Справа №766/11549/23
н/п 1-кп/766/545/24
26.03.2024 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 30.11.2023 за №62023080200000206 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Суми, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину та мати, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на час вчинення кримінального правопорушення військовослужбовця військової служби за контрактом, водія 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її в посаді водія 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 18 листопада 2022 року самовільно залишив місце служби, а саме базовий табір військової частини НОМЕР_1 , який на той час дислокувався поблизу АДРЕСА_2 , та, як наслідок, ухилився від військової служби до 10 листопада 2023 року.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, не заперечував проти викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся у вчиненому.
Дав показання про те, що будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її в посаді водія 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог діючого законодавства, в умовах воєнного стану, 18 листопада 2022 року самовільно залишив місце служби, а саме базовий табір військової частини НОМЕР_1 , який на той час дислокувався поблизу АДРЕСА_2 , та, як наслідок, ухилився від військової служби до 10 листопада 2023 року. Зазначив, що припустився прикрої помилки і усвідомлює протиправність своїх дій, просив при вирішенні питання щодо призначення покарання застосувати більш м'яке покарання.
Оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи і, як встановлено судом, вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує таке.
Статтею 4 КК України регулюється чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Так, закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Статтею 5 КК України регулюється зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Так, ч. 2 цієї статті визначає, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
Конституційний Суд України вважає, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Стаття 58 Конституції України у закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України) (абз. 1-4 п. 5 Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення ст. ст. 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 ЦПК України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997)
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції чинній на час вчинення) за наявності кількох обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містить Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 « Про практику призначення судами кримінального покарання» у п. 8 призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м?якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.
Ч.1 ст. 58 КК України, передбачено, що покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.
Відповідно до ч.2 ст.58 КК України, із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, висловив намір продовжити службу в лавах Збройних Сил України з метою сприяння відсічі збройної агресії рф. Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, з огляду на той факт, що має постійне та зареєстроване місце проживання, родину. Обвинувачений свою вину визнав в повному об'ємі, жодних перешкод під час досудового розслідування не чинив, не намагався уникнути відповідальності, розкаявся у вчиненому, до обставин, що пом'якшують покарання суд відносить повне визнання свої вини останнім, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було.
Крім того, відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що мають місце не менше двох обставин, що пом'якшують покарання, а також безумовні та суттєві обставини, які характеризують особу обвинуваченого, що у свою чергу свідчить про достатність підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, пов'язане із позбавленням волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ст. 63 КК України не вбачається, та згідно ст.58 КК України замість позбавлення волі призначити службове обмеження для військовослужбовців із відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 відсотків в дохід держави,що у свою чергу відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого та на переконання суду буде достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід не обирався.
Речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 України та призначити покарання із застосуванням норми ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі статті 58 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,замість призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду з урахуванням обмежень, визначених ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1