02.04.2024
Справа № 522/20388/23
Провадження № 1-кп/522/898/24
Іменем України
2 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в обвинувальному акті у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023163510000446 від 30.05.2023 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, з незакінченою вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 ч. 1 КК України,
учасники процесу:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 ч. 1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . мотивуючи його тим, що відносно ОСОБА_3 існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та за результатами розгляду справи у суді йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, що свідчить про наявність ризику переховуватись від суду. Крім того, він може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою отримання доходу.
Захисник заперечувала проти продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважала, що прокурором не було доведено продовження існування ризиків протиправної поведінки відносно ОСОБА_3 Просила змінити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши думку учасників процесу вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 2 червня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні на строк до 29 липня 2023 року та встановлено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків.
6 лютого 2024 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 6 квітня 2024 року.
Відповідно до статті 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені раніше ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 статті 177 КПК України, а саме, що він може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання доходу.
З огляду на статтю 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей.
Що стосується ОСОБА_3 , то суд бере до уваги, що він обвинувачується у скоєні особливо тяжкого злочину, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років та розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Також, слід зазначити, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування останнього від суду, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім цього, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 продовжує існувати ризик передбачений статтею 177 ч.1 п.5 КПК України, а саме - обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання доходу, оскільки ОСОБА_3 не працевлаштований, немає законних джерел доходу для існування.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв?язків, будь яких зв?язків з іншою країною, або наявність зв?язків в іншому місці.
3 огляду на наведене, оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, постійного джерела доходу, суд вважає переконливими доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю, та обумовлюють продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у виді тримання під вартою.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання доходу.
Обставин, передбачених статтею 178 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 судом не встановлено.
Інші, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В силу вимог ст. 183 ч.4 п.1 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави ОСОБА_3 , оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею 115 ч.1 КК України, вчиненого із застосуванням насильства.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 182-183, 197, 314-315 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 ч.1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 1 червня 2024 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1