ергомера №2154" є повіреним до 21.12.2023 року та здійснював коректний вимір надходження теплової енергії до спірного приміщення апелянта.
На думку скаржника він може відмовитися від оплати теплової енергії, яку не приймав та якою не користувався, оскільки за приписами ст.714 Цивільного кодексу України споживач зобов'язаний оплачувати лише вартість прийнятих ресурсів. При цьому скаржник неодноразово зазначав під час розгляду справи у суді першої інстанції, що не користується послугами теплоцентралі, а приміщення, належне відповідачу, опалювалось за рахунок електричної енергії.
Щодо посилань позивача на акт від 27.06.2023 року щодо порушення пломби скаржник зазначив, що позивачем не доведено втручання скаржника до архіву приладу обліку "Ергомера 2154" та зміна показників цього приладу з осінньо-зимового періоду 2020-2021 років по теперішній час.
За твердженням скаржника, зважаючи на монополію позивача на реалізацію теплової енергії, позивач намагається отримати неправомірну вигоду, достовірно розуміючи відсутність прийняття апелянтом теплової енергії, з чого чітко вбачається протиправність дій АТ "Криворізька теплоценталь" щодо стягнення заборгованості з ФОП Францевич Я.О. за неприйняті послуги.
Позивач у поясненнях від 17.01.2024 року зазначив апеляційному суду, що підведення централізованого опалення до стояка у межах приміщення ФОП Францевич Я.С. свідчить про надання послуг АТ "Криворізька теплоцентраль", а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити такі послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги, він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Самовільне відключення від мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги, але матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про відключення приміщення ФОП Францевич Я.О. від мережі теплопостачання. Тому відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття відповідача з обліку як споживача послуги, яку він не отримує.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Верхогляд Т.А. (доповідач), судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
18.09.2023 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.11.2023 року.
18.11.2023 року та 17.01.2024 року судом було оголошено перерву в судових засіданнях.
Ухвалою суду від 19.03.2024 року розгляд справи відкладено на 26.03.2024 року.
У судовому засіданні 26.03.2024 року представники сторін надали пояснення по справі.
26.03.2024 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 143465194 власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 13, прим 50, площею 319,5 кв.м. є Францевич Яна Олексіївна. Дане приміщення знаходиться в багатоквартирному житловому будинку.
Матеріали справи свідчать також про те, що AT "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні приписів Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання комунальних послуг здійснюється безперервно, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 12, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами. Передбачена можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку, виключно на підставі рішення, прийнятого відповідно до закону.
Якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" від 21.08.2019 року №830.
AT "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з п. 11 Типового договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Пунктом 30 Типового договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.
У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Пунктом 31 Типового договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/3020/.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Пунктом 32 Типового договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
За умовами п.33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Пунктом 34 Типового договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до п. 45 Типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за днем граничного строку внесення плати за послугу.
Пунктом 51 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 3 дні з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Згідно з п. 52 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило рішення власника спірного приміщення про обрання моделі договірних відносин, є підстави для висновку про те, що з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Францевич Яною Олексіївною укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 1864/жб від 01.11.2021 року.
На виконання умов договору позивач в період з листопада 2021 року по березень 2023 року здійснив постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії (надання послуг): № 8106 від 30.11.2021 року на суму 47 731,94 грн., № 12291 від 31.12.2021 року на суму 61 975,88 грн., № 3026 від 31.01.2022 року на суму 84 936,18 грн., № 6463 від 28.02.2022 року на суму 52 377,23 грн., № 9734 від 02.03.2022 року на суму - 78357,23 грн., № 12776 від 31.03.2022 року на суму 63822,78 грн., № 4288 від 30.04.2022 року на суму -2077,56 грн., № 28348 від 30.11.2022 року на суму 38 532,12 грн., №33386 від 31.12.2022 року на суму 43 448,63 грн., №3024 від 31.01.2023 року на суму 40 188,84 грн., №6713 від 28.02.2023 року на суму 42 059,33 грн., № 9780 від 31.03.2023 року на суму 27 950,48 грн.
Враховуючи коригувальні акти №9734 від 02.03.2022 року та № 4288 від 30.04.2022 року, згідно яких здійснювався перерахунок за період з січня 2022 року по березень 2022 року, позивач поставив відповідачу теплову енергію за вказаний період в розмірі 43 139,75 грн., 15 467,55 грн., 62 094,12 грн. відповідно.
Також позивач надав послуги з абонентського обслуговування у період з листопада 2021 року по березень 2023 року, що підтверджується актами надання послуг з абонентського обслуговування: № 8106 від 30.11.2021 року на суму 7,02 грн., № 12291 від 31.12.2021 року на суму 7,02 грн., № 3026 від 31.01.2022 року на суму 7,02 грн., № 6463 від 28.02.2022 року на суму 7,28 грн., № 12776 від 31.03.2022 року на суму 7,28 грн., № 14839 від 30.04.2022 року на суму 7,28 грн., № 16711 від 31.05.2022 року на суму 7,28 грн., № 18313 від 30.06.2022 року на суму 8,00 грн., № 20006 від 31.07.2022 року на суму 8,00 грн., № 21633 від 31.08.2022 року на суму 8,00 грн., № 23265 від 30.09.2022 року на суму 8,00 грн., № 24192 від 31.10.2022 року на суму 8,00 грн., № 28348 від 30.11.2022 року на суму 8,00 грн., №33386 від 31.12.2022 року на суму 8,00 грн., №3024 від 31.01.2023 року на суму 8,00 грн., №6713 від 28.02.2023 року на суму 8,00 грн., № 9780 від 31.03.2023 року на суму 8,34 грн.
Акти та рахунки до них були надіслані відповідачу разом із супровідними листами (т.1, а.с. 60, 236-237, 240-241, 244-245, 248-249), між тим, відповідачем не підписані.
Відповідач у порушення своїх зобов'язань за договором, поставлену позивачем теплову енергію та послуги з абонентського обслуговування у встановлені строки не оплатив, на підставі чого у ФОП Францевич Я.О., з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, утворилась заборгованість перед Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" за спожиту теплову енергію у розмірі 422 588,84 грн. та за послуги з абонентського обслуговування у розмірі 130,50 грн. за період з 01.11.2021 року по 31.03.2023 року.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань у частині оплати основної заборгованості позивачем нараховані 9 076,67 грн. - пеня; 7 460,26 грн. - 3 % річних; 56 025,93 грн. - інфляційні втрати.
Неоплата відповідачем боргу, пені, інфляційних втрат та річних, стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.
На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; ліквідацію наслідків аварії (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частинами 4, 5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Як зазначено вище, Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем послуг, 01.10.2021 року на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 13, прим 50, площею 319,5 кв.м. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та ФОП Францевич Я.О. є укладеним з 01.11.2021 року.
Докази зворотного скаржником не надано.
Крім того, слід також враховувати, що відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З наведеного випливає, що на відповідача, як на власника вказаного вище нежитлового приміщення, чинним законодавством України покладено обов'язок вчасно проводити розрахунки та оплатити прийняту теплову енергію.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Укладення договору з теплопостачання відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 912/2369/18, від 26.09.2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 18.03.2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2022 року у даній справі підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на вказаний вище житловий будинок, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), які також містяться у матеріалах справи, фізичній особі - підприємцю Францевич Я.О., у належне ій нежитлове приміщення було поставлено теплову енергію.
Акти та рахунки до них, на виконання п. 33 Типового договору, разом із супровідними листами, засобами поштового зв'язку були надіслані відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції, тощо.
Вказані вище акти приймання передачі теплової енергії (надання послуг) підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
У цьому зв'язку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.08.2023 року у cправі №910/14570/21, згідно з якою факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
У даному випадку, будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості матеріали справи не містять.
Разом з тим, матеріали справи не містять й жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем наданих позивачем у спірний період послуг.
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: встановлення факту укладення між сторонами індивідуального договору, реальність отриманих відповідачем послуг, невиконання ним зобов'язань у частині оплати таких послуг за період листопад 2021 року - березень 2022 року та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію у сумі 422 588,84 грн та плати за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України ).
У даному випадку, з урахуванням приписів п. 34 договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період листопад 2021 року - березень 2022 року є таким, що настав.
Як зазначено вище, доказів сплати відповідачем заборгованості суду не надано.
За умовами п.45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Одночасно апеляційний суд погоджується з перерахунком судом першої інстанції розміру пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, з огляду помилки у розрахунках цих сум останнім, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 49 654,02 грн., 3% річних у розмірі 7 457,97 грн., пеня у розмірі 5 577,36 грн.
Відповідач щодо правильності розрахунків позивачем сум боргу, пені, інфляційних втрат та річних доводів не наводив, власних контррозрахунків вказаних вище сум не надав.
Доводи скаржника про те, що ФОП Францевич Я.О. не отримувала послуги від позивача у спірний період, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження цієї обставини, є недоведеними, а тому мають декларативний характер.
Щодо посилання скаржника як на обґрунтування обставин щодо неотримання нею послуг від позивача на те, що приміщення відповідача відключено від централізованого теплопостачання, слід зазначити наступне:
Приміщення, розташоване за адресою Кривий Ріг, вул.Мелешкіна (нова назва вул.Володимира Великого), 13 приміщенння 50, що належить відповідачу на підстав договору купівлі-продажу, є вбудованим приміщенням у 1 поверх чотирьохповерхового житлового будинку.
Як зазначає сам відповідач, вказане вище приміщення під'єднано до загальнобудинкової системи опалення будинку, який у свою чергу, під'єднаний до зовнішніх інженерних систем опалення та обладнаний загальнобудинковим вузлом комерційного обліку споживання теплової енергії, що перебуває на обліку позивача.
При цьому, згідно з п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198) споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відключення від теплопостачання належного йому приміщення у передбаченому законом порядку, а відтак колегія суддів, з огляду на вищенаведені правові норми, зазначає, що відповідач, як особа, яка на відповідній правовій підставі займає вищезгадане нежиле приміщення, за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.
Доводи скаржника стосовно того, що прилад обліку у спірному приміщенні є повіреним представником позивача, і така повірка діє до 21.12.2023 року, не спростовує факт того, що цей прилад не відповідає вимогам ст. 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", наказу Мінрегіону від 09.08.2018 року № 205 про "Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлах розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку" та наказу АТ "КТЦ" №191 від 15.09.2020 року "Про зняття приладів обліку теплової енергії з абонентського обліку".
При цьому, позивач листом № 3752/30 від 22.09.2020 року інформував відповідача про необхідність привести прилади обліку, що встановлені на окремих відгалудженнях системи опалення, у відповідність до вимог ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 року № 2119-VIII.
Таким чином, наявний у спірному приміщенні прилад обліку відноситься до вузлів розподільного обліку теплової енергії, а не вузлів комерційного обліку і розрахунки за спожиті комунальні послуги не можуть проводитися на підставі кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується цим вузлом обліку.
Згідно з актом від 02.12.2020 року позивачем було дозволено з 02.12.2020 року експлуатацію систем теплопостачання з приладом обліку Ергомера-125 № 2154 на об'єкті відповідача - магазин "Спортсіті" на осінньо-зимовий період 2020-2021 рокув. Однак, відповідно до цього акту, споживачу по закінченню опалювального сезону необхідно було провести реконструкцію вузла обліку відповідно вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Між тим, у 2021 році акт, що дозволяв би експлуатацію систем теплопостачання з приладом обліку Ергомера-125 № 2154 на об'єкті відповідача - магазин "Спортсіті" на осінньо-зимовий період 2021-2022 років складено не було. Натомість, складено акт-припис від 20.10.2021 року щодо недопущення працівників позивача для можливості подальшої реконструкції вузла обліку теплової енергії відповідно вимогам Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Францевич Яни Олексіївни залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2023 року у справі №904/722/23 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 01.04.2024 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя О.Г.Іванов