Справа № 521/27002/23
Номер провадження:1-кс/521/1027/24
29 березня 2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК,
підозрюваного в кримінальному провадженні за № 12023162470001745 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,
Слідчий СВ ВП № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України. Відповідно до клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.12.2023, приблизно о 02 год. 20 хв., точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився в приміщенні бару «Пивна», який розташований в будинку АДРЕСА_3 , де також знаходилась малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння.
В цей час, у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на сексуальне насильство малолітньої ОСОБА_6 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті та порушення її нормального фізичного, психологічного розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на сексуальне насильство з використанням безпорадного стану малолітньої ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , перебуваючи на одному із диванів, який був розташований в приміщенні вказаного бару, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 не досягла чотирнадцяти років, та усвідомлюючи, що вона за своїм безпорадним станом не могла чинити опір, підійшов до малолітньої ОСОБА_6 , яка лежала на дивані, сів поряд із нею та зняв її одяг та спідню білизну.
В подальшому, ОСОБА_4 ліг зверху на ОСОБА_6 , яка перебувала у положенні лежачи на спині на поверхні дивану, та оголивши свій статевий орган, почав торкатись ним піхви ОСОБА_6 , в результаті чого, в ОСОБА_4 настала еякуляція, яку він спрямував на поверхню живота та верхнього одягу ОСОБА_6 , із використанням безпорадного стану останньої, за якого ОСОБА_6 не спроможна була чинити належний психологічний та фізичний опір ОСОБА_4 з метою припинення щодо себе протиправних дій.
Таким чином, ОСОБА_4 насильно задовольнив свою статеву пристрасть, шляхом здійснення дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло ОСОБА_6 .
Продовжуючи свої неправомірні дії, об'єднані єдиним злочинним умислом, направлені на сексуальне насильство ОСОБА_6 , яка не досягла чотирнадцяти років, з метою задоволення своєї статевої пристрасті та порушення її нормального фізичного, психологічного розвитку, шляхом посягання на її статеву недоторканість, 12.12.2023, приблизно о 05 год. 50 хв., точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалось, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні однієї із кімнат квартири АДРЕСА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті задоволення власної статевої пристрасті, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 не досягла чотирнадцяти років, та усвідомлюючи, що вона за своїм безпорадним станом не могла чинити опір, підійшов до дивану, на якому перебувала малолітня ОСОБА_6 у положенні лежачи на спині, ліг поряд та знову почав торкатись ним піхви ОСОБА_6 , в результаті чого, в ОСОБА_4 настала еякуляція, яку він знову спрямував на поверхню живота та верхнього одягу ОСОБА_6 , із використанням безпорадного стану останньої, за якого ОСОБА_6 не спроможна була чинити належний психологічний та фізичний опір ОСОБА_4 з метою припинення щодо себе протиправних дій.
Таким чином, ОСОБА_4 насильно задовольнив свою статеву пристрасть, шляхом здійснення дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло ОСОБА_6 .
Обґрунтовано повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні злочину ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_6 , протоколом допиту огляду речі, а саме мобільного телефону ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , висновком судово-медичної (цитологічної) експертизи мазків зі статевого органу ОСОБА_4 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (за ч. 1 ст. 177 КПК України) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
ОСОБА_4 згідно зі ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність офіційного працевлаштування, тобто постійного джерела доходу, відсутність на утриманні дітей та інших осіб, які не можуть бути залишені без його піклування, тобто відсутність соціальних зв'язків, наявний ризик його ухилення від органу досудового розслідування та від суду , що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність у провадженні малолітньої потерпілої та свідка, маючи психологічний вплив на потерпілу як старшого за віком, а також наявність у провадженні малолітнього свідка, якого підозрюваний знає особисто, може знати її місце мешкання, а також те, що злочин було вчинено із застосуванням насильства, в сукупності вказує на те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, перебуваючи на волі останній матиме можливість незаконно впливати на даних осіб та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, обставини за яких вчинено злочин, та схильність підозрюваного до насильства, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_4 неодноразово здійснював дії сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_6 , можна стверджувати про наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення перебуваючи в суспільстві, тобто існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання його під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у нашому випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 мотивуючи клопотання тим, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Тобто, у положеннях даної статті наголошується на тому, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, вина особи не є ще доказаною. Відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК України слідчий суддя, суд під час здійснення кримінального провадження, й зокрема під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінюють докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Під час обрання запобіжного заходу суд не повинен досліджувати питання доведеності вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу не повинен обґрунтовувати вину особи, оскільки на вимогу п.1ч.1 ст.178 КПК України він лише оцінює вагомість доказів, або їх достатність, переконливість. У такому випадку, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановлює достатньо чи недостатньо доказів, наданих стороною обвинувачення щоб вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Досліджувати сутність доказів, викладених у клопотанні про застосування запобіжних заходів, або сутність доказів наданих стороною захисту, слідчий суддя не повинен. Фактично слідчий суддя перевіряє кількісну складову, а не якісну.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої, на даному етапі, підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, саме вказаний ризик був доведений прокурором під час судового розгляду.
При цьому ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) підтверджується тяжкістю злочинів у вчинені яких підозрюється ОСОБА_4 .
Вказана позиція, також, зазначена у рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії», (№7064/05 від 01 червня 2006 року) де зазначено, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя та вчинення нових злочинів. Проте, в цьому рішенні також зазначено, що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до увагу тільки тяжкість злочину. В зв'язку з викладеним слідчий суддя наводить і інші доводи з цього приводу.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме оцінюючи ступень міцності соціальних зв'язків підозрюваного за місцем його мешкання. Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 має постійне місце мешкання на території м. Одеси; не являється інвалідом, не страждає будь-якими тяжкими захворюваннями; є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_4 буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.
Відповідно до частини 4 пункту 1 статті 183 КПК України суд не визначає розмір застави, оскільки злочини які інкримінуються підозрюваному вчиненні із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 27.05.2024, тобто в межах строків досудового розслідування, без права внесення застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1