Справа № 605/112/24
Іменем України
"02" квітня 2024 р. Суддя Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуц Р.О. розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №162709 від 07 березня 2024 року громадянин ОСОБА_1 у вищевказаний день близько 14 години 03 хвилин в м. Підгайці по вул. Міцкевича, керував транспортним засобом “RENAULT”, номерний знак “ НОМЕР_1 ”, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та в медичному закладі, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
У відповідності до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Змістом ч.1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, ним до суду подано клопотання, у якому просить закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що його було безпідставно зупинено працівниками поліції, а тому він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Працівником поліції, до матеріалів справи додано відеозаписи із відеореєстратора патрульного автомобіля та портативного відеореєстратора поліцейського, які містяться на DVD-R диску, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а також рапорт інспектора сектору моніторингу ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 07 березня 2024 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про його безпідставну зупинку поліцейськими, знайшло своє підтвердження під час розгляду вказаної справи.
Так, із дослідженого в судовому засіданні відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейського, який міститься на DVD-R диску видно, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції зазначив - анонімне повідомлення про те, що водій даного транспортного засобу керує ним з порушенням ПДР. На вимогу працівника поліції, ОСОБА_1 відмовився від проходження, у встановленому законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, з тих підстав, що його безпідставно було зупинено працівниками поліції. Вказане також підтверджується обставинами зазначеними у поданому ОСОБА_1 письмовому клопотанні.
Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 та пасажир його автомобіля неодноразово запитували, що саме водій порушив, однак працівник поліції постійно вказував, що йому це не відомо, при цьому висловлював якісь припущення.
Встановлено, що повідомлення від анонімного заявника про те, що білий бус (без зазначення його марки та моделі), номерний знак НОМЕР_2 їде з порушенням ПДР, надійшло на лінію 102, 07 березня 2024 року о 14 годині 03 хвилини, про що свідчить рапорт інспектора сектору моніторингу ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 07 березня 2024 року.
У вказаному рапорті не міститься конкретна інформація, яка свідчить про причетність водія до вчинення певного адміністративного правопорушення.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а також вбачається із досліджених у судовому засіданні відеозаписів, водій ОСОБА_1 , 07 березня 2024 року керував транспортним засобом ”RENAULT” (без зазначення моделі), білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .
Тобто, в даному випадку вищевказане анонімне повідомлення на лінію 102, не стосувалося порушення ОСОБА_1 вимог ПДР під час керування ним транспортним засобом, на який не було жодного орієнтування.
Як слідує із рапорта від 07 березня 2024 року отриману інформацію від анонімного джерела, було передано патрульному екіпажу поліції для відповідного реагування 07 березня 2024 року о 14 год 04 хв, при цьому патруль “Чарлі 11” прибув на місце о 14 год 05 хв, а згідно даних з відеореєстратора патрульного автомобіля та портативного відеореєстратора поліцейського, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено 07 березня 2024 року о 14 год 04 хв, тобто ще до отримання вказаним екіпажем поліції повідомлення про дану подію.
Згідно п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України18 грудня 2018 року №1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за №28/32999 (надалі - Інструкція) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;
2) охорони громадської безпеки та власності;
3) забезпечення безпеки осіб;
4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
У відповідності із підпунктом 3 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за: зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п.5 Розділу ІІ Інструкції).
За змістом Розділу ІІІ Інструкції відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ст.35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Суд, вважає слушними твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в частині того, що його зупинка поліцейськими, не відповідала вимогам закону, тобто була безпідставною.
Будь-яких даних які б свідчили про необхідність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , із зазначених вище підстав, в матеріалах справи немає.
Доказів правомірності дій працівників поліції, які містяться у вичерпному переліку підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, матеріали справи не містять.
Положенням ч.2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами підстав, які б могли слугувати саме причиною зупинки автомобіля відповідно до вимог ст.35 Закону України “Про Національну поліцію”, яким керував ОСОБА_1 і фактично таких причин не було.
На переконання суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, чи були наявні інші підстави, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення останнім будь-якого адміністративного правопорушення, яке б могло бути підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням.
Відповідно до широкого розуміння доктрини “плодів отруєного дерева”, будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина “плодів отруєного дерева” зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №162709 від 07 березня 2024 року за ч.1 ст.130 КУпАП відносно останнього, є недопустимим доказом.
Ті обставини, які викладені у письмовому клопотанні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, жодним чином не спростовуються матеріалами справи.
Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом настає за умов керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною другою ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Згідно ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції “з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням”.
Таким чином, беручи до уваги те, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення правопорушення, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом ”поза розумним сумнівом”, зміст якого також сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), ст.ст.8, 62 Конституції України, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Підгаєцький районний суд Тернопільської області.
Суддя: Р. О. Горуц