вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2024 р. Справа №910/11661/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Луцюк А.В.
представники сторін:
від позивачів: Васюк М.М., Рудніцький О.Л.
від відповідача: Янушевич О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 (повний текст складено 07.11.2023)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст складено 27.11.2023)
у справі №910/11661/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
про визнання недійсним рішення зборів,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - АГК "Північ") про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №4 від 18.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю процедурних порушень під час скликання та проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду №4, які полягають у не повідомленні позивачів про дату, час і місце їх проведення та порядок денний, а також ухвалення рішень за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права позивачів брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.
Крім того, до Господарського суду міста Києва надійшла заява АГК "Північ" про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач-1 не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 4 ряду, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами представника від 4 ряду гаражних боксів. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача-2 права представляти членів кооперативу від 4 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021, який не оскаржено та не скасовано, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 4 ряду іншого представника для участі у загальних зборах фактично скасовує повноваження попередньо обраної особи, з огляду на вимоги пункту 8.3 статуту відповідача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 частково задоволено заяву АГК "Північ" про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АГК "Північ" 39 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення витрат у розмірі 1 000,00 грн на позивачів у даній справі за підготовку клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим задовольнив заяву відповідача про розподіл витрат частково та стягнув солідарно з обох позивачів на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 39 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивачі посилаються на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Так, позивачі, зокрема зазначають, що у разі не урегульованості скликання зборів членів від рядів, має бути застосована аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів, а відтак твердження суду першої інстанції, що встановлений Законом України "Про кооперацію" 10-денний строк повідомлення є законодавчою вимогою лише для проведення загальних зборів є безпідставним та необґрунтованим.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи позовної заяви та апеляційної скарги є тотожними за своїм змістом.
Крім того, у прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву АГК "Північ" про ухвалення додаткового рішення повернути без розгляду.
Так, в апеляційній скарзі позивачі, зокрема зазначають, що Господарським судом міста Києва повністю проігноровано та не враховано твердження позивачів, які були викладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а саме щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу АГК "Північ".
Слід зазначити, що доводи клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та апеляційної скарги є тотожними за своїм змістом.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачами заявлено клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11661/23.
18.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11661/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
03.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23.
Судді Шапран В.В. та Буравльов С.І. перебували у відпустці з 25.12.2023 до 09.01.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/11661/23. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 призначено на 14.02.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Встановлено сторонам строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 05.02.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/11661/23. Об'єднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 призначено на 14.02.2024. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Встановлено сторонам строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 05.02.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. (головуючий суддя (суддя-доповідач) у відпустці з 14.02.2024 до 15.02.2024, судове засідання призначене на 15.02.2024, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 призначено на 28.02.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному з 26.02.2024, а судді Буравльова С.І. у відпустці 28.02.2024 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 призначено на 06.03.2024
У судовому засіданні 06.03.2024 оголошено перерву до 20.03.2024.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги
30.01.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить суд апеляційні скарги позивачів залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 - без змін.
Так, у своєму відзиві відповідач, зокрема зазначає, що ОСОБА_1 , який не є власником гаража у 4 ряді, відмовлено у судовому захисті, оскільки його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушене проведеними виборами представника від власників гаражних боксів 4 ряду. Так само, відхилено вимоги позовної заяви, в частині наявності у ОСОБА_2 права представляти членів кооперативу від 4 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021, який не оскаржено та не скасовано, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 4 ряду іншого представника для участі у загальних скасувало повноваження попередньої обраної особи.
Також, відповідач зауважує, що доводи скаржників щодо неспівмірності стягнутих на користь заявника судом першої інстанції витрат на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, є нічим іншим як припущенням самих скаржників та зводяться до незгоди з ухваленим додатковим рішенням.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Разом з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 позивачами подано клопотання про витребування доказів, у якому останні просять витребувати у АГК "Північ" належним чином завірену копію акта прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.11.2023 №03/11/2023 до договору про надання правової допомоги від 29.07.2022 №29/07/2022.
Розглянувши вищезазначене клопотання позивачів про витребування доказів, суд дійшов висновку про повернення його заявнику без розгляду, з огляду на наступне.
За приписами статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Дослідивши клопотання позивачів, суд дійшов висновку, що вказане клопотання не відповідає вимогам до змісту клопотання про витребування доказів, встановленим у пункті 5 частини 2 статті 81 ГПК.
Так, заявником не було у встановленому законом порядку зазначено причин неможливості отримати цей документ самостійно позивачами.
Як визначено у пункті 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивачів про витребування доказів підлягає поверненню заявнику без розгляду.
13.02.2024, 27.02.2024 та 20.03.2024, через систему "Електронний суд", представником ОСОБА_1 подані додаткові письмові пояснення по суті спору.
Колегія суддів, розглянувши додаткові письмові пояснення, дійшла висновку про залишення їх без розгляду, з огляду на таке.
Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі №910/11661/23 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.02.2024. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.
Таким чином, додаткові письмові пояснення подані представником ОСОБА_1 з пропуском строку на їх подачу, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 у справі №910/11661/23.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 20.03.2024 з'явились представники сторін.
Представники позивачів підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, просили скасувати оскаржувані судові рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційних скарг, просив суд апеляційної інстанції відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
АГК "Північ" зареєстрований в 1998 році. Кооператив створений з метою зберігання транспортних засобів членів Кооперативу за рахунок їх внесків.
28.05.2021 помер діючий Голова правління АГК "Північ", у зв'язку з чим 20.08.2021 проведені загальні збори членів відповідача від рядів для обрання Уповноважених членів рядів.
Відповідно до протоколів зборів членів АГК "Північ" від 20.08.2021, обрано наступних Уповноважених членів від рядів:
- від ряду №4 - ОСОБА_2 ;
- від ряду №5 - ОСОБА_4 ;
- від ряду №6 - ОСОБА_5 ;
- від ряду №7 - ОСОБА_6 ;
- від ряду №8 - ОСОБА_7 ;
- від ряду №9 - ОСОБА_8 ;
- від ряду №10 - ОСОБА_9 ;
- від ряду №11 - ОСОБА_10 ;
- від ряду №12 - ОСОБА_11 ;
- від ряду №13 - ОСОБА_12 ;
- від ряду №14 - ОСОБА_13 ;
- від ряду №15 - ОСОБА_14 ;
- від ряду №17 - ОСОБА_15 ;
- від ряду №18 - ОСОБА_16 ;
- від ряду №19 - ОСОБА_17 ;
- від ряду №20 - ОСОБА_18 ;
- від ряду №21 - ОСОБА_19 ;
- від ряду №22 - ОСОБА_20 ;
- від ряду №23 - ОСОБА_21 ;
- від ряду №27 - ОСОБА_22 ;
- від ряду №28 - ОСОБА_23 .
22.09.2021 відбулись позачергові загальні збори (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "Північ" з таким порядком денним:
1. Про обрання головуючого та секретера позачергових загальних зборів АГК "Північ".
2. Про обрання голови правління АГК "Північ".
3. Про затвердження нової редакції статуту АГК "Північ".
4. Про державну реєстрацію внесених змін до відомостей про АГК "Північ" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
5. Про відсторонення від займаної посади заступника голови правління АГК "Північ" ОСОБА_24 .
6. Про позбавлення повноважень члена правління АГК "Північ" ОСОБА_25 .
7. Про позбавлення повноважень усього поточного складу ревізійної комісії АГК "Північ".
8. Про обрання персонального складу ревізійної комісії АГК "Північ".
Проведення зборів супроводжувалось складанням відповідного протоколу, відповідно до якого на зборах були присутні уповноважені члени кооперативу від рядів та членів правління кооперативу - 21 особа. На зборах прийняті рішення про обрання ОСОБА_1 головою кооперативу, затверджено нову редакцію статуту Кооперативу, а також прийняті інші рішення щодо змін, відомості про які підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У подальшому проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу державним реєстратором Дібровою Ольгою Семенівною на підставі протоколу зборів АГК "Північ" від 22.09.2021 та внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:
1) від 24.09.2021 за №1000661070014000334, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
2) від 28.09.2021 за №1000661070015000334, зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою, зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Внаслідок проведення цих реєстраційних дій змінено керівника (з ОСОБА_26 на ОСОБА_1 ), відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв'язку з кооперативом.
01.12.2021 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_27 від 26.11.2021 на реєстраційні дії приватного нотаріуса Діброви О.С. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.09.2021 №1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 №1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Скарга Міністерством юстиції України прийнята до розгляду, за результатами якого останнім видано наказ від 14.02.2022 №493/5 "Про задоволення скарги". Цим наказом задоволено повністю скаргу ОСОБА_24 від 26.11.2021. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 №1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 №1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. щодо АГК "Північ".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 та поновлення реєстраційних дій.
Після скасування вищевказаних реєстраційних дій, 22.02.2022 проведено позачергові збори уповноважених АГК "Північ" на яких вирішені наступні питання:
1) Про обрання головуючого та секретаря зборів уповноважених;
2) Про обрання складу правління;
3) Про припинення повноважень голови правління та обрання нового голови правління;
4) Про затвердження та підписання статуту в новій редакції Головою кооперативу.
На зборах були присутні уповноважені члени Кооперативу від рядів.
22.02.2022 складений протокол позачергових зборів уповноважених №1 АГК "Північ", в якому відповідні особи, в якості уповноважених членів кооперативу від рядів, своїм підписом його затвердили.
Не погоджуючись з рішенням загальних зборів АГК "Північ", яке оформлено протоколом №1 від 22.02.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи №910/1537/23 та №910/2899/23).
На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі №910/1537/23 та від 31.03.2023 у справі №910/2899/23, АГК "Північ" надало належним чином засвідчені копії протоколів загальних зборів членів Кооперативу від рядів, зокрема, і оскаржуваний в дані справі Протокол загальних зборів членів кооперативу від ряду №4 від 18.02.2022.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначали, що загальні збори членів АГК "Північ" від ряду №4, що відбулись 18.02.2022, проведені із низкою процедурних порушень, що мали місце як під час скликання, так і під час їх проведення. Зокрема, як зазнають позивачі, їх не було повідомлено про дату, час і місце проведення зборів та порядок денний, а також рішення були ухвалені за відсутності необхідної кількості голосів членів (кворуму), чим порушено права позивачів брати участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, мати право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказував, що після смерті голови правління кооперативу ОСОБА_26 , обов'язки голови правління став виконувати заступник голови правління ОСОБА_24 . Одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени правління кооперативу та уповноважені членів кооперативу від рядів, а тому у делегуванні нових членів, зокрема ОСОБА_2 від ряду №4, не було потреби. Відтак протокол загальних зборів членів АГК "Північ" ряду №4 від 20.08.2021 має невідоме походження та погоджений не упоноваженими особами, натомість ОСОБА_28 має актуальний протокол та спеціальне посвідчення. При цьому у ОСОБА_1 відсутні права чи охоронювані законом інтереси, які порушено спірним протоколом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Господарською діяльністю, у розумінні ГК України, вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).
За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України).
Зазначені норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".
Згідно зі статтями 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.
За приписами статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Відповідно, члени кооперативу, незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.
Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство (стаття 10 Закону України "Про кооперацію").
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (стаття 11 Закону України "Про кооперацію").
Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Так, статутом АГК "Північ" (редакція від 01.11.2021) визначено, що відповідач є організацією громадян, які добровільно об'єднались для задоволення своїх потреб в гаражних боксах для зберігання та обслуговування транспортних засобів (пункт 1.4).
Пунктом 5.1 статуту відповідача встановлено, що члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.
Розділом 8 статуту відповідача врегульовано, що вищим органом управління є загальні збори, які можуть проводитись як шляхом прямої участі усіх членів кооперативу так і участі уповноважених від гаражних рядів представників.
Пунктом 8.3 статуту врегульовано спосіб обрання представників від власників кожного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах.
Отже, обрання свого представника членами кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права, що спростовує твердження відповідача про внутрішньо-організаційний характер цих відносин.
У даному випадку предметом судового дослідження є встановлення факту наявності порушеного корпоративного права кожного з позивачів при проведенні зборів членів кооперативу (відповідача) від 18.02.2022, що мають гаражні бокси четвертого ряду.
За процесуально-правовими приписами частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з наведеним, місцевим господарським судом не прийнято до уваги при ухваленні рішення у справі надані позивачем письмові протоколи зборів, заяви, документи, які підтверджують права власності, тощо членів кооперативу, які не мають відношення до гаражних боксів четвертого ряду.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії протоколу загальних зборів від ряду №4, датованого 18.02.2022, у їх проведенні прийняло участь 36 членів кооперативу з числа власників гаражних боксів четвертого ряду (загальна кількість боксів у ряду - 65). З питання обрання уповноваженого від ряду №4 проголосували за ОСОБА_28 35 учасників зборів.
Також, місцевим господарським судом встановлено, що протоколом від 18.02.2022 зборів членів кооперативу, що володіють гаражними боксами 4 ряду, вірно відображено загальну кількість осіб, що прийняли участь у прийнятті рішення.
У даному випадку, за обрання уповноваженого від четвертого ряду проголосували 35 з 65 членів кооперативу, що складає 53,85% загальної кількості голосів.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції відхилено твердження позивачів про відсутність кворуму та неправомочність прийнятого рішення з делегування повноважень для участі у загальних зборах кооперативу.
Судом також відхилено і доводи позивачів в частині неналежного їх повідомлення про порядок денний, час та місце проведення загальних зборів кооперативу, оскільки предметом даного судового дослідження не є встановлення дотримання вимог щодо скликання загальних зборів кооперативу.
Крім того, місцевий господарський суд вірно зазначив, що статутом відповідача не встановлюються вимоги щодо скликання та проведення таких зборів. Статутом відповідача встановлено лише вимогу щодо документального оформлення відповідного рішення про обрання представника для участі у загальних зборах кооперативу.
Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що повідомлення може бути здійснено фактично у любій зручній формі, у тому числі з застосуванням телефонного зв'язку, спільних груп у телекомунікаційних службах для обміну текстовими повідомленнями, розміщенням оголошень тощо.
Також, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що позивачами помилково ототожнюються поняття загальних зборів кооперативу та зборів членів кооперативу від певного ряду гаражних боксів для обрання представника для участі у цих зборах. Встановлений статтею 15 Закону України "Про кооперацію" 10 денний строк повідомлення є законодавчою вимогою до проведення саме загальних зборів і не розповсюджується на порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, який за приписами статті 15 Закону України "Про кооперацію" визначається статутом кооперативу.
Окремо місцевий господарський суд зазначив, що ОСОБА_1 , відповідно до доданої до позовної заяви довідки від 20.11.2018 є власником гаражного боксу №12 ряд 28, у зв'язку з чим своє право на участь в управлінні кооперативом шляхом обрання представника від ряду позивач-1 мав реалізовувати виключно у межах процедури виборів від 28 ряду, яка не є предметом даного судового дослідження.
Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач-1 не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 4 ряду, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами представника від 4 ряду гаражних боксів.
Доводи позовної заяви в частині наявності певного правового інтересу позивача-1 щодо посади керівника кооперативу правомірно відхилено місцевим господарським судом, оскільки ці доводи не можуть отримати судову оцінку у межах даного судового розгляду спору. Відсутність порушеного права позивача-1 унеможливлює його примусовий судовий захист.
Також, судом першої інстанції відхилено доводи позовної заяви в частині наявності у позивача-2 права представляти членів кооперативу від 4 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021, який не оскаржено та не скасовано, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 4 ряду іншого представника для участі у загальних зборах фактично скасовує повноваження попередньо обраної особи з огляду на вимоги пункту 8.3 статуту відповідача (один ряд - один голос).
З огляду на наведене, Господарський суд міста Києва дійшов вірного по суті висновку про відмову у задоволенні позову.
Разом із тим, колегія вважає, що мотивувальна частин рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на таке.
Як зазначалось вище, наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 задоволено скаргу ОСОБА_24 та скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 №1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 №1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. щодо АГК "Північ".
Законність висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України та наказу Міністерства юстиції України №493/5 від 14.02.2022 перевірялася Господарським судом міста Києва в межах справи №910/5273/22.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 та поновлення реєстраційних дій відмовлено.
Після скасування наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 реєстраційних дій у АГК "Північ", згідно з діючим на той час статутом, в редакції 01.11.2021, проведено позачергові збори уповноважених Кооперативу, на яких обрано Голову Правління, склад Правління, та затверджено статут в новій редакції.
Відповідно до пункту 8.5 статуту, в новій редакції 01.11.2021, до компетенції Загальних зборів членів Кооперативу належить, зокрема, затвердження Статуту Кооперативу, внесення до нього змін та доповнень; обрання Голови Правління Кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю Кооперативу, інших органів Кооперативу; прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію Кооперативу.
Разом із тим, згідно з пунктом 8.3 Статуту члени Кооперативу від ряду мають право делегувати обраного уповноваженого члена від свого ряду до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції загальних зборів Кооперативу.
Після скасування наказом Міністерства юстиції України №493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо призначення Головою Правління АГК "Північ" ОСОБА_1 , уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК "Північ", на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили Статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.
На підставі рішення уповноважених членів АГК "Північ" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 №1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "Північ".
Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_29 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за №СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 №241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О.В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.
Так, господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ПІК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.
Станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_28 від ряду №4 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК "Північ" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК "Північ", оскільки наказом Міністерства юстиції України №493/5 від 14.02.2022 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником АГК "Північ" зазначається ОСОБА_26 .
Протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління АГК "Північ", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови Правління на той момент, згідно зі статутом, в редакції 2012 року, віднесено виключено до компетенції загальних зборів АГК "Північ".
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого ОСОБА_28 від ряду №4 не може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів, оскільки наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2022 №493/5 реєстраційні дії щодо АГК "Північ" скасовані.
Отже, визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №4, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №4 від 18.02.2022, не є ефективним способом захисту позивачів у даній справі, оскільки визнання його недійсним не відновить порушених прав позивачів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 підлягає зміні.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.07.2022 між АГК "Північ" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Президіум" (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, адвокатське об'єднання зобов'язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 4.1 договору вартість правової допомоги за договором визначається на основі погодинних ставок адвокатського об'єднання, відповідно до загальної кількості годин, фактично витрачених на надання правової допомоги за договором. Поточні ставки адвокатського об'єднання містяться у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору. Адвокатське об'єднання зазначає загальну суму винагороди за надану правову допомогу у рахунках на оплату та в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Розрахунок вартості наданої правової допомоги міститься у додатках до акту приймання-передачі виконаних робіт, який є його невід'ємною частиною.
На підтвердження наданих послуг (виконаних робіт) позивачем надано суду акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.11.2023 на суму 40 000,00 грн, а саме:
- підготовка відзиву на позов відповідно до статей 165, 178 ГПК України у справі №910/11661/23 - 20 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 20);
- підготовка клопотання про закриття провадження у справі №910/11661/23 відповідно до статті 231 ГПК України - 1 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 1);
- підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі №910/11661/23 відповідно до статей 167, 184 ГПК України - 10 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 10);
- участь представника відповідача у судовому засіданні 22.08.2023 о 09 год 40 хв по справі №910/11661/23 - 3 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 3);
- участь представника відповідача у судовому засіданні 19.09.2023 о 09 год 30 хв по справі №910/11661/23 - 3 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 3);
- участь представника відповідача у судовому засіданні 31.10.2023 о 10 год 00 хв по справі №910/11661/23 - 3 000,00 грн (вартість за 1 год - 1 000,00 грн; фактичні затрати часу (год) - 3).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Згідно з частинами 4, 5 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
За змістом частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
Відповідач у суді першої інстанції заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись зокрема на те, що заявлений АГК "Північ" до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним з предметом позову та наданих адвокатом послуг. Стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
У рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (пункт 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність наявності об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
Так, згідно з актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 03.11.2023 №03/11/2023 адвокатське об'єднання надало відповідачу послуги на загальну суму 40 000,00 грн.
Здійснивши аналіз доводів скаржника, а також співмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатським об'єднанням робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Судом апеляційної інстанції враховано складність справи, з огляду на предмет позову - визнання недійсним рішення зборів, характер правовідносин тощо.
Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 20 000,00 грн.
Слід також зазначити, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до вимог статті 129 ГПК України.
З аналізу вказаної норми ГПК України вбачається, що солідарне стягнення судових витрат чинним ГПК України не передбачено.
Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (статті 541-544 ЦК України).
Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність у зобов'язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
Таким чином, судом першої інстанції у цій справі було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат, закріплений в ГПК України, з солідарним обов'язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (стаття 541 ЦК України).
Отже, якщо у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, за наявності у справі двох і більше позивачів, розподіляються між позивачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу законом не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4105/18 та від 28.04.2021 у справі №910/9351/20.
З огляду на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення з позивачів витрат на професійну правничу допомогу, з ухваленням нового рішення в цій частині, яким необхідно стягнути з кожного з позивачів по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Крім того, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення з позивачів витрат на правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн, з ухваленням нового рішення в цій частині, яким стягнути з кожного з позивачів по 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23, витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на позивачів.
Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 задовольнити частково.
4. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/11661/23 та ухвалити нове рішення.
5. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 93; ідентифікаційний код 25661903) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 93; ідентифікаційний код 25661903) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
8. В іншій частині вимог заяви відмовити.
9. Видачу наказів на виконання постанови доручити Господарському суду міста Києва.
10. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/11661/23 покласти на скаржників.
11. Матеріали справи №910/11661/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 01.04.2024.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов