Справа № 522/5615/19
Провадження № 4-с/522/17/24
25 березня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеса у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач- ОСОБА_2 , на дії та бездіяльність начальника Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса),
До Приморського районного суду м. Одеси 11.01.2024 року надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 , на дії та бездіяльність начальника Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), згідно якої просив:
-поновити строк на оскарження дії та бездіяльність начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. у зв'язку із невчиненням дій із зупинення виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року згідно Закону України "Про виконавче провадження".
-визнати протиправною бездіяльність начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. у зв'язку із невчиненням дій із зупинення виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року згідно Закону України"Про виконавче провадження".
-зобов'язати начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. розглянути заяву ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 522/5615/19 від 05.10.2023 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадженні», повідомивши про результати їїрозгляду в установленому Законом порядку.
Також в скарзі просив витребувати докази.
В обґрунтування скарги зазначив, що 05.10.2023 року Постановою Одеського апеляційного суду у справі № 522/5615/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .24 жовтня 2023 року на виконання постанови Одеського апеляційного суду від 05.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси видані виконавчі листи № 522/5615/19 від 05.10.2023 року про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
30 жовтня 2023 року постановою про відкриття виконавчого провадження № 73151220 старшим державним виконавцем Виговським Ю.Д. прийнято до виконання виконавчий лист № 522/5615/19 від 05.10.2023 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 , боржником по якому є ОСОБА_1 , а стягувачом у даному провадженні є громадянин російської федерації ОСОБА_2 .
02.11.2023 року головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорновим П.В. постановою відкрите виконавче провадження № 73151283 з примусового виконання виконавчого листа № 522/5615/19 від 05.10.2023 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
В рамках виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 30.11.2023 року звернувся з клопотанням про зупинення виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 522/5615/19 від 05.10.2023 року, про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , повідомляючи державного виконавця про те, що стягувач ОСОБА_2 є громадянином російської федерації а його місце реєстрації визначена РФ, та у підтвердження даного факту ОСОБА_1 був наданий копію паспорту російської федерації, з якого вбачається, що у стягувача ОСОБА_2 наявне громадянства РФ, де зазначено громадянство стягувача та його місце реєстрації в РФ. Проте, клопотання про зупинення виконавчого провадження № 73151220 від 30 жовтня 2023 року, яке було зареєстровано 30.11.2023 року в канцелярії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, не було розглянуто відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а ОСОБА_1 в період листопада-грудня 2023 року не були отримані відповіді на його клопотання. Не погодившись з зазначеними діями, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з зазначеною скаргою.
Ухвалою суду від 12.01.2024 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.01.2024 року.
У судове засідання 22.01.2024 року сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Розгляд справи відкладено на 22.02.2024 року.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території м. Одеси та Одеській області розгляд справи, призначений на 22.02.2024 року, відкладено на 07.03.2024 року.
До суду 05.03.2024 року від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив, згідно якого просили відмовити у задоволені скарги. (а.с. 33-35)
В обґрунтування відзиву зазначено, що згідно наявних матеріалів виконавчого провадження 73151220, паспорт громадянина російської федерації ОСОБА_2 припинив свою чинність 23.05.2011 року. Чинним є паспорт Республіки Молдова ОСОБА_2 , який виданий 07.06.2021 року та є чинним на день відкриття виконавчого провадження 73151220. В період перебування на примусовому виконанні виконавчого провадження 73151220, від боржника на адресу відділу надійшло звернення про зупинення виконавчого провадження 73151220.Зазначене клопотання було розглянуто начальником Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі, та повідомлено про відсутність передбачених Законом підстав для зупинення виконавчого провадження 73151220, так як боржник у виконавчому провадженні не є громадянином російської федерації. Інструкція з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Мін ста 02.04.1012 року за № 512/5 регулює питання виконання виконавчих документів, формування процесуальних дій при здійсненні виконавчого провадження, а не розгляд звернень громадян, що регламентується зовсім іншим Законом та не відноситься до положень Інструкції, що є помилковим твердженням ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 вважає, що при наданні відповіді на його звернення про зупинення виконавчого провадження від 29.11.2023 року було порушення Закону України «Про виконавче провадження», саме форма відмови у зупиненні провадження.
Разом з відзивом було надано належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 73151220. (а.с. 39-72).
У судове засідання 07.03.2024 року з'явився державний виконавець ДВС Гусев О.О., просив прийняти відзив на скаргу та надати час для з'ясування чи надходило клопотання ОСОБА_1 від 30.10.2023 року. ОСОБА_1 у судове засідання не заявився, про причини неявки суд не повідомив. Протокольною ухвалою задоволено клопотання державного виконавця та прийнято відзив, розгляд справи відкладено на 25.03.2024 року.
До суду 15.03.2024 року від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 25.03.2024 року сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином, Від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява, згідно якої просив відмовити у задоволені скаргиІнші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 29.03.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, № 1404-VIII (далі - Закон ).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із положеннями ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення відповідача та вселення позивача задоволено. Виселено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (справа № 522/5615/19)/
05.10.2023 року Постановою Одеського апеляційного суду у справі № 522/5615/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Виселено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з квартири АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до квартири АДРЕСА_1 .
24.10.2023 року Приморським районним судом м. Одеси видані виконавчі листи № 522/5615/19 від 05.10.2023 року про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та про виселення ОСОБА_1 з даної квартири. (а.с. 71-72)
30.10.2023 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 25.10.2023 року старшим державним виконавцем Виговським Ю.Д. прийнято до виконання виконавчий лист № 522/5615/19 від 05.10.2023 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси про вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 , боржником є ОСОБА_1 , а стягувачом є ОСОБА_2 та постановою відкрито виконавче провадження №73151220. (а.с. 62-63).
29.11.2023 року ОСОБА_1 подав до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій стягувача, за якими є РФ, згідно якого просив зупинити виконавче провадження № 73151220 на підставі положень п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем у виконавчому провадженні є громадянин російської федерації ОСОБА_2
28.12.2023 року начальником Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки згідно заяви про відкриття виконавчого провадження з додатками, ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, а тому відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження № 73151220, про (а.с. 53).
З даною відповіддю боржник був ознайомлений в рамках виконавчого провадження № 73151220, що підтверджується заявою про ознайомлення від 29.12.2023 року та відміткою про ознайомлення від 02.01.2024 року (а.с. 10)
Допущена описка у даті даної відповіді (замість вірної 28.12.2023 року, було зазначено 04.11.2023 року) визнана ДВС та пояснена у додаткових поясненнях.
Відповідно п. 10-2 Прикінцеві та перехідні положення Розділу 13 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 18.10.2023 року-на момент відкриття виконавчого провадження) до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи є громадяни російської федерації.
Судом встановлено, що стягував ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, що підтверджується паспортом Республіки Молдова № НОМЕР_3 , виданого 07.06.2021 року, дійсного до 07.06.2031року. (а.с. 64-65).
Таким чином суд не вбачає підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки не встановлено, що стягувач є громадянином російської федерації станом на час відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що скаржник звернувся з заявою про зупинення виконавчого провадження 29.11.2023 року як учасник цього виконавчого провадження, відповідь на яку надано 28.12.2023 року.
Крім того Законом України "Про виконавче провадження" не визначено строк, у межах якого виконавець повинен вирішити питання про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".
Натомість ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відтак доводи ОСОБА_1 у частині не розгляду заяви про зупинення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня є необґрунтованими, оскільки з відповіддю від 28.12.2023 року щодо розгляду його заяви від 29.11.2023 року він був ознайомлений, що підтверджується заявою про ознайомлення від 29.12.2023 року та відміткою про ознайомлення від 02.01.2024 року (а.с. 10)
Щодо посилання на обов'язок розгляду заяви у формі постанови.
Відповідно до пункту 1 Розділу І Інструкції розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.1012 року за № 512/5 регулює питання виконання виконавчих документів, формування процесуальних дій при здійсненні виконавчого провадження, а не розгляд звернень громадян, що регламентується зовсім іншим Законом та не відноситься до положень Інструкції.
При цьому зупинення виконавчого провадження регулюється ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», однак ч. 2 даної статті регламентовано наступне: виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Таким чином судом встановлено, що законодавчо не закріплена форма відмови у зупинені вчинення виконавчих дій саме у вигляді постанови та вважає, що заява ОСОБА_1 від 29.11.2023 року про зупинення вчинення виконавчих дій розглянута належним чином та відповідно до чинного законодавства Україна, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 в цій частині .
Крім того з матеріалів виконавчого провадження судом вбачається, що 02.01.2024 року по виконавчому провадженні № 73151220 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) (а.с. 40), оскільки відповідно до Акту державного виконавця від 14.12.2023 року ОСОБА_2 було вселено до квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 45).
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином скарга ОСОБА_1 не є обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись 124 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 10-12, 43, 48, 76, 81, 89, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач- ОСОБА_2 , на дії та бездіяльність начальника Приморського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали складено 29.03.2024 року.
Суддя Л.В. Домусчі