Справа № 504/2675/23
Номер провадження 3/504/12/24
31.01.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Вінська Н.В.,
за участю секретаря судового засідання розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №3 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , посвідчення подія НОМЕР_1 від 13.09.2016 року
за ч.1 ст.130 КУпАП,
В провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебувають матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, захисником адвокатом Шараг Ольгою Вікторівною подано до суду письмові пояснення, та просить суд закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. .
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 №167935 від 27 червня 2023 року, ОСОБА_1 27 червня 2023 року керував транспортним засобом Nissan Maxima н/з НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою огляду на стан алкогольного сп'яніння №001294 від 27.06.2023 року, чим порушив п.2.9. Правил дорожнього руху України.
Його дії кваліфіковані працівниками поліції за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
До протоколу додано запис відеофіксації події, копію посвідчення подія та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №001294 від 27.06.2023 року.
Так, п.2.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий; г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані; ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимогрозділу 24цих Правил; д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання); е) користуватися розпізнавальним знаком Водій з інвалідністю за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
Працівником поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказано на порушення вимог п.2.9 ПДР України, проте не зазначено який саме підпункт порушено, хоча п.2.9 ПДР України містить сім підпунктів, що свідчить про невідповідність документа вимогам ст.256 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року.
Діючим кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачене право суду самостійно здійснювати кваліфікацію дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п."а" ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, що випливає з практики Європейського суду з прав людини, який приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі "Гурепко проти України"; п.21 рішення у справі "Надточій проти України").
У відповідності до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17грудня 2008№ 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за № 1413/27858.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
За відсутності відповідного направлення, передбаченого ч. 6 ст. 266 КУпАП та п.8 розділу ІІ Інструкції, вимога пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному закладі охорони здоров'я, не є законодавчо обгрунтованою, висунута не на підставах та з грубим порушенням порядку (процедури), встановленого чинним законодавством, без дотримання матеріально-правових та процесуальних норм останнього.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим. Якщо після належного оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Крім того, як вбачається з відеофайлу, який розміщений на СD-диску, що долучений до матеріалів справи, відеозйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п.5. розділу II Інструкції, тобто працівниками поліції безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилась, відео фіксація події не проводилась з моменту зупинки транспортного засобу до кінця оформлення протоколу.
Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за N 28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
Відсутність даних про технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено фото, або відеозйомку результатитако ї фіксації є недопустимими доказами (висновки ВС/КАС№ 428/2769/17від 24.01.2019,ВС/КАС ,справа №524/5536/17,15.11.18).
Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні на паперовому конверті з оптичним диском, які долучені в якості доказів у справі № 504/2675/23, взагалі не зазначено на які носії здійснювався відео аудіо запис події, при чому частина запису вочевидь зроблена на особистий телефон працівника поліції.
Верховний Суд у справі №216/5226/16-а(2-а/216/33/17) зазначив що, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі .
Тому приходжу до висновку, що оптичний диск є недопустимим доказом по справі.
Згідно з ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Згідно зст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.
Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, провадження у справі, на підставі п. 1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 124,п.1 ч. ст.247, п. 3 ч. 1 ст.284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Орденського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, а в разі її оскарження з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією.
Суддя Н. В. Вінська