СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/706/23
пр. № 2/759/317/24
27 лютого 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі судових засідань Ткачук К.В.,
за участі представника позивача Семенченка Р.О. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 3% річних,
11.01.2023 р. представник позивача Семенченко Р. О. засобами поштового зв'язку звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно 3% річних, що становить 8131, 10 дол. США, а також судовий збір у розмірі 2684 грн. Позов обґрунтовано невиконанням рішення суду та наявністю фактичної заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.01.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив.
22.02.2023 р. від адвоката Томіна О.О., який представляє інтереси ОСОБА_6 надійшов відзив у якому вказується, що позивачем не надано доказів підтвердження правонаступництва юридичної особи, посилається на факт відсутності будь-яких заборгованостей ОСОБА_6 перед позивачем, що підтверджується відповідною довідкою ПАТ Акціонерного банку "Укргазбанк". Крім того, просить застосувати позовну давність, оскільки з 22.08.2019 р. почався трирічний строк, в межах якого позивач має право звернутись з позовом до відповідача.
06.03.2023 р. від адвоката Голяр І.С., який представляє інтереси ОСОБА_5 надійшов відзив у якому зазначається, що позивач не надав підтвердження обставин правонаступництва щодо Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", позивачем не доведено наявності заборгованості, оскільки вона відсутня, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2009 р. у справі №2-2704/09 та довідкою, виданої позивачем. Також просить застосувати положення про позовну давність.
13.03.2023 р. від адвоката Подолянко Т.В., яка представляє інтереси ОСОБА_4 надійшов відзив у якому вказується, що по-перше, заборгованість за кредитним договором №182-Ф/07 та за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2009 р. у справі №2-2704/09, яким виконано погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, відсутня. Звернувши стягнення на предмет іпотеки позивач задовольнив свої вимоги в повному обсязі, а відтак зобов'язання вважається припиненим. По-друге, вимоги до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки задоволення судом позову про стягнення заборгованості за кредитним договором припинило його дію та відповідно припинило дію договору поруки. Просить застосувати положення щодо позовної давності.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.06.2023 р. здійснено перехід з розгляду справи зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін. Витребувано від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження з примусового виконання рішення Святошинського районного суду місті Києва від 28.10.2009 р. №2-2704/09. Витребувано від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» належним чином засвідчені копії договору іпотеки від 21.08.2007 р. та додаткового договору №1, документи, що підтверджують стягнення на предмет іпотеки за вказаним договором від 21.08.2007 р., отримання коштів від продажу предмета іпотеки.
18.07.2023 р. представником позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» у судовому засіданні надано суду витребовувані докази.
22.09.2023 р. від Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано витребовувані матеріали виконавчого провадження.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
У судовому засіданні представники відповідачів адвокати Подолянко Т.В., Томін О.О. заперечують проти позову, просять відмовити у задоволені позовних вимог.
У судове засідання представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Голяр І.С. не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Судом встановлено, що 21.08.2007 р. між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 182-ф/07.
За умовами п. 1.1. даного кредитного договору, банк надав відповідачу кредит у розмірі 60000,00 доларів США на строк з 21 серпня 2007 року по 21 серпня 2019 року із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних.
21.08.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» було укладено договір поруки № 182-П-1/07 із ОСОБА_5 . А також 21.08.2007 року укладено договір поруки № 182-П-2/07 із ОСОБА_6 .
Згідно п. 5 вказаний договір дійсний до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за договором не пред'явить право вимоги до поручителя.
Окрім цього, 21.08.2007 р. між ВАТ АБ «Укргазбанк» з однієї сторони та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з другої сторони, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В.
Згідно п.1.1 договору іпотеки, дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №182-ф/07 від 21.08.2007 року, (а також будь-якими додатковими угодами до нього) укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем 1, за умовами якого іпотекодавець 1 зобов'язаний іпотекодержателю не пізніше 21 серпня 2019 року повернути кредит у розмірі 60000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.
Згідно п.2.1.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_2 .
У подальшому договором про внесення змін №1 до договору іпотеки без оформлення заставної, посвідченого Морозовою С.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.08.2007 р. за реєстроваим №кдз-4030, внесено зміни до п.1.1 договору щодо розміру кредиту, який підлягає поверненню - 97362,00 доларів США.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, банк звернувся з позовом до Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з нього заборгованості.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2009 року у справі № 2-2704/09 позов банку задоволено повністю. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 солідарно на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №181-ф/07 від 21.08.2007 р. у сумі 94030,70 доларів США і 19150,75 коп., та сплачений судовий збір у сумі 1700 грн., і витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягенння на предмет іпотеки за договором від 21.08.2007 р., а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Як вбачається з протоколів про проведення прилюдних торгів №26-0225/12, №26-0226/12, №26-0227/12, №26-0228/12 від 19.10.2012 р. квартиру АДРЕСА_3 реалізовано на прилюдних торгах.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 28.08.2018 р. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8 .
Відомості з державного реєстру іпотек за вказаним нерухомим майном відсутні.
Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 07.03.2023 р. за ОСОБА_4 інформація відсутня.
Згідно довідки, виданої АБ "Укргазбанк" №5-45/569/2020 від 02.11.2020 р. у ОСОБА_6 перед АБ "Украгазбанк" відсутня заборгованість за кредитними операціями.
Згідно довідки, виданої ПАТ АБ "Украгазбанк" №124/38514/2020 від 11.12.2020 р. у ОСОБА_5 відсутня заборгованість перед АБ "Украгазбанк".
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження виконавче провадження №62782948 за виконавчим листом №2-2704/2009 від 25.11.2009 р. щодо ОСОБА_6 завершено 19.06.2023 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження №62783292 за виконавчим листом №2-2704/2009 від 25.11.2009 р. щодо ОСОБА_5 завершено 19.06.2023 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Виконавче провадження №52288314 за виконавчим листом №2-2704/2009 від 25.11.2009 р. щодо ОСОБА_4 закінчено 27.02.2020 р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" - у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, між сторонами наявний спір щодо порядку виконання грошового зобов'язання, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 05.06.2003 N 898-IV "Про іпотеку" (далі Закон N 898) та інших нормативно-правових актів.
Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі N 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі N 686/21962/15-ц.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть визначатися у рішенні суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК, зокрема договорів.
За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599-601, 604-609 ЦК) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону N 898 іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону N 898).
Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ст. 17 Закону N 898).
Відповідне регулювання наведено також у ст. 593 ЦК.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону N 898 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону N 898 в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі N 361/7543/17.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону N 898 реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 47 Закону N 898 якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом. Подібна за змістом норма передбачена і ч. 4 ст. 591 ЦК.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.10.2009 року у справі № 2-2704/09 стягнуто з відповідачів солідарно на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №181-ф/07 від 21.08.2007 р. у сумі 94030,70 доларів США.
Сума одержана від реалізованого предмету іпотеки на прилюдних торгах є меншою аніж розмір заборгованості, встановлений рішенням суду.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №181-ф/07 від 21.08.2007 р. нарахування 3% річних здійснювалось за період з 12.03.2017 р. по 23.02.2022 р. на суму 55286,32 доларів США.
Разом із цим, ні з матеріалів справи, ні представником позивача у судовому засіданні не доведено підстав виникнення та вирахування банком суми заборгованості - 55286,32 доларів США на яку здійснювалось нарахування в порядку ст. 625 ЦК України, період нарахування та кількість днів прострочення.
Окрім того, представник позивача не зміг пояснити суду наявність у матеріалах справи довідок, виданих АБ "Укргазбанк" про відсутність у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитними операціями.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням усього вищевикладеного, на основі повно та всебічно досліджених доказів, оцінивши їх належність, достатність, достовірність та логічний взаємозв'язок, прийнявши до уваги правовідносини, що випливають з фактичних обставин справи та норми Закону, що підлягають до його правозастосування, виходячи з того, що виконавчі провадження щодо борника ОСОБА_4 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішенням суду, наявність у матеріалах справи довідки про відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будь-яких заборгованостей перед банком, беручи до уваги неможливість представником банку пояснити підстав виникнення та вирахування суми заборгованості на яку здійснюється нарахування 3% річних, у задоволені позову слід відмовити з підстав необгрунтованості.
Враховуючи наведене в сукупності та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд доходить висновку що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, а тому у задоволені позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволені позовних вимогПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 3% річних, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя І.Ю. Єросова