справа № 947/7468/24
провадження № 2/947/2516/24
01.04.2024 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Літвінової І.А.,
секретар суду - помічник судді Романенко С.В. (за дорученням головуючого на підставі ч. 3 ст. 66 ЦПК України),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 947/7468/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
01 березня 2024 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» заборгованість в розмірі 33327,70 грн., яка складається з: 22500,00 грн. - тіла кредиту; 5157,70 грн. - відсотків за правомірне користування коштами; 5670,00 грн. - послуг. Стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Преміум Актив» судового збору в розмірі 2422,40 грн. та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 30 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Неймовірний» № 3175613107-2812074, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 22500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 зі строком повернення до 08.06.2023 року включно.
02.10.2023 року TOB «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги за укладеним Договором позики між Відповідачем та ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» від 17.05.2023 року № 3175613107-2812074 на підставі договору факторингу № 2023-10-1П, укладеного між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» на загальну суму заборгованості в розмірі 33327,70 грн.
Позивач стверджує, що відповідач умови договору позики не виконала, грошові кошти в строк не повернула, після придбання права вимоги ТОВ «ФК «Преміум Актив» додаткових нарахувань не здійснювала, у зв'язку з чим має заборгованість по кредитним зобовязанням.
22 березня 2024 року зі сторони відповідача до суду надійшло звернення (вхід. № 19316) в якому вона вказує, що наразі у зв'язку с воєнним станом в Україні вона залишилась без постійного заробітку, не має власного майна та просить суд розглянути справу з можливістю оформлення реструктуризації на 6-8 місяців.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Літвіновій І.А.
Провадження у цивільній справі № 947/7468/24 відкрито ухвалою судді від 08.12.2023 року. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 30 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Є Гроші Ком» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики «Неймовірний» № 3175613107-2812074, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 22500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника НОМЕР_1 зі строком повернення до 08.06.2023 року включно.
Згідно з п. 2.3. за користування Позикою Позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою на наступних умовах: 2.3.1. Розмір процентів за користування коштами складає 2.30 % від Суми Позики в день, що за календарний рік становить 839.5% річних. Нарахування і процентів здійснюється із розрахунку строку згідно п. 2.2. цього Договору та кількості календарних днів у році, їх нарахування починається з дня надання позики (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення позики в повному обсязі. День повернення кредиту враховується при нарахуванні процентів. 2.6. Орієнтовна загальна вартість позики складається із розміру Суми позики, тобто суми коштів, яка надана Позичальнику згідно п. 2.1. нього Договору та загальних витрат за договором, тобто витрати Позичальника, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням Суми позики, включаючи проценти за користування, комісії та супровідні послуги, пов'язані з наданням обслуговуванням і поверненням Суми позики, які сплачуються Позичальником згідно умов цього Договору, та становить 19 650 гривень. 2.7. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Позикою розраховується Позикодавцем у відповідності до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021 р. за № 16 та визначається у Графіку платежів цього Договору, що наведений в Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього Договору
Згідно з п. 2.8. Позика надається на споживчі цілі. Сума позики може бути використана Позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.7. Договору позики, деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні відсотків за користування коштами у відповідності до пункту 2.3.1. Договору, комісій та плати за супровідні послуги зазначена у Графіку платежів цього Договору, що наведений в Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього Договору.
Як на підставу виникнення прав вимоги за Договором позики «Неймовірний» № 3175613107-2812074 від 30 травня 2023 року, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, відсотки за правомірне користування коштами та послуг, що становить 33 327,70 грн., позивач посилається на те, що 02.10.2023 року TOB «ФК «Преміум Актив» набуло право вимоги за укладеним Договором позики між Відповідачем та ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» від 17.05.2023 року № 3175613107-2812074 на підставі договору факторингу № 2023-10-1П, укладеного між ТОВ «ФК «Преміум Актив» та ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ».
Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні, згідно з якими кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені устатті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 року у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 року у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 року у справі № 638/22396/14-ц.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію Договору позики «Неймовірний» № 3175613107-2812074 від 30 травня 2023 року; складений ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» графік платежів; складений ТОВ «КРЕДИТПРОМІНВЕСТ» розрахунок заборгованості станом на 02.10.2023 року.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 3175613107-2812074 від 30 травня 2023 року вбачається, що станом 02.10.2023 року заборгованість відповідача становить 33 327,70 грн.
Поряд з цим, стороною позивача на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог не додано до позовної заяви жодних доказів на підтвердження виникнення права вимоги за Договором позики «Неймовірний» № 3175613107-2812074 від 30 травня 2023 року. Клопотання про витребування вказаних доказів із зазначенням причин неможливості самостійного їх подання сторона позивача не заявляла.
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх не достатніми, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування, не підтверджують існування обставин на які посилається позивач і на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи. Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 ЦПК, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» (ЄДРПОУ 41797188; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 66) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Днем складення повного рішення є 01 квітня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Літвінова І. А.