Справа № 308/4745/24
1-кс/308/1505/24
15 березня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця Закарпатської області, м. Ужгород, тимчасово не працюючого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.3 ст.135 КК України,
- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Слідчий СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу - тримання під вартою строком 60 діб.
Із внесеного клопотання, слідує, що у період часу із 13.11.2023 по 23.11.2023 (точного часу слідством не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання зі своєю матір'ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті неприязних стосунків з останньою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс останній не менше 10 (десяти) ударів невстановленими тупими предметами, якими могли бути затиснуті в кулак та обуті ноги, в різні частини полови та тулуба, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах правої вилично-щічної ділянки, лівої (та правої нижньої повіки, правого крила носа, лівої щічної ділянки, передньої поверхні грудної клітини; крововиливів у м'які тканини в потиличній, правій скроневій і лівій лобно-тім'яній ділянках голови, які стосовно живих осіб гають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою згідно з п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженнях Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я, і є прижиттєвими; вогнищевий внутрішньо мозковий паравентрикулярний забій правої півкулі з явищами енцефаломаляції, який стосовно живих осіб тягне за собою розлад здоров'я тривалістю більше 21-го дня і за цією ознакою згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженнях Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, є прижиттєвим і може знаходитися в опосередкованому зв'язку з настанням смерті.
Відповідно до висновку експерта опосередкований зв'язок з безпосередньою причиною смерті слід розуміти як можливий розвиток у клінічному перебігу черепно-мозкової травми даної важкості так патологічних станів як розлад свідомості різного ступеню, зниження рухливих функцій, зниження здатності до об'єктивної самооцінки власного стану здоров'я та потреб свого організму і таке інше, які не знаходяться у прямої причинно-наслідковому зв'язку із загальним переохолодженням тіла як безпосередньої причини настання смерті, але у разі розвитку вказані патологічних станів могли сприяти настанню загального переохолодження тіла. У разі належного догляду та надання медичної допомоги гр. ОСОБА_7 , могла продовжувати жити.
Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_7 без свідомості пролежала на підлозі у одній із кімнат зазначеної квартири поки 23.11.2023 не доставили до лікарні.
За таких обставин, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Крім цього, у цей же період часу ОСОБА_4 , після нанесенні зазначених тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_8 , з якою проживав однією сім'єю, діючи зі злочинною недбалістю, залишив останню на підлозі приміщені вказаної квартири без допомоги, розуміючи, що потерпіла ОСОБА_7 знаходиться у безпорадному стані, без свідомості, яка без сторонньої допомоги не має змоги прийняти ефективні міри для самозбереження внаслідок безпорадного стану і несприятливих погодних умов пов'язаних із низькою температурою навколишнього середовища, ОСОБА_4 залишив потерпілу у непристосованому для проживання приміщенні вказаної квартири, у якій не працювало опалення, внаслідок чого поставив потерпілу у небезпечний для життя стан, при цьому маючи таку можливість, не надав її допомогу, а також не повідомив про вказане сторонніх осіб, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_7 померла через загальне переохолодження організму внаслідок дії надмірно низької зовнішньої температури.
Відповідно до висновку експерта смерть громадянки ОСОБА_7 , настала внаслідок загального переохолодження організму внаслідок дії надмірно низької зовнішньої температури. Дана причина смерті підтверджується виявленням при судово-медичному дослідженні карміново-червоного кольору легені на розрізі з одиничними розлитими червонуватими плямами на їх поверхні; крововиливів в слизовій оболонці нирок; та при гістологічному дослідженні вогнищевих некротичних змін в канальцях нирок (фігури Касьянова), «фігур колосків» - в легенях, повнокрів'ям внутрішніх органів, ознаками загального виснаження організму.
За таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, у разі, коли той, сто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.
Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованому ОСОБА_4 , злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протокол заяви, протоколом допиту потерпілої, протоколами допитів свідків, висновками експертів, протоколами огляду місця події та іншими доказами.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Орган досудового розслідування вважає, що наявні достатні підстави для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та недостатньо буде застосування інших більш м'яких заходів, виходячи з наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі наведеного слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні, просила обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи слідує, що СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024071030000018, відомості про яке 23.11.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135, ч.1 ст.122 КК України.
У рамках даного кримінального провадження 12.03.2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.3 ст.135 КК України.
За ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як роз'яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. У п. 13.3 даної постанови зазначено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не повязаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.3 ст.135 КК України, один з яких відноситься до категорії тяжкого злочину і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років..
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушенні повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протокол заяви, протоколом допиту потерпілої, протоколами допитів свідків, висновками експертів, протоколами огляду місця події та іншими доказами
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною інкримінованого їй злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинах на даній стадії досудового розслідування.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 не одружений, не має дітей, раніше не судимий
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказані ризики, на думку слідчого судді, доводяться вагомістю доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують,та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів слідства, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, не одружений, дітей не має.
Окрім цього щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні то слідчий суддя вважає його обґрунтованим, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою дачі ними завідомо неправдивих показів чи відмови від дачі показів.
Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На даний час існує реальна необхідність допиту свідків, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об'єктивна реальність ризику можливого впливу підозрюваного на свідків.
Тому, на думку слідчого судді, існування ризику можливого переховування ОСОБА_4 від органів досудового слідства та вплив на свідків, які не допитані в ході судового розгляду справи, залишається високим.
Враховуючи зазначене, а також тяжкість вчиненого підозрюваним злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на викладене, та враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.3 ст. 135 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України
На думку слідчого судді, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
З урахуванням норми п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця Закарпатської області, м. Ужгород, тимчасово не працюючого, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, ч.3 ст.135 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 14 год. 15 хв., 15.03.2024 року.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , закінчується 10 травня 2024 року, включно
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1