Справа № 602/278/24
Провадження № 3/602/260/2024
"27" березня 2024 р. Суддя Лановецького районного суду Тернопільської області Радосюк А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №1(м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм ПП Черній Анастасія, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності -
за 1 ст.130 КУпроАП,
До провадження Лановецького районного суду Тернопільської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпроАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 450611 від 08.03.2024 року вбачається, що 08.03.2024 року о 22 год. 34 хв. в м.Ланівці по вул. Вишнівецькій Кременецького району Тернопільської області ОСОБА_1 керував автомобілем HONDA CR-V д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор «Drager 6820» на місці зупинки транспортного засобу, результат позитивний 1,61‰, додатковий огляд проводився у лікувальному закладі в м.Ланівці по вул.Шевченка,30 за допомогою приладу Алкофор 505, чим порушив п.22.9а ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що 08.03.2024 року він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпроАП, а обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначив, що всупереч вимогам Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 9.11.2015, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у нього, а тому вважає що у працівників поліції були відсутні підстави для проведення його огляду на стан сп'яніння. Просить провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , якому інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпроАП, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції настає.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9 (а) ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.4 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.
Ст. 266 КУпАП визначено процедуру такого огляду, зокрема, огляд водія на стан алкогольного спяніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного спяніння поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатом огляд проводиться в закладі охорони здоровя. В силу вимог вищезгаданої статті, а також п.4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року огляд водія на стан алкогольного спяніння проводиться на місці зупинки транспортного засобу. Водій, що відмовився від проведення такого огляду чи не погодився з його результатом направляється поліцейським для проведення відповідного огляду до відповідного закладу охорони здоровя ( ці положення продубльовані у п.6 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоровя поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки спяніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що передбачено п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року та п.6 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року.
З матеріалів відеофіксації, долучених до матеріалів справи, вбачається, що
ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння та був направлений для проведення огляду до закладу охорони здоров'я.
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 09.03.2024 року КНП «Лановецька міська лікарня», вбачається, що ОСОБА_1 не дотримався інструкцій лікаря та симулював проходження огляду .
Цим доказом підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного спяніння, тобто порушення вимог п.2.5 ПДР України, проте, розкриваючи зміст вчиненого ним адміністративного правопорушення посадова особа, що склала адмінпротокол, вказала на керування водієм у стані алкогольного спяніння та одночасне порушення ним вимог п.2.5(відмова від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного спяніння) та п.2.9 а ПДР України(керування автомобілем у стані алкогольного спяніння), що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки огляд водія поліцейськими за допомогою технічного приладу, з яким він не погодився, не є доказом того, що він перебував у стані алкогольного спяніння.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд також враховує висновки Конституційного Суду України від 26.05.2015р. по справі №1-11/2015, де в п.2.1 мотивувальної частини рішення, зазначено, що: «...згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративне правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245)».
Статтями 3,8 Конституції України проголошено, що людина, її права і свободи людини та їх гарантії визнаються в Україні найвищою цінністю, визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Враховуючи вищенаведене, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284 КУпроАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпроАП - закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпроАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: А. В. Радосюк