Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/3138/24
26 березня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 42023102070000220 від 15.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна,
У березні 2024 року прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023102070000220 від 15.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Вказане кримінальне провадження зареєстровано на підставі матеріалів Головного управління з протидії системним загрозам управління державою ДЗНД СБ України, про те, що група осіб за попередньою змовою, шахрайським шляхом заволоділи об'єктами нерухомого майна на території міста Києва.
На виконання доручення прокурора встановлено групу осіб, яка причетна до здійснення протиправних реєстраційних дій в інтересах третіх осіб за грошову винагороду. Вищевказані особи, користуючись своїми зв'язками в Міністерстві юстиції України та серед державних реєстраторів, нотаріусів та адвокатів підшукують клієнтів, які бажають здійснити неправомірні реєстраційні дії щодо майна або корпоративних прав, та в подальшому вчиняють в їхніх інтересах незаконні реєстраційні дії всупереч чинним нормам законодавства у сфері державної реєстрації, використовуючи при цьому, підроблені документи (рішення судів, витяги, договори, довідки тощо).
В ході досудового розслідування, 15.03.2023 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва № 758/2942/24 від 12.03.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , з метою виявлення та вилучення документів.
Під час обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон IPhone 13 PRO MAX в сірому кольорі, що належить ОСОБА_4 , що запаковано до сейф-пакету EXP 0126856; коробка з мобільного телефону IPhone 13 PRO MAX IMEI/MEID НОМЕР_1 ; IMEi2: НОМЕР_2 , що запаковано до сейф-пакету EXP 0126834; опис поштового вкладення на 1 арк; клопотання про визнання правочинів недійсними, скасування акту та постанови приватного виконавця, витребування майна з додатками в прошитому стані; заперечення проти клопотання позивача на 2 арк; адвокатський запит у 4 примірниках на 4 арк; копія ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_6 на 1 арк.; відповідь на адвокатський запит від Державного архіву м. Києва з додатками на 3 арк; ноутбук Lenovo L0R W s/n LR0BPACN, що запаковано до сейф-пакету EXP 0370556.
Слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві 15.03.2024 винесено постанову про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України.
У клопотанні ставиться питання про накладення арешту на майно, яке було вилучено 15.03.2024, під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив про задоволення клопотання.
Власник майна адвокат ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, надали письмові пояснення та просили відмовити у його задоволенні.
Вислухавши прокурора, власника майна та його представника, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
У відповідності до ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Як встановлено слідчим суддею, 15.08.2023 внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42023102070000220 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому відділу Подільського УП ГУНП у місті Києві.
15.03.2023 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва № 758/2942/24 від 12.03.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , з метою виявлення та вилучення документів.
Під час ході обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон IPhone 13 PRO MAX в сірому кольорі, що належить ОСОБА_4 , що запаковано до сейф-пакету EXP 0126856; коробка з мобільного телефону IPhone 13 PRO MAX IMEI/MEID НОМЕР_1 ; IMEi2: НОМЕР_2 , що запаковано до сейф-пакету EXP 0126834; документи, а саме: опис поштового вкладення на 1 арк; клопотання про визнання правочинів недійсними, скасування акту та постанови приватного виконавця, витребування майна з додатками в прошитому стані; заперечення проти клопотання позивача на 2 арк; адвокатський запит у 4 примірниках на 4 арк; копія ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_6 на 1 арк; відповідь на адвокатський запит від Державного архіву м. Києва з додатками на 3 арк; ноутбук Lenovo L0R W s/n LR0BPACN, що запаковано до сейф-пакету EXP 0370556.
Слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві 15.03.2024 винесено постанову про визнання вищевказаних речей та документів речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що метою накладення арешту є забезпечення додаткового дослідження, збереження речових доказів до прийняття остаточного рішення у справі.
Згідно із п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону.
Як вбачається з копії ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2024 про дозвіл на проведення обшуку було достеменно відомо, що ОСОБА_4 є адвокатом. Окрім цього вищевказаною ухвалою було надано дозвіл на вилучення речей та документів, а саме: документів пов'язаних з отриманням права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:72:483:0007 - 0.1 га, ( АДРЕСА_2 ), 8000000000:72:483:0004 - 0.1 га ( АДРЕСА_2 ), 8000000000:72:483:0002 ( АДРЕСА_2 ) та документів відносно інших об'єктів, які незаконно вибули з комунальної та приватної власності (договори купівлі-продажу, довіреності, акти приймання- передачі майна, доручення, копії паспортів, платіжні доручення, тощо); документів пов'язаних з отриманням права власності на об'єкти нерухомого майна на наступними адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_7 ; та документів відносно інших об'єктів, які незаконно вибули з комунальної та приватної власності (договори купівлі-продажу, довіреності, акти приймання- передачі майна, доручення, копії паспортів, платіжні доручення, тощо); блокнотів, записників та аркуші паперу, на яких наявні рукописні або машинописні записи щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення, печаток та штампів суб'єктів господарювання, які були залучені до протиправної діяльності.
Разом з тим, в частині вилучення комп'ютерної техніки, ноутбуків, електронних накопичувачів інформації та мобільних телефонів, грошових коштів, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання в цій частині за недоведеністю (необґрунтованістю) таких вимог.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає адвокатською таємницею будь-яку інформацію, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
Гарантії, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачають певний комплекс прав адвоката, які дозволяють бути незалежним від будь-якого незаконного впливу, але в той же час, дані гарантії повинні використовуватися з належною (легітимною) метою і не можуть використовуватися для ухилення від кримінальної відповідальності самого адвоката чи будь-кого з його оточення та бути карт-бланшом для скоєння злочинів.
Практика ЄСПЛ дозволяє втручання в гарантії адвокатської діяльності та не визнає адвокатську таємницю абсолютною. При цьому, ЄСПЛ виходить з того, що втручання в гарантії адвокатської діяльності має відбуватися «згідно з законом», переслідувати одну із «законних цілей» і бути «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї мети. При цьому, поняття необхідності передбачає, що є нагальна суспільна потреба і втручання є пропорційним щодо переслідування законної мети.
Виходячи з поняття «адвокатська таємниця» слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_4 на момент подій, у зв'язку з якими виникла необхідність у проведенні обшуку, був адвокатом, презюмується, що на мобільному телефоні та ноутбуці, з яких можливий доступ до попередніх облікових записів власника та копій відомостей, створених до придбання цих носіїв, з використанням хмарного сховища iCloud, може з високою долею вірогідності міститися інформація, яка становить адвокатську таємницю, незважаючи на виявлення цього майна за місцем проживання адвоката. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить обов'язку зберігати інформацію, яка становить адвокатську таємницю лише за місцем роботи як і порядку оформлення такої інформації.
Крім того, слідчим суддею, встановлено, що вилучення мобільного телефона та ноутбука проведено без розмежування інформації, яка охоплюється адвокатською таємницею, від будь-якої іншої. З копії протоколу обшуку від 15.03.2024 вбачається, що під час його проведення був присутній представник комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності НААУ ОСОБА_7 .
Із письмових зауважень на протокол обшуку від 15.03.2024 адвоката ОСОБА_7 та власника майна адвоката ОСОБА_4 вбачається, що вилучення мобільного телефону та ноутбуку адвоката відбулося не зважаючи на заборону, викладену в ухвалі слідчого судді на проведення обшуку, а пропозиція ОСОБА_4 надати доступ до пристроїв для їх огляду та пошуку потрібної органу досудового розслідування інформації в процесі проведення обшуку була відхилена, а слідча, яка проводила обшук, все одно їх вилучила.
Зважаючи на встановлення відсутності правових підстав накладення арешту на вилучене майно у зв'язку із встановленням порушень гарантій захисту адвокатської діяльності, а також враховуючи в сукупності надані сторонами провадження докази на підтвердження власних позицій, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення не доведено необхідність у накладенні арешту на вказане у клопотанні майно.
За вищевикладених обставин клопотання прокурора про арешт майна задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 167, 168, 170-173, 309 КПК України,
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 42023102070000220 від 15.08.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_8