пр. № 2-з/759/61/24
ун. № 759/5467/24
02 квітня 2024 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Ул'яновська О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Територіальний сервісний центр 3246 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про поділ спільного майна подружжя,
у березні 2024 р. позивач звернувся до суду із зазначеною заявою, просить суд накласти арешт на транспортний засіб VOLKSVAGEN PASSAT, 2012 року випуску, об?єм двигуна 1968 , номер кузова НОМЕР_2 , який був перереєстрований 29.12.2023 р. в ТСЦ 3246 ( АДРЕСА_1 ) на підставі договіру купівлі - продажу №3246/2023/4222494 від 29.12.2023 на ім?я ОСОБА_3 .
Заяву обґрунтовує тим, що сумісні та узгоджені дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушили цивільне право позивач - право спільної сумісної власності. Відповідачі позбавили позивача права на транспортний засіб -VOLKSVAGEN PASSAT, 2012 року випуску, об?єм двигуна 1968 , номер кузова НОМЕР_2 . Крім того, дії відповідачів мають ознаки обману, оскільки власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказаного транспортного засобу є батьком - ОСОБА_2 , він не має посвідчення водія та не вміє керувати транспортними засобами. У свою чергу, станом на 29.12.2023 ОСОБА_2 систематично користується вказаним транспортним засобом, управляє ним як водій, тобто це відбувається без змін, так саме, як він систематично робив, починаючи з дати придбання 23.05.2023 цього автомобіля і до моменту укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля 29.12.2023, а тому є підстави вважати, що даний автомобіль, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тому позивач вважає за необхідне просити суд про вжиття заходів забезпечення пред'явленого ним позову.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем наведено обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, надано належні та допустимі докази, а тому суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору, стосуються предмету позову, а тому за наявності наданих позивачем доказів є підстави допускати ймовірність реалізації відчуження об'єкту нерухомого майна, який є предметом спору, чим може ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, що зумовлює вжиття судом заходів забезпечення накладення арешту.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 149-155, 260, 261,354 ЦПК України,-
заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Територіальний сервісний центр 3246 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним та про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб VOLKSVAGEN PASSAT, 2012 року випуску, об?єм двигуна 1968 , номер кузова НОМЕР_2 , який був перереєстрований 29.12.2023 р. в ТСЦ 3246 ( АДРЕСА_1 ) на підставі договіру купівлі - продажу №3246/2023/4222494 від 29.12.2023 на ім?я ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст ухвали суду складено 02.04.2024.