вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2024 р. Справа№ 910/12842/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року
у справі №910/12842/23 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" №8141123 шляхом зарахування на нього грошових коштів у сумі 74 109,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував позивачу плату за користування вагонами у зв'язку із затримкою рухомого складу та безпідставно списав з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" зазначену вище суму коштів. Також, за твердженням позивача, акти загальної форми станцій Новомосковськ- Дніпровський, Рядова, які є первісними документами для подальшого нарахування плати за користування вагонами та підставою для матеріальної відповідальності позивача, є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції, оскільки такі складені з порушенням п.8 Правил користування вагонами і контейнерами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/12842/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/12842/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, відповідно до матеріалів справи, позивач детально та послідовно зазначив (у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву), що акти загальної форми про затримку вагонів станцій Новомосковськ-Дніпровський, Рядова є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станціях та для настання відповідальності вантажовласника, оскільки складені відповідачем з порушенням п. 8 правил користування вагонами і контейнерами, п. 3 Правил складання актів, абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності.
Оскільки Правила складання актів щодо порядку і вимог, що ставляться до актів загальної форми, мають бланкетний характер до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, скаржник вважає правомірним застосування останніх при надання оцінки актам загальної форми станцій Новомосковськ - Дніпровський, Рядова про затримку вагонів.
При цьому, оскаржуване рішення не містить належного та достатнього спростування доводів позивача по кожному акту загальної форми відповідача. Належним чином не мотивовано відхилення або неврахування відповідних доказів позивача.
Крім того, скаржник зауважив, що посилання суду на підписання представником позивача без зауважень відомостей плати за користування вагонами окремого юридичного значення для вирішення спору не має і не легітимізує допущені відповідачем порушення при складанні первинних актів загальної форми про затримку вагонів.
Рішенням правління Акціонерного товариство "Укрзалізниця" від 02.04.2022 року та розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року визначено, що до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. При цьому складання актів загальної форми щодо цього покладено на Залізницю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/12842/23.
Крім того, даною ухвалою розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не зверталися до суду з відповідним клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Позовна вимога Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом зарахування на нього грошових коштів у сумі 74 109,24 грн свідчить про її майновий характер. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача до відповідача. Отже, відповідні позовні вимоги мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається на підставі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача, на припинення яких спрямовано позов.
Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 910/12842/23 є зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" №8141123 шляхом зарахування на нього грошових коштів у сумі 74 109,24 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Верховного суду від 21.06.2023 року у справі № 910/10254/22 , від 18.01.2024 року у справі № 910/5802/23.
27.02.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що скаржник дійшов передчасних висновків, що вищевказані акти загальної форми є неналаженими доказами по справі. Відповідно до нормативних вимог дані акти містять підстави для їх складання, підписи не менше ніж двох осіб, а також посилання на відмову позивача від їх підписання (станція Новомосковськ-Дністровський) та нез'явлення на підпис (станція Рядова). При цьому, відомості плати за користування вагонами, в яких зазначено номери актів загальної форми, що стали підставою для матеріальної відповідальності вантажовласника, представником позивача підписано без заперечень.
Позивач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів.
Крім того, за твердженням представника відповідача, будь-які документи, які б забороняли роботу залізничних станцій Рядова і Новомосковськ-Дніпровський Придніпровської залізниці під час дії комендантської години - відсутні. В спірний період часу робота станцій та під'їзних колій не припинялася ані в денний, ані в нічний час.
Таким чином, підстав для складання актів загальної форми, які б засвідчували обставини, що звільняють вантажовласника від відповідальності, згідно телеграмного розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року , що є внутрішнім локальним документом залізниці, у відповідача не було.
Жодних письмових повідомлень про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" не здійснювало сою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів, на адресу відповідача не надходило.
Водночас, представник відповідача зауважив, що за період з 2014-2023 року судами першої, апеляційної та касаційної інстанції розглянуто більше 400 аналогічних даній справ з подібними предметом спору, підставами позов та змістом позовних вимог. На даний момент судова практика з розгляду даної категорії справ є такою, що вказує на правомірність дій залізниці під час затримки вагонів на коліях станції призначення та на підходах до колій станції призначення та наявність правових підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) шляхом обміну заявою №43133523/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомленням №99-43133523/2020-001 від 24.03.2020 року укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (договір), предметом якого до умов останнього є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п. 2.1.7 договору замовник зобов'язується у строки, встановлені у розділі 4 договору підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів у паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої вимоги.
Згідно п. 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.
Плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл/24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу, визначена в додатку № 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів, км - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі у складі маршрутної відправки (п.3.4.2 договору).
Відповідно п. 3.4.3 договору передбачено, що моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами відповідача, визначеної в п.3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних у пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділ 14 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо.
Відповідно до п.4.5 даного правочину щодобово, упродовж періоду виконання договору перевізник надає замовнику переліки перевізних документів у електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
За умовами п. 12.1 цієї угоди остання діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником у повідомленні про оприлюднення договору на веб-сайті: http://uz-cargo.com/ та діє до її припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Так, за твердженням позивача, у жовтні місяці 2022 року на станцію Новомосковськ-Дніпровський на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони №№95677811, 95924650, 95712345, 95540886, 95666848, 95531661, 95311110, 95753836, 95616876, 95668927, 95712717, 95681235, 95379871, 95394581, 95935888, 95324810, 95637229, 95713509, 95680369, 95539524, 95680815, 95753232, і, як стало відомо позивачу, зазначені вагони були затримані відповідачем на коліях станції в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.
24.10.2022 року із застосуванням інформаційної системи АРМ ПЗ станцією Новомосковськ-Дніпровський була створена та надіслана на узгодження позивачу до АС Клієнт УЗ відомість №24100012 плати за користування вагонами, згідно якої за користування вагонами позивачу нарахована плата на загальну суму 38382,30 грн без ПДВ (46058,76 грн з ПДВ). При цьому, вагони №№95677811, 95924650, 95712345, 95540886, 95666848, 95531661, 95311110, 95753836, 95616876, 95668927, 95712717 знаходились на актах затримки станції Новомосковськ-Дніпровський №№1497, 1508 на відповідальності вантажовласника.
Також, 24.10.2022 року із застосуванням інформаційної системи АРМ ПЗ станцією Новомосковськ-Дніпровський була створена та надіслана на узгодження позивачу до АС Клієнт УЗ відомість №24100013 плати за користування вагонами, згідно якої за користування вагонами позивачу нарахована плата на загальну суму 56375,00 грн без ПДВ (67650,00 грн з ПДВ). При цьому, вагони №№95681235, 95379871, 95394581, 95935888, 95324810, 95637229, 95713509, 95680369, 95539524, 95680815, 95753232 знаходились на актах затримки станції Новомосковськ-Дніпровський №№1497, 1510 на відповідальності вантажовласника.
За твердженнями позивача, під час нарахування йому плати за користування вагонами згідно відомостей №24100012, №24100013 станція Новомосковськ-Дніпровський не врахувала дії комендантської години на території, на якій знаходиться дана станція, яка, у період затримки вагонів, тривала з 00:00 год. до 05:00 год. щодоби, що підтверджується листом Дніпропетровської обласної військової адміністрації №546/0/97-23 від 16.05.2023 року.
Отже, із врахуванням зазначених обставин, які, на думку позивача, є підставою для звільнення його від плати за користування вагонами, при перерахунку відомості №24100012 плати за користування вагонами, розмір плати за користування вагонами мав складати 33585,20 грн (без ПДВ), внаслідок чого перебір грошових коштів з боку відповідача склав 4797,10 грн без ПДВ (5756,52 грн з ПДВ), а при перерахунку відомості №24100013 плати за користування вагонами, розмір плати за користування вагонами мав складати 44379,50 грн без ПДВ, у зв'язку з чим перебір грошових коштів з боку відповідача склав 11995,50 грн без ПДВ (14394,60 грн з ПДВ). Грошові кошти згідно відомостей плати за користування вагонами №24100012, №24100013 списані з особового рахунку позивача у повному обсязі, що підтверджується переліком філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №20221024 від 24.10.2022 року.
У червні місяці 2022 року на станцію Рядова на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони №№59597872, 95753240, 95620233, 95760302, 95791844, 95798203, 95358677, 95365987, 95613337, 95530572, 95653234, які були затримані відповідачем на коліях станції в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.
У зв'язку із зазначеною затримкою вагонів позивачу згідно відомості плати за користування вагонами №12060003 нарахована плата у розмірі 21489,40 грн без ПДВ за 2 вагони перевізника; згідно відомості плати за користування вагонами №14060006 нарахована плата у розмірі 29676,20 грн без ПДВ за 2 вагони перевізника; згідно відомості плати за користування вагонами №14060007 нарахована плата у розмірі 136791,90 грн без ПДВ за 7 вагонів перевізника.
При цьому, як зазначено у відомостях плати за користування вагонами №12060003, №14060006, №14060007, порожні вагони знаходились на актах затримки на відповідальності вантажовласника, зокрема акти №№626, 644 (вагони №№95798203, 95760302, 95620233, 95791844, 59597872, 95753240), акти №№614, 645 (вагони №№95358677, 95365987, 95613337), акти №№614, 652 (вагон №95530572), акти №№614, 656 (вагон №95653234).
Як стверджує позивач у позовній заяві, під час нарахування позивачу плати за користування вагонами згідно відомостей №12060003, №14060006, №14060007, станція Рядова не врахувала дії комендантської години на території, на якій знаходиться дана станція, яка, у період затримки вагонів, тривала з 22:00 год. до 05:00 год. щодоби, що підтверджується листом Кіровоградської обласної військової адміністрації №01-32/361/0.2 від 24.05.2023 року.
Позивач вказує, що зазначена обставина є підставою для звільнення позивача від плати за користування вагонами, а саме:
- при перерахунку відомості №12060003 плати за користування вагонами, розмір плати за користування вагонами мав складати 15169,00 грн без ПДВ, перебір грошових коштів з боку відповідача склав 6320,40 грн без ПДВ (7584,48 грн з ПДВ);
- при перерахунку відомості №14060006 плати за користування вагонами, розмір плати за користування вагонами мав складати 23355,80 грн без ПДВ, перебір грошових коштів з боку відповідача склав 6320,40 грн без ПДВ (7584,48 грн з ПДВ);
- при перерахунку відомості №14060007 плати за користування вагонами, розмір плати за користування вагонами мав складати 104467,60 грн без ПДВ, перебір грошових коштів з боку відповідача склав 32324,30 грн без ПДВ (38789,16 грн з ПДВ).
При цьому, грошові кошти згідно відомостей плати за користування вагонами №12060003, №14060006, №14060007 списані з особового рахунку позивача у повному обсязі, що підтверджується переліками філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Акціонерного товариства "Українська залізниця" №20220613 від 13.06.2022 та №20220614 від 14.06.2022 року.
Як стверджує позивач у позовній заяві, станції Новомосковськ-Дніпровський, Рядова Придніпровської залізниці проігнорували рішення правління Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.04.2022 року (протокол №Ц-54/42 Ком.т) про затвердження переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат Акціонерного товариства "Українська залізниця", розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року директора департаменту комерційної роботи Акціонерного товариства "Українська залізниця" та списали з особового рахунку позивача зі спеціальним режимом використання грошові кошти у повному обсязі без вирахування зайво нарахованих платежів, загальна сума перебору списаних з особового рахунку позивача грошових коштів по станціям Повомосковськ-Дніпровський, Рядова, склала 74109,24 грн з ПДВ.
Позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №422 від 09.03.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 74109,24 грн.
Відповідач в свою чергу, у відповідь на вказану претензію надіслав лист від 24.05.2023 року №ЦТЛ-19/761 про відмову у повернені коштів, зазначивши при цьому, що станція Новомосковськ-Дніпровський проводить подачу та забирання вагонів цілодобово, під'їзна колія Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" працює цілодобово, а тому відсутні підстави для повернення коштів, а крім того грошові вимоги позивача в частині вимог по станції Рядова заявлені після спливу строку для пред'явлення таких вимог.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача, зарахувавши на нього 74109,24 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, унормовано, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі ст. 5 Статуту наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 були затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно зі ст. 6 Статуту вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Статтею 46 Статуту встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, за фактом затримки вагонів працівниками станції Новомосковськ-Дніпровський Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" від 20.10.2022 року №1508 та №1497, від 21.10.2022 року №1510, зокрема, щодо вагонів №№95677811, 95924650, 95712345, 95540886, 95666848, 95531661, 95311110, 95753836, 95616876, 95668927, 95712717, 95681235, 95379871, 95394581, 95935888, 95324810, 95637229, 95713509, 95680369, 95539524, 95680815, 95753232.
Зі змісту зазначених актів вбачається, що ці вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, в очікуванні звільнення вантажного фронту.
Акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" від 20.10.2022 року №1508 та №1497, від 21.10.2022 року №1510 підписані 2-ма працівниками станції, а представник вантажовласника - позивача від підпису цих актів відмовився.
Крім того, за фактом затримки вагонів працівниками станції Рядова Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" від 08.06.2022 року №626, від 12.06.2022 року №644 (вагони №№95798203, 95760302, 95620233, 95791844, 59597872, 95753240), акти від 04.06.2022 року №614, від 12.06.2022 року №645 (вагони №№95358677, 95365987, 95613337), акти від 04.06.2022 року №614, від 12.06.2022 року №652 (вагон №95530572), акти від 04.06.2022 року №614, від 13.06.2022 року №656 (вагон №95653234), які свідчать про затримку перелічених вагонів на коліях станції в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта у зв'язку із зайнятістю вантажних фронтів.
Акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" від 08.06.2022 року №626, від 12.06.2022 року №644, від 04.06.2022 року №614, від 12.06.2022 року №645, від 12.06.2022 року №652, від 13.06.2022 року №656 підписані 3-ма працівниками станції, а представник вантажовласника - позивача на підпис цих актів не з'явився, про що працівниками станції Рядова Придніпровської залізниці складені відповідні акти загальної форми ГУ-23 без зазначення відповідальності від 04.06.2022 року №616, від 13.06.2022 року №627, від 12.06.2022 року №648, від 12.06.2022 року №649, від 13.06.2022 року №654, від 13.06.2022 року №657.
Доводи позивача про те, що перелічені вище акти загальної форми не були підписані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" і тому не є належними доказами, відхиляються колегією суддів, оскільки гідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Позивач у претензії за вих. №422 від 09.03.2023 року вказував, що згідно з розрахунком позивача по ст. Новомосковськ - Дніпровський Придніпровської залізниці розмір плати за користування вагонами має складати 44379,50 грн, а розмір плати за користування вагонами по ст. Рядова Придніпровської залізниці при перерахунку ГУ-46 №12060003 має складати 15169,00 грн, ГУ-46 №14060006 має складати 23355,80 грн, ГУ-46 №14060007 має складати 104467,60 грн, тобто визнавав факт затримки вагонів на станціях Новомосковськ - Дніпровський Придніпровської залізниці та Рядова Придніпровської залізниці, натомість, в порушення вищевказаного принципу, у позовній заяві та апеляційній скарзі, вважає, що акти про затримку вагонів, не можуть вважатись підтвердженням затримки, що суперечить його попередній поведінці.
При цьому, колегія суддів відзначає, що як вбачається зі змісту поданих позивачем заяв по суті справи, факт затримки вагонів на відповідних станціях останнім не заперечується, тоді як обґрунтування позовних вимог фактично зводиться до незгоди Товариства зі здійсненим відповідачем розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у вагонах, оскільки при здійсненні розрахунку Залізницею не було враховано час тривалості комендантської години.
Враховуючі викладене, твердження скаржника, що, оскільки, Правила складання актів щодо порядку і вимог, що ставляться до актів загальної форми, мають банкетний характер до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, скаржник вважає правомірним застосування останніх при наданні оцінки актам загальної форми станцій Новомосковськ - Дніпровський, Рядова про затримку вагонів, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
Водночас, колегія суддів відзначає, що у вищевказаних актах зазначено, що стало підставою для їх складання, вони підписані не менше ніж двома особами, а про відмову представників позивача від підписання актів по станції Новомосковськ-Дніпровський Придніпровської залізниці зазначено у самих актах, а по станції Рядова складено відповідні акти загальної форми. Разом з тим, представником позивача без зауважень та застережень підписані відомості плати за користування вагонами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що оскаржуване рішення не містить належного та достатнього спростування доводів позивача по кожному акту загальної форми відповідача.
Твердження скаржника, що відповідно до матеріалів справи, позивач детально та послідовно зазначив (у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву), що акти загальної форми про затримку вагонів станцій Новомосковськ-Дніпровський, Рядова є неналежними та недопустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станціях та для настання відповідальності вантажовласника, оскільки складені відповідачем з порушенням п. 8 правил користування вагонами і контейнерами, п. 3 Правил складання актів, абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, не спростовує вищевикладених висновків суду, зокрема щодо визнання позивачем факту затримки вагонів на станціях Новомосковськ - Дніпровський Придніпровської залізниці та Рядова Придніпровської залізниці.
Так, до предмета доказування у даній справі входить питання правомірності нарахування означених платежів за час тривалості комендантської години, саме на неправомірності чого, на думку позивача, ґрунтуються позовні вимоги.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 року (Правил користування вагонами), відповідно до п.2 яких за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (п.3 Правил користування вагонами).
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (п.5 Правил користування вагонами).
Відповідно до п.6 Правил користування вагонами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту копій актів загальної форми ГУ-23, які наявні в матеріалах справи вбачається, що спірні вагони були затримані на станції Новомосковськ-Дніпровський Придніпровської залізниці та станції Рядова Придніпровської залізниці у зв'язку з очікуванням звільнення вантажного фронту.
Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п.14 Правил користування вагонами).
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Як було зазначено вище, 24.10.2022 року із застосуванням інформаційної системи АРМ ПЗ станцією Новомосковськ-Дніпровський була створена та надіслана на узгодження позивачу до АС Клієнт УЗ відомість №24100012 плати за користування вагонами, згідно якої за користування вагонами позивачу нарахована плата на загальну суму 38382,30 грн без ПДВ (46058,76 грн з ПДВ). При цьому, вагони №№95677811, 95924650, 95712345, 95540886, 95666848, 95531661, 95311110, 95753836, 95616876, 95668927, 95712717 знаходились на актах затримки станції Новомосковськ-Дніпровський №№1497, 1508 на відповідальності вантажовласника.
Також, 24.10.2022 року із застосуванням інформаційної системи АРМ ПЗ станцією Новомосковськ-Дніпровський була створена та надіслана на узгодження позивачу до АС Клієнт УЗ відомість №24100013 плати за користування вагонами, згідно якої за користування вагонами позивачу нарахована плата на загальну суму 56375,00 грн без ПДВ (67650,00 грн з ПДВ). При цьому, вагони №№95681235, 95379871, 95394581, 95935888, 95324810, 95637229, 95713509, 95680369, 95539524, 95680815, 95753232 знаходились на актах затримки станції Новомосковськ-Дніпровський №№1497, 1510 на відповідальності вантажовласника.
Станцією Рядова згідно відомості плати за користування вагонами №12060003 нараховано позивачу плата у розмірі 21489,40 грн без ПДВ за 2 вагони перевізника; згідно відомості плати за користування вагонами №14060006 нарахована плата у розмірі 29676,20 грн без ПДВ за 2 вагони перевізника; згідно відомості плати за користування вагонами №14060007 нарахована плата у розмірі 136791,90 грн без ПДВ за 7 вагонів перевізника. При цьому, як зазначено у відомостях плати за користування вагонами №12060003, №14060006, №14060007, порожні вагони знаходились на актах затримки на відповідальності вантажовласника, зокрема акти №№626, 644 (вагони №№95798203, 95760302, 95620233, 95791844, 59597872, 95753240), акти №№614, 645 (вагони №№95358677, 95365987, 95613337), акти №№614, 652 (вагон №95530572), акти №№614, 656 (вагон №95653234).
Приписами п.4 Правилами користування вагонами встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Як вже вказувалося вище, зазначені вище відомості плати за користування вагонами були підтверджені електронним цифровим підписом вантажовласника, а отже надані відповідачем послуги підлягають оплаті, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач правомірно здійснив списання спірної грошової суми з особового рахунку позивача.
Щодо посилання скаржника на рішенням правління Акціонерного товариство "Укрзалізниця" від 02.04.2022 року та розпорядження №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року яким визначено, що до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках, зокрема, запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції. При цьому складання актів загальної форми щодо цього покладено на Залізницю, колегія суддів відзначає наступне.
Так, рішенням правління відповідача від 02.04.2022 року (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат Aкціонерного товариства "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні" (далі - Перелік).
До підрозділів відповідача зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022 року директора департаменту комерційної роботи Укрзалізниці від 05.04.2022 року, на яке посилається позивач та яким визначено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат Акціонерного товариства "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні.
У вказаних документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями російської федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов'язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.
Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених Переліком.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Проте, акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались.
При цьому, колегія суддів відзначає, що рішення правління Залізниці від 02.04.2022 року (протокол № Ц-54/42 Ком.т), є локальним (внутрішнім) нормативним актом відповідача, яке не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів та укладеного між сторонами договору.
Разом з цим, правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року №389-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 року №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Проте, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що під час комендантської години робота залізничних станцій Новомосковськ-Дніпровський та Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та під'їзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагісталь-Південь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд", що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів.
Натомість позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
За таких обставин, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів того, що затримка вагонів на під'їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежать.
При цьому, колегія суддів враховує, що правомірність стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.06.2023 року у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 року у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 року у справі № 904/2252/22, від 07.07.2023 року у справі №916/2613/22, від 13.09.2023 року у справі №908/1464/22.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції належним чином не мотивовано відхилення або неврахування відповідних доказів позивача, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/12842/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.01.2024 року у справі №910/12842/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/12842/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич