Справа № 947/8587/24
Провадження № 2/947/2712/24
про залишення позовної заяви без руху
01.04.2024 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В., вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держава-агресор російська федерація про стягнення моральної шкоди, -
11.03.2024 року через систему «Електронний суд» до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача держава-агресор російська федерація (103274, російська федерація, місто Москва, Краснопресненська набережна, буд.2. RUSSIAN FEDERATION код ISO RU/RUS 643) про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000.00 євро, які в еквіваленті дорівнюють 4169570,00 гривень (за курсом НБУ на дату подачі позовної заяви) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесеної моральної шкоди. Також, стягнути з держави-агресора російська федерація грошові кошти у розмірі 50000,00 гривень на користь позивача в рахунок понесених судових витрат.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 року вказану справу передано судді Гниличенко М.В.
Відповідно до ч.17 ст.28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З метою з'ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) судом було направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 01.04.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , щотериторіально відноситься до Київського району м.Одеси, з урахуванням положень ч.17 ст.28 ЦПК України, дана цивільна справа підсудна Київському районному суду м.Одеси.
Відповідно ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 79 ЗУ «Про міжнародне приватне право», для подання позову в український суд проти будь-якої іноземної держави необхідно отримати на це відповідну згоду від компетентних органів такої держави.
Однак, постановою Верховного Суду від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/191 було викладено правову позицію, що «після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни»
Крім того, Верховним Судом було зазначено, що починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст.187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Проте, пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України з огляду на наступне.
Так, із позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі вказано: держава-агресор російська федерація та зазначено адресу: 103274, російська федерація, місто Москва, Краснопресненська набережна, буд.2. RUSSIAN FEDERATION код ISO RU/RUS 643.
Суд звертає увагу позивача, що позивачем зазначено у якості відповідача державу-агресора російську федерацію як суб'єкта міжнародних відносин, але не зазначено орган цієї держави, який має право здійснювати представництво цієї держави при розгляді справ в судах України, тобто не зазначено в особі кого виступає держава російська федерація.
За таких обставин, позивачу необхідно уточнити відповідача, оскільки будь-яка держава виступає стороною як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватно-правових відносинах через відповідні компетентні органи держави.
Крім того, нормами ч.7 ст.43 ЦПК України чітко передбачено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Тобто, це не право, а обов'язок сторони надати доказ надсилання копій документів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи.
Вказані приписи норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 7, 43 ЦПК України, щодо гласності судового процесу та дотримання прав та обов'язків учасників процесу.
В той же час, позивачем не було долучено до позовної заяви жодних доказів на підтвердження направлення відповідачу примірника даної позовної заяви та доданих до неї документів.
Судом враховано, що 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Однак, у мережі Інтернет є інформація про наявність електронної пошти, оскільки
.gov.ru - головний домен російських державних сайтів, тому з метою дотримання конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для забезпечення можливості повідомлення відповідача шляхом надіслання позову з додатками.
Дотримання процесуальних умов повідомлення відповідача про те, що подано позов, направлення копії позову з додатками є важливим з огляду на майбутнє виконання цього рішення суду в іноземних судових інстанціях, що приділяють увагу саме процесуальним моментам, а не розгляду справи по суті.
У зв'язку з наведеним, суд пропонує позивачу здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову та направити скан-копії такого перекладу, надавши належним чином завірені та оформлені докази направлення (з можливістю ідентифікувати адресу отримувача та відправника та додані до листа матеріали) чи за можливості направити копію заяви з додатками із-за кордону, з країни, яка має пряме поштове сполучення з російською федерацією.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на норми ст.176 ЦПК України про те, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується. Якщо позов підлягає грошовій оцінці, то обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, тобто з яких міркувань позивач виходив, визначаючи саме такий розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Треба зазначити, що законодавство не передбачає презумпцію моральної шкоди, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги співмірності та пропорційності. Розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації у сумі 100 000 тисяч євро відповідає вказаним вимогам.
Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на пункт 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду самим фактом збройної агресії іншої держави відносно України, проте із диспозиції статті підставами звільнення зазначено зв'язок особи з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення особи з тимчасово окупованих територій України, або загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, із позовної заяви факти проживання позивача на тимчасово окупованої території, чи вимушене переселення позивача з тимчасово окупованої території, чи загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі, викрадення або знищення чи пошкодження нерухомого чи рухомого майна позивача, не встановлено.
Тому, суд проаналізувавши підстави звільнення, причинний зв'язок та обґрунтування позову, враховуючи, що безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави,не вбачає підстав звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». При цьому слід зауважити, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягав би стягненню як за вимогу майнового характеру.
Однак, виходячи із європейських цінностей та військової агресії з боку російської федерації, судові процедури повинні бути справедливими, тому в даному випадку особа не може бути позбавлена права на звернення до суду з приводу несплати судового збору, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Проте, інші вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Особливу увагу суд звертає на положення ч.4 ст.12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що позивачем подано позов з недоліками, відсутні підстави відкриття провадження по справі, тому необхідно залишити позов без руху, та надати позивачу строк для усунення наведених недоліків шляхом надання позову у новій редакції у кількості учасників справи, де слід зазначити вірного відповідача, оскільки будь-яка держава виступає стороною, як в міжнародних публічних, так і в міжнародних приватноправових відносинах, через відповідні компетентні органи держави, здійснити переклад документів та надати докази направлення позову з додатками відповідачу, також обґрунтувати розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути на його користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, оскільки позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, її необхідно залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 28, 175, 185 ЦПК України,-
Позовну заявуОСОБА_1 до держава-агресор російська федерація про стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гниличенко М. В.