27.02.2024
Справа № 497/3022/23
Провадження № 2-о/497/31/24
27.02.2024 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання - Ільєва Д.Д.,
за участю: заявниці ОСОБА_1 ,
представника ГУ ДМС України в Одеській області - Каламанова В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
25.12.2023р. гр. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення юридичного факту, якою просить встановити і визнати факт того, що вона постійно проживала на території України на момент проголошення незалежності України - 24.08.1991року та станом на 13.11.1991року, стверджуючи, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Ізмаїл Одеської області, де прожила все своє життя не маючи паспорта громадянина України, в школі не навчалася та не отримувала будь-якої іншої освіти, офіційно ніде не працювала, займалася домашнім господарством, вважаючи, що подібний спосіб життя є характерним для ромської громади, членом якої вона є. Вона все своє життя прожила зі своїм батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір не знала, оскільки вона пішла від батька і її, заявниці, коли їй. заявниці, було два роки. У зв'язку з тим, що станом на теперішній час їй, заявниці, необхідно влаштуватися на роботу, можливо знадобиться виїхати за межі території України через військовий стан, тому виникла нагальна потреба мати паспорт громадянина України, оскільки його відсутність унеможливлює повноцінне користування громадянськими правами і свободами.
У 2023р. вона, заявниця, звернулася до Болградського відділу Головного Управління ДМС України в Одеській області з заявою про отримання паспорта громадянина України, оскільки досі проживала без нього, але отримала відповідь про відмову у видачі паспорта у зв'язку з тим, що її особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи, їй було рекомендовано у судовому порядку отримати рішення про встановлення особи, тому, для захисту свого права на отримання паспорту громадянина, вона змушена звернутися до суду.
Заявниця у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним в заяві, просила заяву задовольнити, додатково пояснивши, що вона фактично проживала в татової мами - в бабусі, школу майже не відвідувала, свідоцтво про народження їй довелося брати в РАЦСі повторно, оскільки бабуся, можливо, віддала його родичам для іншої дівчинки чи, скоріше, продала, бо в ромських родинах часто так буває, що в одому будинку збирається багато дітей - родичів близьких і далеких, ночують калька днів, потім приїжджають інші, тому вона допускає, що в РФ є її повна тезка, але вона запевняє, що за межі України ніколи не виїжджала: спочатку проживала з татом і його новою дружиною та допомагала мачусі доглядати їхніх спільних двох дітей, потім проживала з бабусею - неподалік тата - теж в м.Ізмаїл, нетривалий час проживала в м.Одесі в родичів, останній час проживає фактично в сестри в м.Болград, тому і звернулася до відділу ДМС в м.Болград, адже не значиться ніде зареєстрованою через відсутність паспорту; в дитинстві її ніхто не прописав - добре взагалі, що зареєстрували її народження. Наразі її рідна сестра по татові - тимчасово виїхала за кордон, брат помер, а вона, заявниця, сьогодні тимчасово проживає в м.Ізмаїл, де зустріла чоловіка, має намір з ним одружитися і будувати власний будинок в м.Болград - коли її сестра повернеться з-за кордону, та тимчасово будуть продовжувати жити в будинку її сестри в м.Болград.
Представник заінтересованої особи - Болградського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області у судовому засіданні надав висновок за результатами перевірки процедури встановлення особи ОСОБА_1 , яким відмовлено в оформленні паспорта громадянина України через те, що її особу не встановлено за результатами процедури встановлення особи, згідно якої в заявника має бути будь-яка паспортнизована особа, що є її родичем, але її рідна сестра за кордоном, а батько помер.
Свідки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні поясненням заявниці, та, стверджуючи, що знайомі з заявницею ОСОБА_1 з дитинства, підтвердили її відомості, впевнено пояснивши, що заявниця ОСОБА_1 постійно, з дня народження, проживає на території України, у тому числі і станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), а також проживала в Україні й станом та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) і не набувала громадянства іншої держави, оскільки за межі України ніколи не виїжджала - адже вони часто бували в неї і її бабусі в гостях (назвавши кожна зі свідків окремо на ім'я бабусю, мачуху і тата заявниці), товаришували, і наразі підтримують теплі стосунки незважаючи на те, що в кожної вже є свої сім'ї, чоловіки і діти..
Вивчивши у судовому засіданні доводи заяви, вислухавши заявницю, представника заінтересованої особи, свідків, розглянувши надані заявницею документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення питання щодо вимог заяви по суті, а також врахувавши думку представника заінтересованої особи, суд дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
Згідно положень ст.ст.4 і 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, що встановлений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991року чи на 13.11.1991 року.
Дослідженням наданих доказів, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:
- згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 23.03.2023р. Ізмаїльським відділом державної РАЦС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного МУ МЮ (м.Одеса), - заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ізмаїл Одеської області (а.с.3);
- довідкою №680 від 03.10.2023р., що видана Старонекрасівським старостинським округом Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області з фотокарткою заявниці, підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала без реєстрації з вересня 2018 року до липня 2021р. на території с.Стара Некрасівка (а.с.4);
- згідно відповіді Болградського відділу ГУ ДМС України в Одеській області, - заявниці було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у зв'язку з тим, що її особу не вдалося встановити за результатами процедури встановлення особи, що вона може зробити у судовому порядку шляхом отримання рішення про встановлення її особи (а.с.5);
- свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують особу заявниці, запевняючи що знають її з дитинства, весь час підтримують з нею дружні стосунки, періодчно зустрічаються, тому впевнені, що вона за межі України ніколи не виїжджала.
Статтями 55,124,129-1 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або невизнаних прав, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.1ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.5ч.2ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.2ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 Постанови Пленуму №5 Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», йдеться про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи щодо встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Верховний суд України листом від 01.01.2012р. про судову практику розгляду справ щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, роз'яснив, що у порядку ч.2ст.315 ЦПК України, суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст.315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення, предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991р., який має юридичне значення. А, належність до громадянства України і його набуття - встановлюється на підставі ЗУ «Про громадянство України» і може пов'язуватися з фактом постійного проживання на території України в певний час.
У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року, встановлено, що в разі відсутності документів, які можуть підтверджувати факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, - для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. А, згідно п.7 зазначеного «Порядку», - громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, - проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним з документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991р. або на 13.11.1991р.
Відповідно до п.3ч.2 ст.9 ЗУ «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Ст.1 цього ж Закону дає неоднозначне визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України та проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах проживання іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974р. відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 не має можливості отримати паспорт громадянина України, оскільки не може підтвердити документально належність до громадянства України через те, що в неї відсутній документ, який підтверджує реєстрацію її проживання на території України станом на 24.08.1991р. Проте, факт її постійного безперервного проживання на території України станом на 24.08.1991р. та на 13.11.1991р. - підтверджується поясненнями двох свідків та доказами, що містяться в матеріалах справи, які досліджені судом, та які ніким і нічим не спростовуються.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги заяви про визнання факту постійного проживання заявниці на території України на момент проголошення незалежності - 24.08.1991р. та станом на 13.11.1991р. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.55,124,129-1 Конституції України, ст.ст.2-11,13,76-83,89,90,95,247, 259 ч.6, 263-265,268,293ч.1п.5,294,315ч.2,319,352,354-356 ЦПК України, ст.ст.3ч.1,9ч.2п.3 ЗУ «Про громадянство України», суд
ухвалив:
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Встановити наступний юридичний факт та визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особа без громадянства, постійно, з дня її народження, проживала на території України, в тому числі - і станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), а також проживала в Україні й станом та на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) і не набувала громадянства іншої держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення виготовлено 07.03.2024 року.
Суддя А.В. Кравцова