печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27786/22-ц
пр. 2-6252/23
15 серпня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарях: Андрієнко І.І., Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
свідка: ОСОБА_4 ,
свідка: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач, ОСОБА_6 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 136 669,12 грн., що включає: 57 104,32 грн. - матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття квартири, 7 600,00 грн. - проведення експертного дослідження, 6,00 грн. - комісія за касове обслуговування, 35 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди, 390,00 грн., 60,00 грн. - витрати на отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 3,00 грн. - комісія за касове обслуговування, 430,80 грн. - виготовлення акту залиття, 75,00 грн. - комісія за касове обслуговування, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона з 08.06.2004 року є власницею квартири АДРЕСА_1 . 14.05.2022 року приблизно о 10 год. 30 хв. сталося залиття її квартири гарячою водою з вини власника квартири АДРЕСА_2 , а саме відповідача, що підтверджується актом про залиття (аварію) від 19.05.2022 року ЖЕД «Липкижитлосервіс», відповідно до висновків якого, залито гарячою водою було кімнату, санвузол, кухню та передпокій. Причиною такого залиття зазначено: «лопнув фільтр грубої очистки гарячої води у вище розташованій квартирі АДРЕСА_3 ». За виготовлення вказаного акту про залиття квартири позивачем було сплачено 430,80 гри. та комісію за касове обслуговування 75,00 грн. Зазначає, що після затоплення (залиття) квартири подальше проживання в ній стало ускладненим та неможливим, у неї виникла потреба у терміновому проведенні ремонтних робіт, тому вона звернулась до відповідача з метою врегулювання конфлікту та відшкодування завданих нею збитків, проте, остання відмовилася від врегулювання спору та компенсації завданої шкоди. У подальшому позивачем було замовлено та оплачено на підставі Договору № ЕБ- 27-1-2010/22 виконання експертизи, за результатами проведення якої, отримано висновок експерта № ЕП-1727-1-2010/22 від 15.08.2022 року, відповідно до вказаного розмір матеріальної шкоди, встановленої внаслідок залиття квартири позивача, становить 51 944,00 грн. Отримавши вказаний висновок, їй були незрозумілі деякі його положення та пункти, у зв'язку з чим вона письмово звернувся до експертів задля отримання додаткових роз'яснень, відповідно до яких вартість будівельних матеріалів у висновку експертного дослідження зазначена без ПДВ, тому розуміння повної вартості потрібно її збільшити на 20%. Отже, розмір матеріальної шкоди, встановленої внаслідок залиття квартири становить 57 104,32 грн. Вказує, що у зв'язку із залиттям її квартири вона зазнала моральних страждань, розмір яких оцінює у 35 000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2022 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.02.2023 року.
06.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Жураковського С.А. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 06.02.2023 року, без фіксування технічними засобами.
06.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кураєвої (Зіневич) К.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 16.05.2023 року.
16.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кураєвої (Зіневич) К.А. надійшов відзив на позовну заяву.
16.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кураєвої (Зіневич) К.А. надійшло клопотання про виклик свідків.
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2023 року повернуто без розгляду відзив на позовну заяву у зв'язку з пропуском строку його подання, та у зв'язку із задоволенням клопотання про виклик та допит свідків для забезпечення їх явки в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.2022 року.
В судове засідання 15.08.2022 року з'явилися позивач, представник позивача, представник відповідача та свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
В судовому засіданні 15.08.2023 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала та просила в позові відмовити.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що під час виконання трудових обов'язків він був присутній при складенні акту про залиття квартири позивача. Свідок не зміг відповісти, чи була присутня позивач при огляді квартири АДРЕСА_3 , чи здійснювався огляд вказаної квартири, чому відсутній підпис позивача у акті, чи була наявні чорна пліснява. При цьому свідок зазначив, що акт складала вся комісія, було підготовлено варіант бланку, у ньому були підписи власника приміщення.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що є подругою відповідача та остання попросила її заїхати до квартири і перевірити на рахунок залиття. Коли вона з сантехніком зайшли до квартири все було сухо, сантехнік сказав, що потрібно замінити деталь. Квартиру ОСОБА_5 відкрила 20.05.2022 року, присутнім був тільки сантехнік, позивача не було.
Вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача та покази свідків, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 08.06.2004 року, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 (а. с. 16-17).
Актом про залиття від 14.05.2022 року, складеним Житлово-експлуатаційною дільницею «Липкижитлосервіс», встановлено залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (а. с. 30-31).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.09.2022 року, ОСОБА_6 є власницею квартири АДРЕСА_2 (а. с. 24-25).
У листі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» № 432-1186 від 23.06.2022 року зазначено: «працівниками Житлово-експлуатаційної дільниці «Липкижитлосервіс» було складено акт про залиття квартири АДРЕСА_1 від 19.05.2022 року, причиною залиття якої стало пошкодження фільтру грубої очистки централізованого гарячого водопостачання у вище розташованій квартирі АДРЕСА_2 » (а. с. 28).
У листі структурного підрозділу «Київські теплові мережі» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» №40/51/1620 від 02.08.2022 року вказано, що зазначений житловий будинок забезпечується гарячим водопостачанням від хованого індивідуального теплового пункту в цьому ж будинку. Насоси підвищення тиску гарячого та холодного водопостачання в теплопункті не передбачені, тиск як гарячої так і холодної води залежить від тиску в водопровідній мережі. Крім того, 14.05.2022 року підрозділом не виконувалось ніяких робіт, які могли нести до підвищення тиску у внутрішньо будинковій системі гарячого постачання за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 29).
Відповідно до висновку експерта № ЕП-1727-1-2010/22 від 15.08.2022 року, складеного ТОВ «Судова незалежна експертиза України», розмір матеріальної шкоди, встановленої внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 , становить 51 944,00 грн. (а. с. 37-93).
Згідно додаткових роз'яснень ТОВ «Судова незалежна експертиза України» від 06.09.2022 року, вартість будівельних матеріалів у висновку експертного дослідження зазначена без ПДВ, тому розуміння повної вартості потрібно її збільшити на 20% (а. с. 94).
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частинами. 4, 5 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Статтею 151 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК України, громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені законодавцем у ст. 1166 ЦК України, згідно ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що 14.05.2022 року сталося залиття належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується долученим до матеріалів справи актом про залиття (аварію) від 19.05.2022 року складеним ЖЕД «Липкижитлосервіс».
Так, на підтвердження факту вартості спричиненої майнової шкоди позивачем надано висновок експерта № ЕП-1727-1-2010/22 від 15.08.2022 року, з урахуванням додаткових роз'яснень до нього, складений ТОВ «Судова незалежна експертиза України», відповідно до якого розмір матеріальної шкоди, встановленої внаслідок залиття квартири ОСОБА_1 , становить 51 944,00 грн. + 20% ПДВ.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 (далі - Правила) визначено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (пункт 2.3.6).
Додатком 4 до Правил встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).
Зазначене підтверджено у листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо розміщення інформації на Урядовому порталі», яке має роз'яснювальний та рекомендаційний характер.
У наданому позивачем на підтвердження факту завдання шкоди акті про залиття (аварію) від 19.05.2022 року, складеним ЖЕД «Липкижитлосервіс», відсутні підписи позивача та відповідача. Тобто вказаний акт складено за відсутності зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи, що є обов'язковим. При цьому вказаний акт було складено 19.05.2022 року, а не 14.05.2022 року, коли сталося залиття квартири.
Отже, доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_6 у залитті квартири ОСОБА_1 судом не встановлено.
Під час судового розгляду встановлено, що ні позивач, ні відповідач, ні їхні представники не були присутні під час складення акту від 19.05.2022 року. При цьому не встановлено, що комісією обстежувалася квартира відповідача, натомість в акті вказано про обстеження квартири позивача й надано рекомендації власнику квартири АДРЕСА_3 (відповідачу) контролювати внутрішньоквартирну інженерну мережу.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач є тією особою, яка завдала шкоди майну позивача. Також позивачем не надано доказів на підтвердження причино-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяною позивачу шкодою, як не надано доказів і вини відповідача у заподіянні шкоди. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди то слід зазначити наступне.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Як визначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення.
Проте, позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, а саме: в чому полягає спричинена їй моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльність, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, а також факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Всупереч вказаним вимогам, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, у задоволення якої відмовлено, в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Аналізуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а учасниками справи належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 316, 319, 322, 383, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 151, 177 Житлового кодексу України ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.09.2023 року.
Суддя І.В. Григоренко