про залишення заяви без руху
01.04.2024 Справа №607/6729/24 Провадження №2-о/607/289/2024
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
25.03.2024 заявник ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із заявою про встановлення факту належності їй диплому Тернопільського комерційного інституту.
Ознайомившись із матеріалами заяви, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя дійшов наступного висновку:
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого, зокрема, розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до ч. 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Вимоги щодо форми та змісту заяви, а також документів, що до неї додаються, визначені ст. 318 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 318 ЦПК України).
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.08.2018 у справі № 545/1472/17 (провадження N 61-1584св17), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Разом з тим, подана ОСОБА_1 заява не відповідає вказаним вимогам закону.
1. В порушення п. 1 ч. 1 ст. 318 ЦПК України, заявником у заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не зазначено жодної конкретної мети встановлення факту належності їй диплому та яке юридичне значення має для неї встановлення даного факту (які саме особисті чи майнові права можуть виникнути, змінитися чи припинитися).
2. В порушення п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 318 ЦПК України заявником належним чином не обґрунтовано не можливості виправити помилки у вказаних документах у позасудовому порядку.
Так, із заявою про встановлення факту заявник не подала жодних доказів на підтвердження того, що до її пред'явлення до суду вона звертався до відповідних організацій за одержанням документів, які б посвідчували факт належності їй диплому, але їй у цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови, або що організація, яка видала вказаний документ, не має можливості внести до цього документу відповідні виправлення.
У поданій заяві заявник ОСОБА_1 вказує, що Тернопільський комерційний інститут припинив свою діяльність, проте до заяви не долучено жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини.
Також суд звертає увагу заявника на те, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Заінтересованими особами є особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права й обов'язки.
Тобто, визначення конкретної мети встановлення юридичного факту і наслідків його встановлення для заявника напряму впливає на коло заінтересованих осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Разом з тим заявником у заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не зазначено жодної заінтересованої особи на права та обов'язки, якої вплине встановлення факту належності їй диплому Тернопільського комерційного інституту.
Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи те, що глава 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ЦПК України не містить норм, що регулюють наслідки недотримання форми та змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд дійшов висновку за можливе застосувати аналогію закону та відповідно до статті 185 ЦПК України заяву про встановлення факту родинних відносин, залишити без руху.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, заяву слід залишити без руху і надати заявнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зокрема:
1. подати заяву у новій редакції (у кількості для суду та відповідно до наявних учасників справи), в якій обґрунтувати мету встановлення факту належності їй диплому Тернопільського комерційного інституту, а також зазначити заінтересовану особу на права та обов'язки, якої вплине встановлення даного юридичного факту;
2. подати суду докази на підтвердження не можливості виправити помилки у дипломі Тернопільського комерційного інституту у позасудовому порядку, зокрема того, що Тернопільський комерційний інститут припинив свою діяльність.
Керуючись ст. 10, 175, 177, 185 ч. 1, 2, 258-261, 293-294, 315, 318 ЦПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху, надавши заявнику строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
Роз'яснити, що якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і буде повернута заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Р. Кунець