справа № 521/12093/19
провадження № 2/521/44/24
19 березня 2024 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Родіоновій Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними, посилаючись на те, що 05 лютого 1997 року державним нотаріусом Сьомої нотаріальної контори Шевіріною було посвідчено Договір дарування між нею та відповідачем квартири, розташованої у АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що зазначеному договору передувала усна домовленість, що через деякий час вона отримає у власність від відповідача майно, або грошові кошти; 08 лютого 2006 року ОСОБА_2 виконала свій обов'язок, та подарувала, а позивач прийняла в дар земельну ділянку, площею 0,0762 га, що розташована по АДРЕСА_2 . Через деякий час ОСОБА_2 запропонувала здійснити «передарування», а саме повернути у власність собі подаровану земельну ділянку, пообіцявши взамін інший об'єкт нерухомості, або грошові кошти, визначені у розписці у розмірі, а саме 20000(двадцять тисяч) доларів США, гарантією виконання взятих на неї обов'язків було те, що позивач і на сьогоднішній день проживає у квартирі в АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що пропозицію вона прийняла та 29 листопада 2007 року, Масловою Марією Вячеславівною - державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори було посвідчено розривання раніше укладеного договору дарування земельної ділянки, площею 0,0762 га, що розташована по АДРЕСА_2 . В подальшому, протягом тривалого часу, відповідачем декількома платежами було погашено половину передбаченої суми за квартиру, а саме - 10000 (десять тисяч) доларів США. У 2017 році позивач звернулася до відповідача з вимогою негайно погасити заборгованість, однак, вона просила зачекати ще деякий час, оскільки, за її словами, вона, мала проблеми з кредитами. Задля підкріплення слів документально, позивачем було затребувано у неї документ, яким би вона підтверджувала свої наміри зі сплати боргу. Так, 02.03.2017 року вона написала розписку(лист), у якій, тому числі було обумовлено продовження строку позовної давності.
Позивач вказує, що станом на день подання позову, відповідач сплатила всього 1000 (тисячу) доларів США з 2017 року, у загальній сумі сплатила 11000 (одинадцять тисяч) доларів США, тобто наразі, відповідач не виконала свої зобов'язання та не сплатила позивачу грошову суму за квартиру у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) доларів США.
Також позивач зазначає, що сторонами фактично було обрано оформлення правовідносин саме через договори дарування у цілях економії грошових коштів на державному миті, але фактично, між ними було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , проте за наслідками вчиненого правочину, відповідачем не було виконано зобов'язання зі сплати грошових коштів за даний правочин, у зв'язку з чим договір дарування має бути визнаний удаваний, підлягає розірванню, та має бути припинено право власності відповідача на спірну квартиру,
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати договір дарування від 05 лютого 1997 року між нею та відповідачем, посвідчений Державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори Шевиріною А.О., квартири розташованої у АДРЕСА_1 - удаваним, як такий, що вчинений сторонами для приховання договору купівлі-продажу, який вони, насправді вчинили; визнати, що між сторонами: ОСОБА_1 - з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_2 - з іншої сторони (покупець), замість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого Державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори Шевиріною А.О. - фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири; розірвати удаваний договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого Державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори Шевиріною А.О.; припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; витрати по справі покласти на відповідача.
ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 286 880,00 грн. (що є еквівалентом 11000,00 дол. США станом на 9.11.2021 року) у якості грошових коштів, що були сплачені на виконання правочину з відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати стягнути пропорційно із задоволенням позовних вимог сторін спору.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2022 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання договорів дарування удаваними.
Позивач за первісним позовом та відповідач за об'єднаним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву, відповідно до якої просила суд справу розглянути за її відсутності за наявними у справі матеріалами.
Відповідач за первісним позовом та позивач за об'єднаним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву, відповідно до якої просила суд розглядати справу без її участі за наявними матеріалами, проти позову заперечує .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними та про задоволення об'єднаного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що 05 лютого 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар ізольовану квартиру під номером АДРЕСА_1 , та складається в цілому з двох жилих кімнат та підсобних приміщень, корисною площею 45.0 кв.м, загальною площею 45.0 кв. м., в тому числі житловою площею 28.4 кв.м.
Вказаний договір посвідчено Шевиріною А.О. , державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №3-395.
Відповідно до договору дарування від 08 лютого 2006 року, який посвідчено Гур'яновою Л.Г. , державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-397, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар земельну ділянку, площею 0,0762 га, що розташована по АДРЕСА_2 .
Відповідно до угоди від 29 листопада 2007 року, яка посвідчена Масловою Марією Вячеславівною , державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрована в реєстрі за №1-3226, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вищевказаний договір дарування земельної ділянки розірвали.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1. ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (ст.235 ЦК України).
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом ст.ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві зазначає, що договір дарування від 05 лютого 1997 року між нею та ОСОБА_1 був укладений з метою приховування договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим вона погоджується із заявою про уточнення позовних вимог, не заперечує проти її задоволення та просить стягнути з ОСОБА_1 286880,00 грн. (що є еквівалентом 11000,00 дол. США станом на 9.11.2021 року) у якості грошових коштів, що були сплачені на виконання правочину з відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи також містять клопотання адвоката Клименко Олега Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 від 25 серпня 2022 року, відповідно до якого вимоги уточненої позовної заяви позивача визнаються повністю.
25 серпня 2022 року до суду також подано клопотання адвоката Ярошенко Анастасії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до якого вимоги зустрічної позовної заяви в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, що були сплачені за квартиру визнаються у повному обсязі.
19 березня 2024 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача, в якому вказала, що заперечує проти позову, однак не надала суду жодних доказів цих заперечень, пояснень щодо вимог зустрічної позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Сторонами не заперечується факт сплати ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_1 у розмірі 286880,00 грн. (що є еквівалентом 11 000,00 дол. США станом на 9.11.2021 року) на виконання правочину з відчуження квартири.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 203, 215, 235, 626-628, 638, 651, 655, 717 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76, 81, 82, 89, 141, 265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними - задовольнити.
Визнати договір дарування від 05 лютого 1997 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Шевиріною А.О., зареєстрований в реєстрі за №3-395, квартири розташованої у АДРЕСА_1 - удаваним, як такий, що вчинений сторонами для приховання договору купівлі-продажу, який вони, насправді вчинили.
Визнати, що між сторонами: ОСОБА_1 - з однієї сторони (продавець) і ОСОБА_2 - з іншої сторони (покупець), замість договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Шевиріною А.О., зареєстрованого в реєстрі за №3-395, фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири.
Розірвати удаваний договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого Державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Шевиріною А.О., зареєстрований в реєстрі за №3-395.
Припинити право власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 286880,00 грн. (що є еквівалентом 11 000,00 дол. США станом на 9.11.2021 року) у якості грошових коштів, що були сплачені на виконання правочину з відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
19.03.24