вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2024 р. Справа№ 910/5841/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники:
від позивача за первісним позовом: Падалка Р.М. (самопредставництво)
від відповідача за первісним позовом: Шендріков Д.О. (довіреність, посвідчення адвоката № 000203 від 21.05.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 (повний текст рішення складено 06.09.2023)
у справі № 910/5841/23 (суддя Стасюк С.В.)
за первісним позовом Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
про стягнення 561 801,74 грн
та за зустрічним позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"
до Міністерства оборони України
про визнання недійсною специфікації до договору в частині,
Короткий зміст первісних позовних вимог
Міністерство оборони України (позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із первісним позовом до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (відповідач за первісним позовом) про стягнення 561 801,74 грн, з яких: 294 594,54 грн пені, 40 442,64 грн 7 % штрафу від суми прострочення та 226 764,56 грн 7 % штрафу від суми непоставленої продукції.
Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за державним контрактом № 370/3/5/2/2/294 USE-30-179-ДК-22 від 24.08.2022 в частині строків поставки продукції.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
Державна компанія з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулася до суду першої інстанції із зустрічною позовною заявою до Міністерства оборони України про визнання недійсною умову специфікації продукції до державного контракту № 370/3/5/2/2/294 USE-30-179-ДК-22 від 24.08.2022 у редакції зі змінами, які внесені додатковою угодою № 1 від 29.12.2022, що визначає строк поставки продукції, а саме:
"Строк поставки продукції за цією специфікацією - не пізніше 15.12.2022 однією партією після отримання дозволу на експорт продукції з країни виробника/постачальника продукції за умови здійснення попередньої оплати згідно умов п. 2.6 цього контракту".
В обґрунтування зустрічного позову відповідач за первісним позовом посилався на те, що вказана умова у специфікації до договору не спрямована на реальне настання правових наслідків та не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності і справедливості.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023:
- задоволено частково первісний позов Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 561 801,74 грн;
- присуджено до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України 294 594,54 грн пені, 40 442,64 грн штрафу, 5025,56 грн витрат по сплаті судового збору;
- в задоволенні іншої частини первісного позову - відмовлено;
- відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Міністерства оборони України про визнання недійсною специфікації до договору в частині;
- витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладено на Державну компанію з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/5841/23 в частині задоволення первісних вимог та в частині відмови у зустрічному позові Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити повністю зустрічний позов.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено події, які взаємопов'язані між собою, а саме дата здійснення позивачем за первісним позовом попередньої оплати за продукцію (після 30.09.2022) та дата завершення строку поставки продукції відповідачем за первісним позовом. У зв'язку з чим, місцевим господарським судом також не було перевірено положення, визначені у п. 2.6 контракту, за якими у разі здійснення попередньої оплати продукція поставляється протягом трьох місяців з дати перерахування позивачем за первісним позовом коштів на розрахунковий рахунок відповідача за первісним позовом та за умови отримання дозволу на експорт продукції з країни виробника /постачальника продукції.
З огляду на викладене, відповідач за первісним позовом вважає, що строк поставки продукції за спірним контрактом складав три місяці, та почав спливати 23.10.2022 (дата здійснення позивачем за первісним позовом попередньої оплати) і завершився строк поставки - 22.01.2023, а не як вказано у оспорюваній специфікації продукції - до 15.12.2022.
Таким чином, за твердженням відповідача за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про прострочення поставки продукції відповідачем за первісним позовом.
Узагальнений виклад позиції позивача за первісним позовом
Позивач за первісним позовом не скористався своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання письмового відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/5841/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 910/5841/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/5841/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 17.01.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2024 оголошено перерву до 13.03.2024.
В судове засідання, яке відбулося 13.03.2024, з'явилися представники сторін. Представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу, представник позивача за первісним позовом заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
24.08.2022 між Міністерством оборони України (замовником, позивачем за первісним позовом) та Державною компанією з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (виконавцем, відповідачем за первісним позовом) укладено державний контракт № 370/3/5/2/2/294 USE-30- 179-ДК-22 (надалі - контракт) на загальну суму з урахуванням додаткової угоди - 22 463 578,19 грн.
Згідно з п. 1.1 контракту виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства продукцію у кількості та у строки, зазначені в специфікації продукції (далі - специфікація), що постачається з іноземної держави, а замовник - прийняти через вантажоодержувача та оплатити таку продукцію.
Відповідно до п. 4.1 контракту виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією.
Укладеною між сторонами специфікацією визначено, що виконавець зобов'язаний поставити продукцію не пізніше 15.12.2022.
Згідно з п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата приймання продукції, зазначена в акті приймання-передачі продукції.
У первісному позові, позивач зазначив, що відповідачем за первісним позовом порушено умови контракту, а саме невчасно поставлено продукцію, яка підтверджується актом приймання-передачі військового майна № 709/22 від 29.12.2022, актом приймання-передачі військового майна № 710/22 від 29.12.2022, актом приймання-передачі військового майна № 7/23 від 16.01.2023.
Підпунктом 1 п. 7.2 контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені цим контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до пп. 3 п. 7.2 контракту за відмову від поставки продукції з виконавця стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості продукції за цим контрактом. Крім того, виконавець повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.
Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом порушено строки поставки товару, позивачем за первісним позовом було нараховано до стягнення з відповідача за первісним позовом суму 294 594,54 грн пені, 40 442,64 грн 7 % штрафу від суми прострочення, 226 764,56 грн 7 % штрафу від суми непоставленої продукції, що і стало підставою для звернення до суду з первісним позовом.
У свою чергу, відповідач за первісним позовом у зустрічному позові посилався на те, що у суду є підстави для визнання недійсною специфікації продукції до контракту в частині визначення строку поставки продукції (до 15.12.2022), оскільки така умова не спрямована на реальне настання правових наслідків та не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності і справедливості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023:
- задоволено частково первісний позов Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" про стягнення 561 801,74 грн;
- присуджено до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Міністерства оборони України 294 594,54 грн пені, 40 442,64 грн штрафу, 5025,56 грн витрат по сплаті судового збору;
- в задоволенні іншої частини первісного позову - відмовлено;
- відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову Державної компанії з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Міністерства оборони України про визнання недійсною специфікації до договору в частині;
- витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладено на Державну компанію з експорту та імпорту продукцїї і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача за первісним позовом не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата приймання продукції, зазначена в акті приймання-передачі продукції.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за первісним позовом, всупереч вимогам контракту, свої зобов'язання зі своєчасної поставки продукції - до 15.12.2022 не виконав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В силу вимог п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Підпунктом 1 п. 7.2 контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожний день прострочення поза встановлені цим контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до пп. 3 п. 7.2 контракту за відмову від поставки продукції з виконавця стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості продукції за цим контрактом.
Крім того, виконавець повертає замовнику отриману попередню оплату, якщо така попередня оплата була здійснена.
Здійснивши перерахунок пені та штрафу на підставі пп. 1 п. 7.2 контракту, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок є арифметично правильним, а тому первісні позовні вимоги в частині стягнення 294 594,54 грн пені та 40 442,64 грн 7 % штрафу від суми прострочення є такими, які підлягають задоволенню, в іншій частині стягнення суми 7 % штрафу не підлягають задоволенню, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Стосовно зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає про наступне.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
В силу ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому, згідно ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Однак, в ході розгляду справи позивач за зустрічним позовом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, а саме, яким нормам чинного законодавства не відповідає умова специфікації продукції, у редакції зі змінами, що внесені додатковою угодою № 1 від 29.12.2022 до договору.
Разом з цим, судова колегія зауважує на тому, що скаржник в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтвердив, що він не оспорює додаткову угоду № 1 від 29.12.2022 до договору.
Таким чином, з урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Отже, доводи наведені відповідачем за первісним позовом у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованості задоволених первісних вимог та відмови у зустрічному позові.
Інших належних доказів на підтвердження своїх заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вказані вище обставини, які обґрунтовані матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у даній справі прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 у справі № 910/5841/23 - без змін.
Матеріали справи № 910/5841/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.04.2024.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська